Рішення № 10426612, 30.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.10                                                                                           Справа№ 32/102

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівська фабрика паперово-білових виробів „Бібльос”, м.Львів.

До відповідача: Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „УРС „Єврогурт”, м.Львів.

Про стягнення 2 506,31 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Чабан О.М. –представник (довіреність №15/06 від 15.06.2010р.).

Від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Відкритим акціонерним товариством „Львівська фабрика паперово-білових виробів „Бібльос” до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „УРС” „Єврогурт”, м.Львів про стягнення 2 506,31 грн., з яких 2272,66 грн. основного боргу за поставлений товар, 188,63 інфляційних нарахувань та 45,02 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 02.06.2010р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.06.2010р. Ухвалою суду від 15.06.2010р. розгляд справи відкладено на 30.06.2010р. Рішення прийнято 30.06.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2010р. подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги про стягнення 2 506,31 грн. основного боргу за поставлений товар підтримав.

В судове засідання відповідач участі повноважних представників повторно не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт, в якому було надіслана ухвала суду про порушення провадження у справі, з довідкою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Вказаний поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79040, м.Львів, вул.Каховська, 34.

Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 23.06.2010р. за №20-09/1228 наданого на запит суду Головним управлінням статистики у Львівській області, Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „УРС” „Єврогурт” станом на 23.06.2010р. знаходиться в ЄДРПОУ та зареєстроване за адресою: 79040, м.Львів, Залізничний район, вул.Каховська, 34.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Станом на 30.06.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

Відкрите акціонерне товариство „Львівська фабрика паперово-білових виробів „Бібльос” 08.09.2008р. здійснило поставку товару (канцелярські товари) Дочірньому підприємству Товариства з обмеженою відповідальністю „УРС” „Єврогурт”, згідно накладних: №2334 на суму 398,43 грн.; №2335 на суму 2005,15 грн., всього на загальну суму 2 403,58 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар відтак, основний борг перед позивачем за поставлений товар станом на 27.05.2010р. (дата подання позовної заяви) складає 2 272,66 грн.

01.09.2009р. Відкрите акціонерне товариство „Львівська фабрика паперово-білових виробів „Бібльос” звернулось до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „УРС” „Єврогурт” з вимогою про сплату заборгованість в сумі 2 272,66 грн., проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Позивачем надано суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого сальдо на користь ВАТ „Львівська фабрика паперово-білових виробів „Бібльос” станом на 01.07.2009р. складає 2 272,66 грн. за поставлений товар.

Відтак, основний борг станом на 27.05.2010р. (дата подання позовної заяви) становить 2 272,66 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України. у зв’язку із порушення умов оплати, нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 188,63 грн. інфляційних втрат та 45,02 грн. три проценти річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 2 506,31 грн., з яких 2272,66 грн. основного боргу за поставлений товар, 188,63 інфляційних нарахувань та 45,02 грн. три проценти річних.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт поставки позивачем канцелярських товарів підтверджується накладними на загальну суму 2 403,58 грн., а саме: 2334 на суму 398,43 грн.; №2335 на суму 2005,15 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

В зв»язку з частковою оплатою відповідачем борг становить 2272,66 грн. Ця ж сума відображена сторонами у підписаному ними акті звірки взаєморозрахунків,

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строки оплати, позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 2 272,66 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу в сумі 2 272,66 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 188,63 грн. та три проценти річних на загальну суму 45,02 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення повністю, а саме: 2272,66 грн. основного боргу за поставлений товар, 188,63 інфляційних нарахувань та 45,02 грн. три проценти річних.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №1047 від 19.05.2010р. –102,00 грн. держмита і №1048 від 19.05.2010р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625 ЦК України, ст.ст.174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „УРС” „Єврогурт” (79040, м.Львів, Залізничний район, вул.Каховська, 34; код ЄДРПОУ 20826400) на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівська фабрика паперово-білових виробів „Бібльос” (79013, м.Львів, вул.Японська, буд.7; р/р 2600300011399 в обласній дирекції Укрсоцбанку м.Львів; МФО 325019; код ЄДРПОУ 02470371) 2272,66 грн. основного боргу за поставлений товар, 188,63 інфляційних нарахувань, 45,02 грн. три проценти річних, 102,00 грн. держмита, 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя