Рішення № 10426814, 13.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2010 р. Справа № 55/77-10

вх. № 3551/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" м. Харків

про стягнення 228242,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Телесистеми України", м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" м. Харків, 161312 грн. заборгованості, 40102,61 грн. пені, 5502,29 грн. 3% річних, 21325,97 грн. інфляційних витрат та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № ФП/1-151 від 01.11.08 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 квітня 2010 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17 травня 2010 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 17 травня 2010 р., від 07 червня 2010 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 15 червня 2010 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 15 липня 2010 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 15 червня 2010 р., від 05 липня 2010 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

Ухвалою голови господарського суду від 13 липня 2010 р., у зв"язку зі стажуванням судді Гребенюк Н.В. в Харківському апеляційному господарському суді, справу № 55/77-10 було передано для подальшого розгляду судді Добрелі Н.С.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01 листопада 2008 р. між Приватним акціонерним товариством «Телесистеми України» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКС»(відповідач) був укладений договір № ДП/1-151, у відповідності до умов якого позивач зобов»язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити обладнання для мобільного зв»язку , ваучери, електронні ваучери та стартові пакети на умовах даного договору. Пунктом 6.1 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача або іншим способом не забороненим діючим законодавством України протягом 90 календарних днів з дня поставки відповідної партії товару. Пунктом 7.2 договору передбачена відповідальність відповідача, а саме за невиконання або/та неналежне виконання відповідачем своїх зобов»язань по оплаті товару, згідно п. 6.1 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пунктом 10.6 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом одного року. У випадку, якщо за 1 календарний рік до закінчення строку дії договору, жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір припинити дію цього договору, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

          На виконання умов вказаного договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товару на загальну суму 161312 грн., що підтверджується видатковими накладними №TSU10568 від 01.11.08 р. та TSU10572 від 01.11.08 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

          З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 1591 від 31.10.08 р., яка видана на отримання цінностей від ПАТ «Телесистеми України».

          Як було вищезазначено, сторони у договорі чітко встановили строк оплати товару- протягом 90 календарних днів з дня поставки відповідної партії товару.

          Проте відповідач товар отримав, але за нього не розрахувався.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 161312 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –161312 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 21325,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних допустив помилки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення річних підлягає задоволенню частково у сумі 4879 грн., в решті заявленої вимоги у сумі 523,29 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а саме те, що пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 40102,61 грн. пені, яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, підлягає задоволенню(розрахунок перевірений судом та є вірним).

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКС»(61037, м. Харків, пр. Московський, 197-Б, р/р № 26003301000165 в ХФ АКБ «Мрія», МФО 350631, код ЄДРПОУ 21197076) на користь Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 7а, р/р № 26008050202604 в КБ «Приватбанку», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, р/р № 26006060104062 в Філії «Розрахунковий центр» КБ «Приватбанку» у м. Києві, МФО 320649) 161312 грн. заборгованості, 21325,97 грн. інфляційних витрат, 4879 грн. 3% річних, 1832,9 грн. державного мита та 193,88 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 523,29 грн. 3% річних відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 16 липня 2010 року.