Постанова № 10426965, 19.07.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.07.2010 р.                                                             справа №23/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників сторін: від позивача:Якименко А.В. за дов. б/н від 28.12.2009 року від відповідача:Не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмежною відповідальністю „Лан-Україна” м. Київ

на рішення господарського суду Донецької області

від25.05.2010 року

по справі№ 23/16 (судді Гринько С.Ю., Підченко Ю.О.,

Курило Г.Є.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Лан-Україна” м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м. Донецьк

про          стягнення пені в розмірі 45099,68 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 5889,16 грн. (згідно остаточних вимог).

за зустрічним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м. Донецьк

до          Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Україна” м. Київ

про          стягнення з відповідача заборгованості за невиплачену винагороду в сумі 10330,92 грн. та штрафу в сумі 10330,92 грн. за несвоєчасну оплату винагороди.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Лан-Україна” м. Київ (далі по тексту ТОВ „Лан-Україна”) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м. Донецьк (далі по тексту ТОВ „ТБ „Амстор”) про стягнення пені в розмірі 45099,68 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 5889,16 грн.

          На виконання ухвали господарського суду Донецької області від 11.01.2010 року та на підставі ст. 22 ГПК України ТОВ „Лан-Україна” уточнило частину позовних вимог за 2008 рік та просило суд стягнути з ТОВ „ТБ „Амстор” пеню в розмірі 45467,10 грн. та 3% річних в сумі 5931,72 грн. (а.с. 91-93, т.3).

          В подальшому, на підставі ст. 22 ГПК України ТОВ „Лан-Україна” звернулось до господарського суду Донецької області з заявою про уточнення позовних вимог та зменшило позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних за період з 30.12.2008р. по 13.01.2009р. та просило суд стягнути з ТОВ „ТБ „Амстор” за період з 30.12.2008р. по 30.10.2009 року 50988,84 грн., з яких 45099,68 грн. –пеня та 5889,16 грн. –3% річних (а.с. 69, т. 4).

          ТОВ „ТБ „Амстор” також звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до ТОВ „Лан-Україна” про зобов’язання останнього виконати обов’язок в натурі, а саме: підписати акти наданих послуг № АМ-0004270 від 30.09.2008р., № АМ-0004269 від 30.09.2008р. та стягнути суму основного боргу в розмірі 10330,92 грн. та штраф в сумі 10330,92 грн. за несвоєчасну оплату винагороди.

          В подальшому відповідач по справі звернувся до суду першої інстанції з заявою про зміну підстав позову та відмовився від позовних вимог в частині зобов’язання ТОВ „Лан-Україна” виконати обов’язок в натурі, а саме: підписати акти наданих послуг № АМ-0004270 від 30.09.2008р. та № АМ-0004269 від 30.09.2008р. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги позивач змінив підставу позову та просив суд стягнути заборгованість за невиплачену винагороду в сумі 10330,92 грн., а позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 10330,92 грн. за несвоєчасне виконання зобов’язання залишив без змін.

          Рішенням від 25.05.2010р. по справі № 23/16 господарський суд Донецької області відмовив у позові ТОВ „Лан-Україна” про стягнення з ТОВ „ТБ „Амстор” 45099,68 грн. пені та 5889,16 грн. 3% річних за прострочку виконання грошового зобов’язання за недоведеністю.

          В обгрунтування свого рішення, господарський суд послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення замовлень на поставку товару і докази самої поставки товару за накладними №№ 80108596, 83009020, 80108597, 83009027, 80108598, 80108599, 80108601 від 08.11.08р., №№ 80108592, 83008977, 80108593, 80108602, 80108603, 80108604, 83008978, 80108605, 80108606, 83008979, 80108607 від 10.11.08р., №№ 80108958, 80108959, 80108960, 80108961, 80108962, 80108963, 80108964, 80108965, 80108966, 80108967, 80108968, 80108969, 80108970 від 12.11.2008р., №№ 80108977, 80108978 від 13.11.2008р., тобто за тими накладними, на які посилається позивач у своєму позові (заява про уточнення позовних вимог від 23.03.2010р.).

          А також мотивував своє рішенням тим, що позивач не довів пропуск встановленого додатковою угодою № 1 від 01.01.2008 року строку оплати одержаного товару та не надав доказів оплати покупцем одержаного за вказаними накладними товару.

          Також господарський суд Донецької області цим же рішенням відмовив у зустрічному позові ТОВ „ТБ „Амстор” про стягнення з ТОВ „Лан-Україна” заборгованості за невиплачену винагороду в сумі 10330,92 грн. та штрафу в сумі 10330,92 грн. за несвоєчасну оплату винагороди з посиланням на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодного документу в підтвердження сплати одержаного товару, складання актів з постачальником виконаних робіт (послуг), як цього вимагає п. 6 додаткових угод до договору постачання № 1827 (695/06-П) від 22.12.2006р., а також відсутні докази направлення актів приймання-передачі робіт (послуг) постачальнику, відсутні докази виставлення постачальнику рахунків для оплати робіт (послуг), як цього вимагає п. 3 додаткових угод, а також порушення строків оплати постачальником винагороди за виставленими рахунками.

          Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Лан-Україна” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. по справі № 23/16 частково і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ТОВ „ТБ „Амстор” на користь позивача пеню в розмірі 45099,68 грн. та 3% річних в сумі 5889,16 грн.

          Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції, відмовивши в стягнені пені та 3% річних, фактично звільнив відповідача по справі від відповідальності за порушення грошового зобов’язання та від відповідальності за порушення зобов’язання, а відтак порушив приписи ст.ст. 509, 549, 550, 612, 625 ЦК України та ст.ст. 230, 232 ГК України.

          Отже, на думку скаржника, рішення суду не грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          ТОВ “ТБ “Амстор” відзив на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надав, явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

          Представник позивача не заперечує проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача тому з урахуванням строків, передбачених ст. 102 ГПК України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали між собою договір постачання № 1827(695/06-П) від 22.12.06р. з протоколом розбіжностей, додатковими угодами, в якому передбачені всі істотні умови.

За умовами договору постачання № 1827(695/06-П) від 22.12.06р. позивач зобов’язався поставляти відповідачу товар відповідно до поданого ним замовлення (п. 1.1 договору), а покупець зобов’язався перераховувати кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар (п. 5.5 договору).

Сторонами 22.12.2006р. підписаний протокол розбіжностей до договору, який узгоджений в редакції постачальника (позивача), про що зазначено в останньому абзаці протоколу. Згідно з цим протоколом сторонами змінений порядок та строк оплати товару, а саме: покупець перераховує з відстрочкою платежу 30 банківських днів з дня поставки на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар.

Сторонами по справі 01.01.08р. підписана додаткова угода № 1 до договору, в якій змінений строк оплати товару, а саме: покупець перераховує з відстрочкою платежу 45 календарних днів на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар.

Таким чином, сторонами узгоджений конкретний термін та порядок оплати товару.

Договір набирає чинність з 01.01.2007р. та діє до 31.12.2007р. (п. 7.1 договору).

Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.2 договору).

01.01.2009р. між сторонами підписаний протокол, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що позивач допускає суму в розмірі 200000 грн. простроченої дебіторської заборгованості покупця без накладення штрафних санкцій, передбачених договором № 1827 (695/06-П) від 22.12.2006р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.2009 року за справою № 4/292, залишеним постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. без змін, обставини якого не потребують доказування відповідно до ст. 35 ГПК України, договір постачання № 1827(695/06-П) від 22.12.06р. визнаний укладеним.

Позивачем на підставі наданих відповідачем замовлень (замовлення зазначені в накладних) за період з 08.11.2008р. по 01.07.2009р. був поставлений, а відповідачем на підставі довіреностей отриманий товар по видатковим накладним, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 4286671,02 грн. та які підписані обома сторонами без зауважень і заперечень, скріплені печатками обох підприємств.

У видаткових накладних позивачем змінений термін оплати товару, а саме 47 днів, який не приймається судом до уваги, оскільки жодна із сторін не вправі змінити самостійно умови укладеного договору без узгодження з іншою стороною.

Оскільки відповідач прийняв товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, викладених в ст.ст. 526, 530 ЦК України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості за поставлений з 08.11.2008р. по 01.07.2009р. товар, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 45099,68 грн. та 3% річних в сумі 5889,16 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.03.2010р.), в якому рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року по справі № 23/16 відмовлено.

В свою чергу ТОВ „ТБ „Амстор” звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до ТОВ „Лан-Україна” про стягнення з останнього заборгованості за невиплачену винагороду в сумі 10330,92 грн. та штрафу в розмірі 10330,92 грн. за несвоєчасне виконання зобов’язання (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 17.05.2010р.).

Зустрічний позов мотивовано посиланням на п. 1.2 Додаткової угоди № 2/3 від 01.01.2008р. до договору № 1827(695/06-П) від 22.12.2006р., п. 1.2 Додаткової угоди № 2/5 від 01.01.2008р., п. 1.2 Додаткової угоди № 2/6 від 01.01.2008р., якими передбачена виплата винагороди за досягнутий щомісячний обсяг постачань.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року по справі № 23/16 відмовлено в задоволені зустрічного позову.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині основного позову з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Зобов’язанням відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку товару за період з 08.11.2008р. по 01.07.2009р. на адресу відповідача на загальну суму 4286671 грн. 02 коп. за умовами договору, який визначено в якості підстави позову.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, за зазначений період поставки товару на теперішній час боргу за відповідачем не має.

Однак, у зв’язку з тим, що відповідач своє зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені в розмірі 45099,68 грн. та 3% річних в сумі 5889,16 грн. за період з 30.12.2008р. по 30.10.2009р. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.03.10р.) виходячи з поставки за конкретний період часу.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6.2 Договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 30.12.08р. по 30.10.09р.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судова колегія вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки останній надав всі необхідні документи та докази для її стягнення.

Що стосується підписаного сторонами по справі протоколу від 01.01.2009р., то судова колегія оцінила його та дійшла висновку, що відповідно до зазначеного протоколу ТОВ “Лан-Україна” допускає суму в розмірі 200000 грн. простроченої дебіторської заборгованості Покупця без накладення штрафних санкцій, передбачених договором № 1827(695/06-П) від 22.12.2006р.

Сторонами по справі не були внесені які-небудь зміни до розділу “Відповідальність” договору № 1827(695/06-П) від 22.12.2006р., а протокол від 01.01.2009р. передбачає право позивача допускати суму в розмірі 200000 грн. простроченої дебіторської заборгованості Покупця без накладення штрафних санкцій, передбачених зазначеним договором, що не стало обов’язком позивача та не позбавило його можливості, яка передбачена Законом на стягнення штрафних санкцій з відповідача.

Судова колегія також вважає, що позивачем обґрунтовано та правомірно нараховано 3% річних в сумі 5889,16 грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 265 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 45099,68 грн. у зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості за поставлений з 08.11.2008р. по 01.07.2009р. товар та 3% річних в сумі 5889,16 грн. за період прострочення грошового зобов’язання з 30.12.2008р. по 30.10.2009р. підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони доведені відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Що стосується відмови у задоволенні зустрічного позову за недоведеністю та з посиланням на недодержання покупцем вимог, викладених сторонами у додаткових угодах №№ 2/3, 2/5, 2/6 від 01.01.2008р. до договору постачання № 1827(695/06-П) від 22.12.2006р., то апеляційна інстанція погоджується з таким висновком господарського суду Донецької області, а тому вважає, що вона задоволенню не підлягає на підставах, викладених в рішенні суду.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року по справі № 23/16 підлягає частковому скасуванню в частині основного позову, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних відповідно в розмірі 45099,68 грн. та 5889,16 грн. за період прострочки виконання останнім грошового зобов'язання з 30.12.08р. по 30.10.09р.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лан-Україна” м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року у справі № 23/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року у справі № 23/16 скасувати в частині основного позову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Лан-Україна” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк про стягнення пені в розмірі 45099,68 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 5889,16 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, ЗКПО 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лан-Україна” (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, ЗКПО 30384724) пеню в розмірі 45099 грн. 68 коп., 3% річних в сумі 5889 грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в розмірі 509 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 297 грн. 50 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010 року у справі № 23/16 залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС