Постанова № 10427051, 09.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.03.10Справа №2а-11745/09/10/0170 15:58 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Силич Л.Є., представник по довіреності від 21.08.2009 року №2520;

від відповідача не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання недійсним та скасування частково рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та визнання незаконними дій посадових осіб

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" - позивач 07 жовтня 2009 року звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК відповідач - про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422330 від 25.09.2009 р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 87грн.65коп.; визнання незаконними дій посадових осіб Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК в частині проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Постанови Правління Національного Банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками відповідача було проведено перевірку каси Красноперекопського управління газового господарства ВАТ «Кримгаз». За результатами перевірки працівники податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 11, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а саме: незабезпечення позивачем програмування найменування товарів; не відповідність суми готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі грошових коштів, вказаній в денному звіті РРО, в розмірі 0грн.53коп. За зазначені порушення відповідачем оскаржуваним рішенням застосовані фінансові санкції на підставі п.6 ст.17, ст.22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в розмірі 87грн.65коп. Позивач також незгоден з проведенням працівниками податкового органу під час проведення перевірки інвентаризації грошових коштів, оскільки відповідно до вимог п.15 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 05.12.1990 року №509-ХІІ така інвентаризація може бути проведена лише керівництвом позивача з дотриманням вимог Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за №202/412, однак перевіряючі з вимогою про проведення інвентаризації до посадових осіб позивача не звертались, провели її самостійно, у звязку з чим позивач вважає, що результати проведеної інвентаризації не можуть бути визнані достовірними та слугувати підставою для нарахування фінансових санкцій. Крім того, позивач зазначає, що перевірку було проведено з порушенням вимог ст.11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ, оскільки перевірки дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є позаплановими, тоді як під час проведення перевірки не було предявлено наказ про проведення позапланової перевірки, направлення на проведення перевірки та наказ не були предявлені посадовим особам позивача, перевірку проведено за їх відсутності. Також позивач вважає, що вказану перевірку проведено в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» від 21.05.2009 р. №502, якою припинено проведення таких перевірок; акт перевірки складено з порушенням вимог наказів ДПА України №355 від 27.05.2008 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків» та №327 від 10.08.2005 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у тексті позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку (а.с.54), про причини неприбуття не повідомив, клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та щодо відкладення розгляду справи не надав, тому враховуючі думку представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням пояснень наданих представником відповідача під час судового засідання, яке відбулося 24 листопада 2009 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 24 листопада 2009 року, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, адміністративний позов не визнав і вважає прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування фінансових санкцій тим, що перевірка позивача проведена відповідно до вимог діючого законодавства, на підставі п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Стосовно посилання позивача на вимоги ст.11-1 та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідач зазначає, що вимоги вказаний статей Закону не поширюються на перевірки щодо контролю за дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також відповідач посилається на вимоги пп.3.1 п.3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток №1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355), відповідно до якого перевірки щодо контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій здійснюється відповідно до місячних планів органу державної податкової служби, та вимоги наказу ДПА України від 12.08.2008 року №534 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій», з дотриманням якого було складено акт перевірки позивача, у звязку з чим фінансові санкції застосовані обґрунтовано.

Заслухавши пояснення представника позивача, допитавши свідка, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (далі ВАТ “Кримгаз”) є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 14 квітня 1995 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України - номер запису про державну реєстрацію 18821200000002888 (код ЄДРПОУ 03348117, юридична адреса: 95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, буд.42-А - а.с.12), що підтверджено також Довідкою Головного управління статистики в АР Крим АА №007934 від 08.09.2008 року (а.с.13) та Статутом позивача (а.с.7-10). Згідно з Додатком №1 до статуту (а.с.11) Красноперекопське управління по експлуатації газового господарства є відокремленим підрозділом позивача.

Судом встановлено, що працівниками відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 вересня 2009 року проведена перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обороту субєктом підприємницької діяльності позивачем в касі Красноперекопського управління по експлуатації газового господарства ВАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» , що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, буд.12а.

Як свідчать матеріали справи перевірка проводилась у присутності старшого касира ОСОБА_4, що підтверджено актом перевірки (а.с.33-34).

За результатами перевірки складено акт №000269 від 17 вересня 2009 року (а.с.33-34), в якому зафіксовано наступні обставини: під час проведення перевірки на місці проведення розрахунків знаходився реєстратор розрахункових операцій Mini 500.02 МЕ, що зареєстрований в Красноперекопській ОДПІ АР Крим (реєстраційне посвідчення №0107000742). В акті перевірки відображено незабезпечення позивачем програмування найменування товарів, а також зазначено про те, що сума грошових коштів на місці проведення розрахунків 6298грн.56коп. не відповідає сумі грошових коштів, що зазначена в денному звіті РРО 6298грн.03коп., невідповідність склала 0грн.53коп.

На підтвердження вказаних в акті обставин відповідачем надано:

- Х-звіт за 17 вересня 2009 року (а.с.30), що роздрукований о 10:35. Згідно даного звіту через РРО позивача на вказаний час було проведено 6298грн.03коп., що є сумою продаж;

- покупюрний опис суми готівкових грошових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, отримані за реалізований товар (надані послуги), від 17.09.2009 року, в якому зазначено, що на місці проведення розрахунків знаходилось 6298грн.56коп. В зазначеному описі наявні відмітки про те, що в перерахованих грошових коштах особистих, виданих на закупку товару (розрахунків з постачальниками) грошових коштів, заробітної плати не має. Зазначений опис підписано перевіряючими та старшим касиром ОСОБА_4 особисто без заперечень.

На підставі викладеного під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 11, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі Закон про РРО), а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

Як свідчить надпис на акті перевірки старший касир ОСОБА_4 була ознайомлена з актом перевірки, отримала другий екземпляр акту, що підтверджено її підписом з зазначенням дати; в акті ОСОБА_4 власноручно зазначено про те, що до перевіряючих та до складеного акту претензій вона не має, що також засвідчено її підписом.

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки Красноперекопською ОДПІ АРК прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001422330 від 25 вересня 2009 року, яким до позивача застосовані фінансові санкції в загальній сумі 87грн.65коп. (а.с.28):

- за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (порушені вимоги п.11 ст.3 Закону про РРО) фінансова санкція застосована відповідно до п.6 ст.17 цього Закону: у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 85грн.00коп.;

- за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО (порушені вимоги п.13 ст.3 Закону про РРО) - фінансова санкція застосована відповідно до ст.22 Закону про РРО: у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО 2грн.65коп. (0,53*5).

Вказане рішення було отримано позивачем 28.09.2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.29) та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось і не заперечувалось.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Стаття 1 Закону про РРО передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 даного Закону визначені, зокрема, такі терміни:

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

місце проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,

розрахункова операція це, приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операції або заповнений вручну;

розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;

книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг),

денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням;

контрольна стрічка - документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів;

Згідно з вимогами статті 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3);

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3);

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (пункт 11 статті 3);

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (пункт 13 статті 3).

Згідно з пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону про РРО за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості (пункт 6 статті 17).

Відповідно до статті 22 Закону про РРО у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом під час розгляду справи була допитана у якості свідка працівник позивача ОСОБА_4, в присутності якої проводилась перевірка.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснила, що перевіряючі в її присутності зайшли до каси підприємства, де були перераховані грошові кошти на місці проведення розрахунків та знятий Х-звіт РРО. Під час перерахунку грошових коштів було встановлено різницю між сумою грошових коштів, що знаходилась на місці проведення розрахунків, та сумою грошових коштів, зазначеною в денному звіті РРО, в сумі 0грн.53коп. Пояснити причину такої різниці перевіряючим вона не змогла, але коли вони пішли, знов перерахувала грошові кошти та встановила, що їх сума відповідає сумі, зазначеній в денному звіті РРО. Про вказане ОСОБА_4 повідомила керівництву, але перевіряючим не говорила. Акт перевірки і опис грошових коштів вона підписала без заперечень та отримала копію акту перевірки.

Суд зазначає, що на підтвердження допущеного позивачем порушення вимог п.13 ст.3 Закону про РРО - невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті,- відповідачем надано належним чином складений акт перевірки, Х-звіт РРО позивача та опис грошових коштів на місці проведення розрахунків, що були підписані працівником позивача без заперечень. Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження невідповідності зазначених у вказаних документах відомостей про суми грошових коштів фактичним обставинам справи. Крім того, суд зазначає, що представником позивача та свідком під час розгляду справи не надано будь-яких пояснень стосовно причин наявності такої невідповідності та не надано доказів на підтвердження її відсутності під час проведення перевірки.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що позивачем суду не надано доказів забезпечення під час проведення перевірки відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, та не спростовані відомості, викладені в акті перевірки, стосовно суми невідповідності 0грн.53коп., наявність такої невідповідності на час проведення перевірки також підтверджено показаннями свідка.

Стосовно застосування фінансових санкцій за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості суд зазначає, що судом у судовому засіданні 09 березня 2010 року були досліджені оригінали контрольних стрічок реєстратора розрахункових операцій позивача за 07.09.2009 року, 08.09.2009 року, 09.09.2009 року, 10.09.2009 року, 11.09.2009 року, 14.09.2009 року, 15.09.2009 року, 16.09.2009 року, 17.09.2009 року, 18.09.2009 року, 21.09.2009 року, 22.09.2009 року (копії залучені до матеріалів справи а.с.60-65).

Суд зазначає, що як свідчать оригінали вказаних контрольних стрічок, позивачем частина проданих товарів та наданих послуг була запрограмована в РРО як «прочие», що не дає змогу ідентифікувати який саме товар продавався та яка саме послуга надавалась позивачем, за яку покупцем (отримувачем послуги) до каси підприємства сплачувались готівкові грошові кошти. Так, згідно Z-звіту за 17.09.2009 року (день перевірки) позивачем проведені через РРО розрахункові операції про продаж товарів або надання послуг під зазначенням «прочие» на суму1476грн.41коп. (а.с.35), що також підтверджується відомостями контрольної стрічки за вказаний день (а.с.62, 64, 65).

Таким чином, як свідчать надані контрольні стрічки позивачем у вказаний період дійсно було допущено порушення вимог п.11 ст.3 Закону про РРО, у звязку з чим застосування фінансової санкції за вказане порушення у сумі 85грн.00коп. є правомірним.

Стосовно відсутності зазначення відповідачем вказаного порушення в акті документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 17.09.2009 року №1183/23-0/238936680 (а.с.42-47), суд зазначає, що як свідчить текст вказаного акту під час проведення перевірки Красноперекопською ОДПІ в АР Крим було перевірено діяльність Красноперекопського УЕГГ за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, тоді як зазначена вище перевірка дотримання порядку розрахунків з покупцями проводилась 17.09.2009 року, у звязку з чим вказаний акт від 17.09.2009 року не може бути прийнятий судом у якості доказу відсутності з боку позивача порушення вимог Закону про РРО за 17.09.2009 року.

З урахуванням викладеного, стосовно законності та обґрунтованості проведення перевірки позивача суд зазначає наступне:

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 16 Закону про РРО контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Судом встановлено, що перевірку позивача було проведено згідно з Переліком СПД запланованих до перевірок у вересні 2009 року по Красноперекопській ОДПІ, затвердженим начальником Красноперекопської ОДПІ в АР Крим (а.с.27), на підставі направлень на проведення перевірки №498/23-30 та №497/23-30 від 15.09.2009 р. (а.с.32-33). Суд зазначає, що вказані направлення на перевірку були вручені старшому касиру ОСОБА_4, що підтверджено її підписом на направленнях з зазначенням дати ознайомлення 17.09.2009 року, що позивачем і його представником не оспорюються та не заперечується. В акті перевірки також наявна відмітка про те, що перевіряючими про проведення перевірки внесено запис до журналу реєстрації перевірок контролюючих органів (а.с.33). Суд зазначає, що відсутність відповідного запису в журналі реєстрації перевірок №1 Красноперекопського управління експлуатації газового господарства не свідчить про відсутність реєстрації перевіряючих в журналі проведення перевірок, оскільки позивачем суду не надано доказів того, що перевіряючі повинні були зареєструватись саме в даному журналі та що в зазначеній філії позивача відсутній інший журнал реєстрації перевірок контролюючих органів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджений фактичний допуск перевіряючих до проведення перевірки та складення акту перевірки.

Суд зазначає, що пунктами 3.7 та 3.8 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків за результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій посадовими особами органу ДПС складається акт за формою, встановленою ДПА України. Акт перевірки складається на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.

Суд зазначає, що акт перевірки від 17.09.2009 року було складено на бланку Красноперекопської ОДПІ в АР Крим, після проведення перевірки акт було передано до ДПІ та зареєстровано у встановленому порядку (№0191/01/07/23/23893680), що підтверджується копією акту перевірки, яка надана відповідачем під час розгляду справи (а.с.33).

Таким чином, на підставі наданих позивачем та відповідачем під час розгляду справи документів суд приходить до висновку, що працівниками податкового органу, що проводили вказану перевірку, були виконані всі вимоги Закону про РРО та Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків. Матеріалами справи підтверджено надання працівнику позивача належним чином оформленого направлення на проведення перевірки, складення акту перевірки, що свідчить не тільки про допуск позивачем до проведення перевірки, але й про її проведення належним чином.

Суд зазначає, позивач під час розгляду справи не послався на жоден нормативно-правовий акт, що забороняє органам державної податкової служби проведення перевірок у присутності особи, що реалізує товар, за відсутності керівника юридичної особи, якій такий товар належить. Суд також зазначає, що вказаний акт перевірки було складено відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (додаток 1 до наказу ДПА України від 12.08.2008 р. №534), згідно з розділом 3 якого на підставі наданих документів в розділі 1 акту зазначаються прізвища, імена та по батькові, посади, місця проживання осіб, у присутності яких проводиться перевірка, тобто вказаний наказ також не містить вимоги про проведення перевірки саме в присутності посадової особи, а не будь-якого іншого працівника позивача, що проводив розрахунки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача про порушення перевіряючими під час проведення перевірки вимог Закону про РРО.

Крім того, суд не приймає до уваги заперечення позивача стосовно недотримання під час проведення перевірки та оформлення акту перевірки вимог ст.11-1, 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), оскільки наведеними позивачем нормами врегульовано порядок проведення перевірок фінансово-господарської діяльності фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, тоді як проведена перевірка є перевіркою за дотриманням позивачем діючого законодавства під час здійснення розрахункових операцій.

Також, суд також не приймає до уваги доводи позивача про невідповідність проведеної перевірки вимогам ст.ст.11-1 та 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” з огляду на те, що надання позивачу перед початком проведення перевірки наказу про її проведення та направлень на перевірку є умовою для проведення планової або позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків, що передбачає перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), тоді як фінансові санкції за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій не є податком або збором.

Однак у даному випадку проведена саме планова перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу позивача. Вказана перевірка проведена відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Частиною 1 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Оскільки в даному випадку була проведена планова перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), то доводи позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки не ґрунтуються на приписах законодавства України.

Суд також не приймає в обґрунтування позовних вимог посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.2009 р. “Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.”, якою постановлено органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності: до 31 грудня 2010р. тимчасово припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням; видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом; приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути); не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.

Суд не має підстав для застосування у спірних правовідносинах постанови Кабінету Міністрів України №502 від 21.05.2009 р. за наявності інших діючих законодавчих актів, що встановлюють підстави та порядок проведення перевірок в сфері податкового законодавства, зокрема, постанова не зупиняє дію Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" тощо.

Суд також звертає увагу позивача на те, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів проведення саме інвентаризації грошових коштів, оскільки під час проведення перевірки підраховано та внесено до акту перевірки відомості про наявність грошових коштів лише на місці проведення розрахунків, а не всіх грошових коштів та грошових документів філії, як це передбачено Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за №202/412, на яку посилається позивач.

Суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ст.71 КАС України також не надано будь-яких доказів стосовно невідповідності даних, зазначених перевіряючими в акті перевірки, фактичним обставинам справи, вказані в акті відомості також підтверджені іншими доказами, що наявні у матеріалах справи, у зв'язку з чим акт перевірки від 17.09.2009 року приймається судом як належний та допустимий доказ по справі, оскільки він містить інформацію щодо предмету доказування та складений з дотриманням вимог діючого законодавства.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки. Суд зазначає, що в наданому акті перевірки від 17.09.2009 року, на підставі якого прийнято оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зафіксовані допущені позивачем порушення вимог діючого законодавства, що підтверджено також показаннями свідка та іншими матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені в акті перевірки факти відповідають дійсності, дії працівників податкового органу по проведенню перевірки є законними та обґрунтованими, у звязку з чим до позивача правомірно застосовані фінансові санкції у розмірі 87грн.65коп., отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість дій посадових осіб Красноперекопської ОДПІ в АР Крим в частині проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Постанови Правління Національного Банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Красноперекопської ОДПІ в АР Крим №0001422330 від 25.09.2008 року, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача належить відмовити.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.

У звязку зі складністю справи судом 09 березня 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 15 березня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.