Рішення № 10426828, 13.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2010 р. Справа № 42/176-10

вх. № 5470/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Пермінов І.В. (дов.)

відповідача - Ширай О.В. (директор)

розглянувши справу за позовом ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", м. Київ

до ТОВ "М - Дизайн", м. Харків

про стягнення 8003,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "М - Дизайн", про стягнення заборгованості за договором кредиту № 08/06/0502-КЮ від 27.09.2006р. з додатковими угодами до нього в сумі 8003,98 грн., в т.ч. 5946,79 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 176,23 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 1837,88 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 43,08 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Відповідач проти позову не заперечує.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

27.09.2006р. між Відкритим акціонерним товариством "Перший Інвестиційний Банк", правонаступником якого є Публічне Акціонерне товариство "Перший Інвестиційний Банк" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Дизайн" (відповідач) укладений кредитний договір № 08/06/0502-КЮ, також між сторонами 21.01.2009р. укладений договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, та 02 березня 2009 року укладений договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору.

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 49000,00 грн. на умовах, передбачених цим Кредитним договором на оплату рахунків на придбання вантажного автотранспорту ГАЗ ПБ 3302 АВТО-ГРАНД, а позичальник зобов'язується використати кредитні кошти за цільовим призначенням, повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом, в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим Договором.

Згідно з пунктом 2.2 Кредитного договору, за користування Позичальником кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 21 % (двадцять один) відсоток річних.

Згідно з пунктом 2.3 Кредитного договору, повернення Позичальником кредитних коштів, отриманих відповідно до умов цього Договору здійснюється за наступним графіком:

- до 15 числа включно кожного місяця в період з жовтня 2006 року по серпень 2009 року сплачувати суму у розмірі 1360,00 грн. щомісячно, при цьому п'ятнадцяте число кожного місяця є кінцевим строком повернення частини кредиту;

- до 26 вересня 2009 року включно повернути суму у розмірі 1400,00 грн., при цьому 26 вересня 2009 року вважається кінцевим строком повернення кредиту.

Відповідно до пункту 2.4. Кредитного договору, строк для виконання позичальником зобов'язань по сплаті відсотків складає певний період, починаючи з останнього робочого дня цього ж місяця та закінчуючи 10 числом наступного місяця включно та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту 26 вересня 2009 року, та/або на момент фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом. Наступний календарний день, що слідує за днем закінчення граничного строку для виконання зобов'язань по сплаті відсотків, визначений відповідно до цього пункту Договору, вважається днем початку періоду прострочення по сплаті відсотків з наслідками, передбаченими цим Договором.

Згідно з пунктом 3.3. Кредитного договору, відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником відповідно до розрахунків Банку у період з останнього робочого дня цього ж місяця до десятого числа наступного місяця включно та на момент кінцевого строку повернення кредиту 26 вересня 2009 року та/або одночасно з погашенням всієї суми заборгованості за кредитом, в безготівковому порядку.

Наступний календарний день, що слідує за днем закінчення граничного строку для виконання зобов'язань по сплаті відсотків, визначений відповідно до цього пункту Договору, вважається днем початку періоду прострочення по сплаті відсотків з наслідками, передбаченими цим Договором.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Факт одержання відповідачем кредиту підтверджується меморіальним ордером № 62902 від 27.09.2006р., тобто позивачем виконані свої зобов'язання за договором.

Відповідач свої зобов'язання за договором за договором кредиту № 08/06/0502-КЮ від 27.09.2006р. з додатковими угодами до нього виконав частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість по поверненню кредиту в сумі 5946,79 грн.

Також позивачем нараховувались відсотки за користування кредитом.

З наданого розрахунку вбачається, що відсотки, нараховані за період 27.09.2006р. по 21.04.2010р. виходячи з сум заборгованості, які існували в відповідні періоди.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

          Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із принципів кредитування є платність, яка полягає у сплаті процентів за користування кредитом, які не є санкціями, та нарахування яких обмежується строком дії відповідного кредитного договору, тобто у даному випадку нарахування процентів (плати) за користування наданим позивачем кредитом обмежується строком, на який був виданий кредит. У разі ж неповернення в обумовлений договором строк суми кредиту та несплати процентів за користування кредитними коштами за відсутності додаткової домовленості між сторонами договору, узгодженої згідно додатково укладеної угоди, вимоги чинного законодавства та договору кредиту передбачають застосування банком штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.

Однак як вбачається з матеріалів справи позивач в період з 26.09.2009 року (закінчення строку повернення кредиту) по 21.04.2010 року продовжував нараховувати відповідачу відсотки, сума яких склала 758,00 грн.

З огляду на те, що умовами договору встановлено строк повернення кредиту – 26 вересня 2009 року, а проценти є відповідно платою за користування кредитом, позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом у розмірі 758,00 грн. після встановленого договором строку.

Отже враховуючи, що зайво нараховано 758,00 грн. відсотків, а до стягнення заявлено 176,23 грн., то у відповідача відсутня заборгованість щодо погашення відсотків та є переплата по сплаті відсотків у розмірі 581,77 грн., тому суд відмовляє в задоволенні стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 5.3 Кредитного договору, за несвоєчасну сплату кредиту та/або процентів за користування кредитними коштами Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом, яка обчислюється від суми простроченого платежу, та встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня. Нарахування пені за прострочення повернення кредитних коштів та/або процентів за користування ними складає певний період, починаючи від дня, коли кредит та/або нараховані проценти за користування ним повинні бути поверненими, до дня їх фактичного повернення Банку. Пеня як міра відповідальності Позичальника сплачується Банку незалежно від сплати процентів за користування кредитним коштами, які сплачуються Позичальником, починаючи з дня зарахування кредитних коштів на позичковий рахунок Позичальника та закінчуючи днем фактичного повернення кредиту.

Згідно наданих розрахунків позивачем нарахована та несплачена пеня за прострочення повернення суми кредиту складає 1837,88 грн., а за несвоєчасну сплату відсотків - 43,08 грн.

Суд зазначає, що розрахунок пені за прострочення повернення суми кредиту відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків, суд зазначає, що оскільки позивачем було зайво нараховані відсотки, то розрахунок пені не відповідає відносинам, що склалися між сторонами, крім того суд враховує наявність переплати по сплаті відсотків, тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків.

          Таким чином, враховуючи вищевикладене, внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту, у відповідача виникла заборгованість по кредиту у сумі 5946,79 грн., а також по сплаті пені в сумі 1837,88 грн., та у відповідача виник обов'язок щодо погашення вказаної заборгованості.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення вказаної заборгованості в добровільному порядку та відповідач не заперечує проти наявності заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання по договору кредиту.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 5946,79 грн. та пені в сумі 1837,88 грн. правомірні та обґрунтовані та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 251, 252, 526, 530, 543, 546, 548, 549, 554, 1046 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "М-Дизайн" (61105 м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, буд. 138, кв. 77, код 33816834, п/р 26005001013369 у Відділенні № 39 ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" м. Харків, МФО 300506) на користь Публічного Акціонерного товариство "Перший Інвестиційний Банк" (04073 м. Київ, пр-т Московський, 6, код 26410155, р/р 3739300102 в ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", МФО 300506) 5946,79 грн. основного боргу, 1837,88 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних в частині стягнення відсотків у сумі 176,23 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 43,08 грн. відмовити.

Суддя

Рішення підписано 19.07.2010р.