Рішення № 10426624, 19.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.10                                                                                           Справа№ 18/35

За позовом: комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго", м.Червоноград,

до відповідача:шахти "Візейська" державного підприємства "Львіввугілля", с.Сілець,

про: стягнення 32’656,28 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:Левандівська М.О. –представник (дов. №709 від 21.06.2010 р.),

відповідача:Теслюк І.Г. –представник (дов. №01/1-239 від 02.07.2010 р.).

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" до шахти "Візейська" державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення 32’656,28 грн. Ухвалою від 11.06.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.06.2010 р. Ухвалою від 23.06.2010 р. розгляд справи відкладено на 12.07.2010 р. у зв’язку з неприбуттям представника відповідача в судове засідання. В судовому засіданні 12.07.2010 р. оголошено перерву до 19.07.2010 р.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої в судовому засіданні 19.07.2010 р., обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №2/09 від 01.09.2009 р., не здійснив оплати за виконані роботи у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 26’756,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1’177,26 грн. інфляційних збитків, 309,35 грн. –3% річних, 2’112,65 грн. пені.

В судовому засіданні 12.07.2010 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнає факт існування заборгованості за виконані роботи у сумі 26’756,00 грн., проте не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій, оскільки їх застосування не передбачено Договором. У письмовому поясненні, поданому в судовому засіданні 19.07.2010 р., представник відповідача визнав суму боргу з врахуванням індексу інфляції у розмірі 27’933,26 грн. Іншу частину позовних вимог не визнає із підстав, наведених у відзиві.

Проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №2/09 від 01.09.2009 р. на проведення заміни аварійної ділянки теплового вводу на дитсадок №9 по вул. Грінченка, 9а, у м.Червонограді (надалі –Договір). За цим договором підрядник (позивач у справі) зобов’язався власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати заміну аварійної ділянки теплового вводу на дитсадок №9 по вул. Грінченка, 9а, у м. Червонограді, а замовник (відповідач у справі), прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що договірна ціна на момент укладення договору складає 26’756,00 грн.

Факт виконання та прийняття відповідачем підрядних робіт на загальну суму 26’756,00 грн. підтверджується актом б/н за грудень 2009 р. про приймання виконання підрядних робіт за умовами виконання Договору, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009р.

Позивачем скеровувалася відповідачу претензія від 22.02.2010 р. №206 про виплату заборгованості за виконані підрядні роботи на суму 26’756,00 грн. Відповідачем визнано заборгованість у сумі 26’756,00 грн. у відповіді на претензію, про що позивачу надіслано лист №06/І-84 від 17.03.2010 р. Крім того, заборгованість погоджена сторонами в акті звірки взаємних розрахунків від 21.06.2010 р.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином, оскільки позивачем було виконано підрядні роботи згідно з умовами Договору, відповідачем прийнято, але не оплачено виконані роботи у повному обсязі, вимоги позивача про стягнення з відповідача 26’756,00 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведені зібраними по справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Суд частково погоджується із запереченнями відповідача щодо нарахування штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" застосування пені за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін. Оскільки застосування пені сторони у Договорі не передбачили, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Проте суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що відсутність у Договорі положення про можливість стягнення 3% річних за порушення зобов’язання, тягне за собою неможливість їх нарахування та стягнення. Зазначене мотивовано тим, що 3% річних за своєю правовою природою не є неустойкою, а тому можливість їх стягнення не залежить від фіксації у договорі. Крім того, можливість нарахування та стягнення 3% річних прямо передбачена законом, а саме ст. 625 ЦК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 1’177,26 грн. інфляційних збитків, 309,35грн. –3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв’язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 193 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити частоково.

2.          Стягнути з шахти "Візейська" державного підприємства "Львіввугілля" (адреса: село Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 26307836) на користь комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" (адреса: вулиця Промислова, будинок 1, місто Червоноград, Львівська область, 80100; ідентифікаційний код 23966248) 26’756,00 грн. основного боргу, 1’177,26грн. інфляційних збитків, 309,35 грн. –3% річних, 282,43 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 204,09 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя