Рішення № 10426822, 14.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2010 р. Справа № 45/189-10

вх. № 5615/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача за первісним позовом - Авагімова Р.Р., доручення від 09.01.2009 р.

відповідача за первісним позовом - Спасибо В.В., доручення від 01.07.2010 р.

розглянувши справу за позовом КП "Харківський міський центр нерухомості", м. Харків

до ТОВ "Нью Системс АМ", м. Харків

про зобов'язання внести зміни до договору

та зустрічну позовну заяву ТОВ "Нью Системс АМ", м. Харків

до КП "Харківський міський центр нерухомості", м. Харків

про визнання права

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківський міський центр нерухомості", звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью системс АМ" та просить суд зобов’язати відповідача внести зміни до укладеного між сторонами договору управління майном від 28.11.2008 р., нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Курас С.О. 28.11.2008 р. за реєстровим № 4590.

Ухвалою суду про порушення провадження у справі № 45/189-10 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 липня 2010 року.

В судовому засіданні 02 липня 2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в засіданні суду 02 липня 2010 р. проти задоволення позову заперечував, при цьому відповідач посилався на те, що позивач не має права вимагати від відповідача внести вказані в позові зміни до договору.

Також 02 липня 2010 р. (вх. № 112817 від 02.07.2010 р.) відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом, в якому просить визнати його право на підставі і на умовах договору управління від 28.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Курас С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 4590, володіти та управляти переліченим у зустрічному позові майном позивача.

Позивач за первісним позовом проти прийняття зустрічного позову не заперечував, проте заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання йому часу для обґрунтування своєї позиції щодо зустрічного позову.

Суд, розглянувши зустрічний позов, враховуючи, що предметом позовних вимог як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом є саме договір управління майном від 28.11.2008 р., відповідно до ст. 60 ГПК України, вважав за необхідне прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду по справи № 45/189-10.

За таких обставин, враховуючи прийняття судом зустрічної позовної заяви, необхідність надання сторонами витребуваних судом та додаткових доказів, а також враховуючи усне клопотання позивача за первісним позовом, в засіданні суду 02 липня 2010 року було оголошено перерву до 14 липня 2010 року.

Після перерви 14 липня 2010 року розгляд справи було продовжено.

В засіданні суду 14 липня 2010 року позивач за зустрічним позовом вказав про те, що ним подано уточнену редакцію зустрічного позову (вх. № 13635 від 14.07.2010 р.) за яким позивач за зустрічним позовом просить суд визнати його право на підставі і на умовах договору управління від 28.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Курас С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 4590, управляти майном позивача.

Відповідач за зустрічним позовом проти прийняття уточненої редакції зустрічного позову не заперечував.

Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнена редакція зустрічного позову була прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 14 липня 2010 року представник позивача за первісним позовом підтримує первісний позов, надав суду витребувані докази, проти задоволення зустрічного позову (з врахуванням уточненої редакції) заперечує з підстав викладених у відзиві (вх. № 13636 від 14.07.2010 р.).

Представник відповідача проти задоволення первісного позову заперечує, про що надав суду відзив на позов (вх. № 13637 від 14.07.2010 р.), підтримує зустрічний позов з врахуванням уточнень в повному обсязі, надав витребувані судом докази по справі.

Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення.

Первісний позивач є юридичною особою, комунальним підприємством, що знаходиться у комунальній власності Харківської територіальної громади. Цей факт підтверджується Статутом позивача, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Копії перелічених документів залучено до матеріалів справи. Відповідач даний факт визнає, спір в цій частині відсутній.

Відповідач за первісним позовом є юридичною особою, підприємницьким товариством, що створене і діє згідно чинного законодавства України. Цей факт підтверджується Статутом відповідача, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з єдиного державного реєстру. Копії перелічених документів залучено до матеріалів справи. Первісний позивач даний факт визнає, спір в цій частині відсутній.

Сторони 28 листопада 2008 року уклали між собою договір управління майном. Договір укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Курас С.О., зареєстрований в реєстрі за № 4590. Факт укладення договору сторонами визнається та об’єктивно підтверджується самим договором управління, копія якого долучена до матеріалів справи.

Умовами договору управління передбачений обов’язок первісного позивача передати відповідачу в управління комунальне майно, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ромашкіна, 1, аеродром "Основа". Цей обов’язок було фактично виконано, що підтверджується актом приймання-передачі майна, який є додатком № 1 до договору управління. В тому числі, були передані в управління: злітно-посадочна смуга 1; злітно-посадочна смуга 2; водостічно-дренажні мережі (2 шт.); закритий водостічний азбоцементний трубопровід; обвідна автодорога; перон вокзалу; прогазовочна; рульова доріжка 1; рульова доріжка 2; рульова доріжка 3; рульова доріжка 4; бокс авто црп; трансформаторна підстанція № 12-н; свіча-3.

Майно передавалось в управління по балансовій вартості, про що свідчить позначення сум первинної вартості, зносу та залишкової вартості станом на 01.11.2008 р. в тексті акту.

Ці факти сторонами визнаються, не оспорюються, підтверджуються письмовим доказом - двостороннім актом приймання передачі, копія якого залучена до матеріалів справи.

Умовами пункту 4.4 договору управління передбачений обов’язок відповідача в разі нерентабельного (рентабельності менше 20%) використання майна, переданого в управління, або одержання фінансового результату від операційної діяльності по управлінню майном в сумі меншій ніж амортизаційні відрахування за звітний період, перераховувати на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 27% від суми реалізації за звітний період (або 200% суми амортизаційних відрахувань), з обов’язковим наданням пояснень по факту нерентабельності використання майна, при цьому сума не може бути менша, ніж 30000 (тридцять тисяч) гривень за місяць.

Цей факт сторонами визнається, не оспорюється, підтверджується письмовим доказом - договором управління, копія якого залучена до справи.

Аналіз змісту договору управління дозволяє прийти до висновку про те, що ним не передбачений обов’язок відповідача компенсувати позивачу суму податку за користування земельною ділянкою, на якій розташоване передане в управління майно. Сторонами визнають цей факт, спір в цій частині відсутній.

Також згідно пункту 6.1 договору управління, строк його дії сторони погодили з 28.11.2008 р. по 31.03.2057 р. При цьому припинення дії договору, в тому числі шляхом його достроково розірвання у разі незабезпечення належного збереження переданого в управління майна, договором не передбачено. Ці факти сторонами визнаються, не оспорюються, підтверджуються письмовим доказом - договором управління, копія якого залучена до справи.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з листом № 288 від 18.06.2010 р., в якому просив внести зміни до договору управління від 28.11.2008 р шляхом укладення додаткового договору. Але відповідач відмовився від укладення додаткового договору листом від 18.06.2010 р. за № 1.20-697. Факт обміну листами і їх зміст визнається сторонами і не є спірним. Цей факт також об’єктивно підтверджується вказаними листами, копії яких залучено до матеріалів справи.

Встановивши викладені вище фактичні обставини справи суд при розгляді первісного позову враховує наступне.

Нормою частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, для позитивного вирішення питання про внесення змін до договору має бути встановлена хоча б одна з наступних обставин: погодження сторін, істотне порушення умов договору однією з сторін, наявність прямої вказівки в законі або в укладеному між сторонами договорі.

Зібрані у справі письмові докази, а саме лист позивача за № 288 від 18.06.2010 р. та лист відповідача за № 1.20-697 від 18.06.2010 р., свідчать про відсутність між сторонами згоди на внесення змін до договору управління. Цей факт також підтверджують представники сторін в судовому засіданні.

Позивач в позовній заяві, запереченнях на зустрічний позов та в судових засіданнях не навів жодної норми закону, яка б прямо зобов’язувала вносити в договір управління ті зміни, на внесенні яких наполягає позивач. Умови укладеного між позивачем та відповідачем договору управління також не містять в собі таких зобов’язань.

Розглядаючи питання про наявність чи відсутність порушень відповідачем умов договору управління, суд враховує наступне.

Позивач стверджує про наявність двох порушень з боку відповідача: сплата відповідачем за договором управління сум, розрахованих не з ринкової (оціночної) вартості, а з балансової вартості переданого в управління майна; та сплата відповідачем не 27% від суми реалізації за звітний період, а 200% від амортизаційних відрахувань, нарахованих на передане в управління майно.

Втім, з даними твердженнями погодитися не можна. Згідно статті 19 Конституції України ніхто не зобов’язаний робити те, що прямо не передбачено законом. Нормами статей 627, ч.1 статті 628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Норми статей 1029-1045 Цивільного кодексу України, які врегульовують правовідносини щодо укладення і виконання договорів управління майном, не містять в собі вказівок про те, за якою саме вартістю майна, ринковою чи балансовою, слід передавати майно в управління. Істотними умовами договору управління майном, а саме статтею 1035 Цивільного кодексу України визначені: перелік майна, що передається в управління, розмір і форма плати за управління майном.

Слід також врахувати, що випадки обов’язкового проведення оцінки майна перелічені в статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-III. Цими випадками є: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізація, банкрутство, ліквідація державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизація та інше відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінка основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Як вбачається, укладення договору управління не підпадає під випадки обов’язкового проведення оцінки майна. Аналізуючи наведені вище норми в їх сукупності суд приходить до висновку про те, що в даному випадку сторони правомірно керувалися положеннями частини 2 статті 6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Отже, передача майна в управління за балансовою (залишковою) вартістю не суперечить чинному законодавству України. Відповідно, будь-які розрахунки платежів, що передбачені договором управління та мають розраховуватися виходячи з балансової (залишкової) вартості переданого в управління майна, також не суперечать чинному законодавству України.

Також суд враховує, що умовами пункту 4.4. договору управління від 28.11.2008 р. прямо передбачено, що в разі нерентабельного (рентабельності менше 20%) використання майна, переданого в управління, або одержання фінансового результату від операційної діяльності по управлінню майном в сумі меншій ніж амортизаційні відрахування за звітний період управитель майном (відповідач за первісним позовом) перераховує на розрахунковий рахунок установника управління (позивач за первісним позовом) суму в розмірі 27% від суми реалізації за звітний період (або 200% суми амортизаційних відрахувань) з обов’язковим наданням пояснення по факту нерентабельності використання майна, при цьому, сума не може бути менша, ніж 30000 (тридцять тисяч) гривень за місяць.

Вказане положення не суперечить чинному законодавству України, в тому числі статтям 1029-1045 Цивільного кодексу України, а отже включення його до умов договору управління майном від 28.11.2008 р. є правом сторін.

Буквальне тлумачення наведеного положення договору управління майном від 28.11.2008 р. дозволяє прийти до висновку про те, що в ній містяться два альтернативні зобов’язання управителя (відповідач за первісним позовом): або перерахувати суму у розмірі 27% від суми реалізації за звітний період, або перерахувати суму у 200% амортизаційних відрахувань на передане майно.

Порядок виконання альтернативних зобов’язань врегульований статтею 539 Цивільного кодексу України, згідно норм якої альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідач за первісним позовом діяв правомірно, вибираючи одне з двох вказаних альтернативних (передбачених пунктом 4.4. договору управління майном від 28.11.2008 р.) зобов’язань і належним чином його виконував.

Таким чином, не вбачається жодних з правових підстав для примусового внесення змін до договору управління майном від 28.11.2008 р., передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

Додаткові правові підстави примусового, на підставі рішення суду, внесення змін до договору, викладені в статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Позивач за первісним позовом не довів наявність перелічених вище обставин. Крім того суд вважає, що такими обставинами в даному випадку не можуть бути нерентабельне використання майна, переданого в управління, та/або одержання фінансового результату від операційної діяльності по управлінню майном в сумі меншій ніж амортизаційні відрахування за звітний період управитель майном (відповідач за первісним позовом), та/або перерахування відповідачем позивачу 200% суми амортизаційних відрахувань. Адже можливість настання кожної з цих обставин сторони передбачали при укладенні договору і навіть в пункті 4.4 договору управління майном від 28.11.2008 р. врегулювали взаємні зобов’язання у разі їх настання.

Таким чином, не вбачається жодних з правових підстав для примусового внесення змін до договору управління майном від 28.11.2008 р., передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України.

Також суд вважає, що позивач не довів обов’язковість включення до умов укладеного між сторонами договору управління від 28.11.2008 р. конкретно тих положень, що передбачені в складеному позивачем проекті додаткового договору.

Так, істотними умовами договору управління майном статтею 1035 визначені: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління майном. Цивільний кодекс України, а рівно інші чинні законодавчі акти, не вимагають від сторін в договорі управління передбачати в ньому обов’язок управителя компенсувати установнику управління суму податку на землю. Тому включення подібної умови в договір може бути здійснено виключно за погодженням сторін. Оскільки, як випливає з відзиву відповідача на позов, а також зустрічного позову він заперечує проти цього, правових підстав для примусового включення даного положення в договір не існує.

Згідно частини 1 статті 1036 Цивільного кодексу України строк дії договору управління встановлюється у договорі управління майном. Будь-яких граничних строків управління, та/або обмежень щодо встановлення таких строків чинне законодавство не містить. Виходячи з цього, визначення сторонами в п. 6.1 договору управління від 28.11.2008 р. строку його дії з 28.11.2008р. по 31.03.2057 р. відповідає вимогам статті 1036 Цивільного кодексу України. Правові підстави для примусової зміни строку дії договору без погодження з відповідачем відсутні, а вимоги в цій частині суперечать ст. 651 Цивільного кодексу України.

Чинне законодавство не передбачає обов’язку сторін визначати окремою підставою для припинення дії договору управління незабезпечення збереження майна установника управління. В тому числі, ця умова не міститься серед встановлених статтею 1035 Цивільного кодексу України суттєвих умов даного виду договорів. Тому, включення даної умови в договір може бути здійснено виключно за погодженням сторін. Оскільки, як випливає з відзиву відповідача на позов, а також зустрічного позову він заперечує проти цього, правових підстав для примусового включення даної умови в договір не існує.

За таких умов позовні вимоги за первісним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги, викладені у зустрічному позові, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 1029 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителю) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Також нормою частини 3 ст. 1030 Цивільного кодексу України встановлено, що передане в управління майно має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Цим нормам відповідає зміст пункту 1.1 укладеного між сторонами договору управління майном від 28.11.2008 р.: установник управління (позивач за первісним позовом) передає управителю (відповідач за первісним позовом) в управління майно відповідно до переліку (додаток № 1), розташоване у м. Харкові за адресою: вул. Ромашкіна, 1, аеродром "Основа", а управитель зобов’язується здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління.

Виходячи з викладеного суд вважає обґрунтованим ствердження позивача за зустрічним позовом про те, що в нього на підставі і умовах договору управління від 28.11.2008 р. виникло право управління переліченим в договорі майном. Це право підлягає судовому захисту у загальному порядку, що випливає із норм статей 15, 16 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене і враховуючи, що умови укладеного між сторонами договору управління майном від 28.11.2008 р.,нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Курас С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 4590, не суперечать чинному законодавству України, на умовах цього договору позивач за зустрічним позовом має право управляти майном, переліченим в додатку № 1 до договору управління, відповідач за зустрічним позовом це право не визнає і оспорює, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом залишаються за позивачем за первісним позовом. Судові витрати у розмірі 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом покладаються на відповідача за зустрічним позовом, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 60, ч. 1 ст. 69, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ" (код ЄДРПОУ 35133822) на підставі і на умовах договору управління від 28.11.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Курас С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 4590, управляти наступним майном, розташованим за адресою м. Харків, вул. Ромашкіна, 1, аеродром "Основа": злітно-посадочною смугою 1, дата введення в експлуатацію 01.01.1938 р.; злітно-посадочною смугою 2, дата введення в експлуатацію 01.01.1938 р.; водостічно-дренажною мережею, дата введення в експлуатацію 01.01.1964 р.; водостічно-дренажною мережею, дата введення в експлуатацію 01.01.1938 р.; закритим водостічним азбоцементним трубопроводом, дата введення в експлуатацію 01.01.1964 р.; обвідною автодорогою, дата введення в експлуатацію 01.01.1972 р.; пероном вокзалу, дата введення в експлуатацію 01.01.1956 р.; прогазовочною, дата введення в експлуатацію 01.01.1972 р.; рульовою доріжкою 1, дата введення в експлуатацію 01.01.1972 р.; рульовою доріжкою 2, дата введення в експлуатацію 01.01.1955 р.; рульовою доріжкою 3, дата введення в експлуатацію 01.01.1955 р.; рульовою доріжкою 4, дата введення в експлуатацію 01.01.1956 р.; боксом авто црп, дата введення в експлуатацію 01.01.1985 р.; трансформаторною підстанцією № 12-н, дата введення в експлуатацію 01.01.1991 р.; свічею-3, дата введення в експлуатацію 01.12.1991 р.

Суддя

Рішення по справі № 45/189-10 підписано 14 липня 2010 року.