Постанова № 10426966, 19.07.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.07.2010 р.                                                             справа №25/109

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників сторін: від позивача:Асєєва І.С. за дов. б/н від 12.05.2010р. від відповідача:Не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Укрінтервугілля” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області

від17.06.2010 року

по справі№ 25/109 (суддя Бойко І.А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Укртранзит” м. Донецьк

доЗакритого акцонерного товариства „Укрінтервугілля” м. Донецьк

про          стягнення 212173,09 грн.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „Укртранзит” м. Донецьк” (далі по тексту ТОВ „ВК „Укртранзит”) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Укрінтервугілля” м. Донецьк (далі по тексту ЗАТ „Укрінтервугілля”) про стягнення заборгованості в сумі 212173,09 грн.

          Рішенням від 17.06.2010р. по справі № 25/109 господарський суд Донецької області позовні вимоги ТОВ „ВК „Укртранзит” до ЗАТ „Укрінтервугілля” про стягнення заборгованості за поставлений за договором № 176/06-1 від 20.06.2008р. товар у сумі 212173,09 грн. задовольнив частково в сумі 210409,30 грн. посилаючись на те, що наявна заборгованість підтверджена та доведена матеріалами справи. В частині стягнення основного боргу в сумі 1763,79 грн. позивачу відмовив за необгрунтованістю пред’явлення.

          Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ „Укрінтервугілля” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2010р. по справі № 25/109 повністю.

          Заявник апеляційної скарги вважає зазначене рішення безпідставним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

          Скаржник вважає, що істотною умовою кожної Специфікації є постачання товару лише на підставі заявки Покупця з вказанням обсягу поставки, а тому позивач по справі не довів підстави постачання товару саме в той кількості, яка, на думку останнього, повинна бути сплачена з боку відповідача.

          Крім того, вказує на те, що повне фіксування судового процесу при розгляді справи № 25/109 не здійснювалося, що є прямим порушенням Конституції України, яке призвело до порушення прав та інтересів відповідача у вказаній справі шляхом прийняття рішення за його відсутності, що не відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України.

          ТОВ „ВК Укртранзит” у відзиві на апеляційну скаргу та його повноважний представник у судовому засіданні просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2010р. по справі № 25/109 без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу –безпідставними.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але подав клопотання № 86/07 від 09.07.2010р., в якому просить призначити розгляд справи на більш пізніший строк, у зв’язку з відсутністю його представника.

          Представник позивача не заперечує проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача тому, відповідно до ст. 75 ГПК України та з урахуванням строків, передбачених ст. 102 ГПК України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2008 року між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір № 176/06-1, відповідно до якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця товар згідно Додатків – Специфікацій, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

          Сторонами були підписані Специфікації № 1, № 2 , № 3, № 4 до договору № 176/06-1 від 20.06.2008, якими сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, строк поставки, умови поставки, умови оплати, якісні показники та систему застосування знижок.

          На виконання умов зазначеного договору позивач за видатковими накладними від 25.06.08 № РН-0000048, від 03.07.08 № РН-0000050, від 03.07.08 № РН-0000051, від 04.07.08 № РН-0000052, від 05.07.08 № РН-0000053, від 07.07.08 № РН-0000055, від 09.07.08 № РН-0000056, від 10.07.08 № РН-0000057, від 11.07.08 № РН-0000058, від 14.07.08 № РН-0000059, від 15.07.08 № РН-0000060, від 12.08.08 № РН-0000061, від 17.08.08 № РН-0000062, від 05.09.08 № РН-0000065, від 11.09.08 № РН-0000066 поставив відповідачу товар (з відшкодуванням витрат на залізницю) на загальну суму 1520903 грн. 46 коп.

Позивачем в подальшому були виставлені відповідачеві відповідні рахунки-фактури на оплату № СФ-0000066 від 25.06.2008р. на суму 94078,80 грн. з ПДВ, № СФ-0000067 від 03.07.2008р. на суму 94375,20грн. з ПДВ, № СФ-0000068 від 03.07.2008р. на суму 89943,60 грн. з ПДВ, № СФ-0000069 від 04.07.2008р. на суму 83930,46 грн. з ПДВ, № СФ-0000070 від 05.07.2008р. на суму 97404,60 грн. з ПДВ, № СФ-0000071 від 07.07.2008р. на суму 96532,20 грн. з ПДВ, № СФ-0000072 від 09.07.2008р. на суму 94864,20 грн. з ПДВ, № СФ-0000073 від 10.07.2008р. на суму 96532,20 грн. з ПДВ, № СФ-0000076 від 11.07.2008р. на суму 95247,60 грн. з ПДВ, № СФ-0000074 від 14.07.2008р. на суму 94864,20 грн. з ПДВ, № СФ-0000075 від 15.07.2008р. на суму 97404,60 грн. з ПДВ, № СФ-0000079 від 12.08.2008р. на суму 97404,60грн. з ПДВ, № СФ-0000080 від 17.08.2008р. на суму 193064,40грн. з ПДВ, № СФ-0000084 від 05.09.2008р. на суму 97191,00 грн. з ПДВ, № СФ-0000085 від 11.09.2008р. на суму 98065,80 грн. з ПДВ та виписав на кожну поставку податкову накладну.

Виставлені позивачем рахунки-фактури та податкові накладні були направлені на адресу відповідача разом з листом (вих. № 71 від 10.03.2010р.), що підтверджується квитанцією (фіскальним чеком) № 6673 від 16.03.2010р. та описом вкладення у цінний лист від 16.03.2010р.

Відповідач отримав зазначений лист з додатками, про що свідчить відповідь Центру поштового зв’язку № 1 за вих. № 07/5-529 від 18.05.2010р..

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору оплата товару Покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених Постачальником.

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника по факту поставки товару протягом семи банківських днів з дня надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Однак оплата за поставлений товар була здійснена відповідачем частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 212173,09 грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся до господарського суду Донецької області, яка рішенням від 17.06.2010 року по справі № 25/109 задоволена частково.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зобов’язанням відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши договір № 176/06-1 від 20.06.2008 року, апеляційний суд вважає його укладеним відповідно до ст. 638, а також глави 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір є за своєю правовою природою договором поставки, тому спірні відносини регулюються згідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості в розмірі 212173,09 грн. за поставлений товар.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

У зв’язку з частковою сплатою отриманої від позивача продукції, у відповідача виникла заборгованість в сумі 212173,09 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п. 5.2 договору № 176/06-1 від 20.06.2008 року оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача за фактом поставки товару протягом 7 днів з дня надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 118-124), відповідач в порушення умов Договору вартість поставленого товару сплатив не в повному обсязі, заборгованість перед позивачем склала 212173,09 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 212173,09 грн. як суду першої, так і апеляційної інстанції не надав.

Таким чином грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 212173,09 грн. залишилось не виконаним.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог частково в сумі 210409,30 грн.

Так, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що представник відповідача визнав суму заборгованості в розмірі 210409,30 грн., а представник позивача погодився з цим.

Але визнання відповідачем суми заборгованості в розмірі 210409,30 грн. письмовими доказами не підтверджено, в ході судового розгляду даної справи, позивач в порядку ст. 22 ГПК України позовні вимоги не змінював.

Крім того, у матеріалах справи є відзив на позовну заяву № 72/06 від 16.06.2010р. (а.с. 129), в якому відповідач у задоволенні позовних вимог ТОВ “ВК “Укртранзит” про стягнення 212173,09 грн. просить відмовити у повному обсязі. Цей же факт їм був підтверджений і в апеляційній скарзі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 212173 грн. 09 коп., оскільки вони доведені позивачем та матеріалами справи, а рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2010 року підлягає зміні по вищевикладеним мотивам.

Що стосується викладених в апеляційній скарзі доводів стосовно того, що незастосування фіксуючих засобів під час розгляду справи № 25/109 призвело до порушення прав ті інтересів відповідача, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки згідно ч. 7 п. 2 ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового процесу в суд першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду.

Оскільки відповідної вимоги від учасників судового процесу до суду першої інстанції не надійшло, суд розглянув зазначену вище справу без фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, але зі складанням протоколу судового засідання, як цього вимагає ст.. 81-1 ГПК України.

Що стосується інших заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то колегія суддів їх також до уваги не приймає за безпідставністю заявлення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2010 року у справі № 25/109 підлягає зміні по вищевказаним мотивам.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2010 року у справі № 25/109 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2010 року у справі № 25/109 змінити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Укртранзит” м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” м. Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений за договором № 176/06-1 від 20.06.2008 року товар у сумі 212173,09 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Укрінтервугілля” (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 1А, код ЄДРПОУ 32645059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Укртранзит” (83060, м. Донецьк, вул.. Шахтарів Донбасу, 1, код ЄДРПОУ 34876920) основний борг в сумі 212173,09 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 2122 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

З абзацу другого резолютивної частини рішення по справі № 25/109 від 17.06.2010 року виключити слово “штами”.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС