Рішення № 10426595, 13.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.10 Справа№ 11/89

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.

По справі:

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Надвірна Івано-Франківської області

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Нафтогазбуд»в особі спеціалізованого монтажного управління № 25., м.Львів

Про стягнення заборгованості на суму 41806,17грн.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1-СПД

Від відповідача не з»явився

Сторонам, які беруть участь у справі, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення із ПАТ «Нафтогазбуд»41806,17грн. боргу, з яких: 30120,96грн. складає сума основної заборгованості, 3558,40грн. -розмір пені, 1388,18грн. річних, 6503,63грн.-інфляційних, 235,00грн.-вартості аудиторських послуг.

Також позивач просить суд стягнути із відповідача понесені ним судові витрати, що складають 301,20грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн.-витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4000,00грн.-витрати на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.06.2009року.

За клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 13.07.2010року.

В судовому засіданні 13.07.2010року позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав клопотання № 13/561 від 12.07.2010року про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості укласти мирову угоду. Позивач проти відкладення заперечує.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представника сторони, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.05.2007року між СМУ-25 фірмою «Нафтогазбуд»та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 39/2007-НД від 01.05.2007року майнового найму автотранспортного засобу відповідно до якого наймодавець (позивач по справі) надає, а наймач (відповідач по справі) приймає і використовує автомобіль марки MERCEDES BENZ310 рік випуску 1995, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий терміном з 01.05.2007року по 31.12.2007року.

28.12.2007року сторони підписали додаткову угоду № 1 , якою продовжили термін дії договору № 39/2007 від 01.05.2007року до 31.12.2008року.

Відповідно до п.1.4 договору вартість послуг наймодавця складає 100грн. в день без вартості пального.

Автомобіль використовується з метою його прямого призначення (п.1.2 договору).

Відповідач, на підставі умов договору використовував найманий автомобіль з метою перевезення працівників. Загальна вартість послуг по перевезенню згідно актів виконаних робіт складала 84300,00грн.

Дана сума була частково погашена відповідачем шляхом перерахування 54179,04грн.

Решту суми, що складає 30120,96грн. відповідачем не оплачено.

У своїй відповіді на претензію № 508/13 від 17.12.2009року відповідач визнав наявність у нього заборгованості та просив відстрочити оплату терміном на 3 місяці в зв»язку із важким фінансовим становищем управління.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 3558,40грн. пені, 1388,18грн. річних та 6503,63грн.-інфляційних.

Також, позивач просить суд стягнути із відповідача 235грн. вартості аудиторських послуг.

Таким чином, загальна сума позову складає 41806,17грн. та судові витрати в розмірі 4537,20грн.

Заслухавши пояснення представника сторони, дослідивши долучені до справи матеріали, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне:

01.05.2007року між сторонами було укладено угоду № 39/2007 від 01.05.2007року та додаткову угоду № 1 від 28.12.2007року відповідно до якої позивач надав відповідачу СМУ-25 ЗАТ фірми «Нафтогазбуд»автомобіль марки MERCEDES BENZ310 рік випуску 1995, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір білий терміном з 01.05.2007року по 31.12.2008року.

Вартість послуг наймодавця складає 100грн. за день без вартості пального (п.1.4 договору).

Відповідно п.1.5 договору оплата за надані послуги здійснюється наймачем на підставі шляхових листів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк оплати виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Враховуючи те, що вартість послуг по перевезенню складає 84300,00грн., з яких відповідачем недооплачено 30120,96грн., позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1 від 17.09.2009року про сплату боргу.

Листом № 508/13 від 17.12.2009року відповідач визнав наявність заборгованості в розмірі 30120,96грн. та пояснив зволікання в оплаті важким фінансовим становищем управління.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 30120,96грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо нарахованої пені в сумі 3558,40грн., то суд відмовляє у її стягненні з наступних підстав:

Стаття 546 ЦК України у п.1 зазначає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, у п.3 зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

З огляду на викладене, із врахуванням того, що сторони у договорі не передбачили нарахування пені відповідачу, суд відмовляє у її стягненні.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних, річних та витрат на послуги адвоката, то в цій частині, суд залишає позовну заяву без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки позивачем не виконано вимоги ухвал господарського суду від 20.05.2010року та від 01.06.2010року.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.44 ГПК України, та згідно ст.49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Надання адвокатом юридичних послуг на суму 4000,00грн., що підтверджено лише квитанцією № 13950 від 02.04.2010року на суму 500,00грн. та № 13951 від 02.04.2010року без зазначення сторін справи та призначення платежу не може бути взято судом до уваги. Крім цього, в матеріалах справи відсутній договір про надання юридичної допомоги, адвокатське посвідчення, тощо. А також жодного підтвердження ведення справи адвокатом, як зазначено у квитанції № 13951 від 02.04.2010року на суму 3500,00грн. чи присутності його в судових засіданнях немає.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

Судові витрати слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Відповідно ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред»явлено позовну вимогу. Згідно Роз»яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/492 від 28.07.1994року (з наступними змінами та доповненнями) «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб», стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Керуючись ст. ст. 33. 34, 49, п.5 ст. 81, ст. ст. 82-84, 116 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Нафтогазбуд», м. Львів, вул. Стрийська, 144 (код ЄДРПОУ 01293961) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн. номер НОМЕР_2) 30120,96грн. основного боргу, 301,20грн. державного мита та 236,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 3558,40грн. пені відмовити.

4.В рештій частині позов залишити без розгляду.

5.Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сало І.А.