Рішення № 10426598, 08.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.10                                                                                           Справа№ 32/90

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс”, м.Київ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „МЕРТО ЛТД”, с.Конопниця, Пустомитівського району, Львівської області

Про стягнення 153 182,17грн.

Представники:

Від позивача: Шпильова Л.В.- представник за довіреністю №06/10-1п, від 01.06.2010року;

Від відповідача: Мерцало Я.Ю.- генеральний директор;

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Альянс”, м.Київ про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „МЕРТО ЛТД”, с.Конопниця Пустомитівського району Львівської області 153 182,17грн. з яких 132773,28 грн. основний борг, 13277,32 грн. штраф, 1194,95 грн. інфляційне збільшення боргу, 5936, 60 грн. 24% річних.

          Ухвалою господарського суду від 07.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.05.2010р. В судовому в засіданні26.05.2010р. розгляд справи було відкладено на 08.06.2010р.

Представник позивача підтримав заявлений ним позов у повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві.

Відповідач визнав позов у повному обсязі, про що вказав у поданому суду відзиві (вх. № 10984 від 08.06.2010р.).

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовилась.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05.01.2010р. між ТОВ "Альянс", в особі Львівської філії (постачальник) та ТзОВ НВФ "МЕРТО ЛТД" (покупець) було укладено договір № ДогОП6-017, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця за його замовленнями металопрокат ( у подальшому –товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату його вартості на умовах викладених в цьому договорі. Асортимент, кількість та загальна вартість товару визначається в рахунках та накладних, які є невід»ємними частинами даного договору (п.1.2 договору).

На виконання договору ТзОВ "АЛЬЯНС" поставило ТзОВ НВФ "МЕРТО ЛТД" товар згідно видаткової накладної № Рн6-000104 від 11.02.2010р. на суму 150687,70 грн., відповідач отримав його через свого представника по довіреності № 010 від 02.02.3010р.

Згідно п. 4.3. договору № ДогОП6-017 покупець здійснює оплату на умовах відстрочення платежу через 7 календарних днів з моменту поставки товару.

На неодноразові усні звернення про необхідність розрахунку перед ТзОВ "Альянс" за поставлений металопрокат, ТзОВ НВФ "МЕРТО ЛТД" здійснив тільки часткову оплату в сумі 17 914,42 грн.

          Відтак борг становить 132773,28 грн.

Оскільки оплата товару повністю здійснена не була, а термін оплати вже минув, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення основного боргу в сумі 132773,28 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 13277,32 грн. штрафу нарахованого на підставі п.6.1. договору та 1194,95 грн. інфляційних втрат, 5936,60 грн. 24% річних нарахованих на підставі п.4.4. договору.          Загальна сума позову становить 153182,17 грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки позивачем металопрокату на суму 150687,70 грн. підтверджується видатковою накладною № Рн6-000104 від 11.02.2010р. та не заперечується відповідачем. Відповідач отримав металопрокат через свого представника по довіреності № 010 від 02.02.3010р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.3. договору № ДогОП6-017 покупець здійснює оплату на умовах відстрочення платежу через 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач сплатив борг частково в сумі 17914,42 грн., що підтверджується банківськими виписками від 02.03.2010р. на суму 3 914,42 грн. та від 02.04.2010р. на суму 14000,00 грн.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі чим порушив свої обов'язки за договором.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 132773,28 грн. основного боргу є такою, що підлягає до стягнення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, до стягнення правомірно підлягає 1194,95 грн. інфляційних нарахувань.

В п.4.4. договору сторони погодили, що покупець у разі прострочення виконання грошового зобов»язання по оплаті товару, сплачує постачальнику 24% річних з простроченої суми.

Таким чином позивач правомірно нарахував відповідачу 5926,20 грн. 24 % річних, які підлягають стягненню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п.6.1. договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем оплати товару, він сплачує на користь продавця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Відтак позивач правомірно нарахував відповідачу 10% штрафу, який згідно поданого розрахунку становить 13277,32 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та є такими, що підлягають до задоволення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 627-629, 655, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „МЕРТО ЛТД”, вул.Городоцька,18 с.Конопниця, Пустомитівського району, Львівської області (код ЄДРПОУ 20788579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс” вул.Качалова,5 м.Київ (код ЄДРПОУ 13693513) 132 773,28 грн. основного боргу, 13 277,32 грн. штрафу, 5 936,60 грн. 24% річних, 1 194,95 грн. інфляційних втрат, 1 531,83грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя

Суддя