Рішення № 10426577, 14.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.10                                                                                           Справа№ 17/67

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ “Львівфундамент”, м. Львів

до відповідача: ЗАТ Фірма “Нафтогазбуд”, м. Львів

про: стягнення 41 617,70 грн.

Представники :

Від позивача: Галань В.М. –представник (Довіреність № 1 від 24.02.2010р.)

Від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ “Львівфундамент”, м. Львів до ЗАТ Фірма “Нафтогазбуд”, м. Львів про стягнення 41 617,70 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.06.2010р.

З підстав, викладених в ухвалах суду від 08.06.2010р. та 24.06.2010р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 14.07.2010р. представник позивача подав Заяву № 52 від 30.06.2010р. про додаткове обгрунтування та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 50 249,73 грн., з яких: 37 074,80 грн. основного боргу, 3 522,10 грн. інфляційних втрат, 1 202,84 грн. 3% річних та 8 449,99 грн. пені.

Від відповідача в канцелярію суду поступило Клопотання № 13568 від 13.07.2010р., у якому ЗАТ Фірма “Нафтогазбуд” повторно просить суд про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості укласти мирову угоду.

Представник позивача проти повторного відкладення розгляду справи заперечив, вказавши, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. На продовження строку вирішення спору позивач не погоджується.

Враховуючи заперечення позивача та те, що відповідач в черговий раз не забезпечив явку представника в судове засідання і те що у ЗАТ Фірма “Нафтогазбуд” було достатньо часу для надання своїх пояснень та заперечень по суті спору, суд прийшов до висновку що клопотання про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

25.09.2008 р. між сторонами у справі було укладено Договір субпідряду №346/2008-КДВ/40, згідно з предметом якого позивач взяв на себе зобов’язання за дорученням відповідача, власними силами та засобами, на свій ризик, якісно, у встановлені Договором строки, виконати, відповідно до наданої відповідачем та затвердженої вустановленому порядку проектно-кошторисної документації, роботи по будівництву та реконструкції об’єктів промислового призначення нафтопереробного заводу ВАТ “НПК-Галичина”, Паливний комплекс, Секція гідрочистки бензину.

Як передбачено у п 4.6. Договору сторонами щомісячно складаються та підписуються Акти виконаних робіт, які є підставою для складання та підписання Довідок про вартість виконаних робіт форми, які, в свою чергу, разом із рахунком-фактурою, є підставою для здійснення розрахунків між сторонами. Акти приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), готує позивач і передає для підписання відповідачу у строк не пізніше 25 числа звітного місяця, відповідач протягом п'яти робочих днів перевіряє надані документи і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт або повертає позивачу на доопрацювання.

Відповідно до п.п. 4.7. Договору, відповідач щомісячно здійснює проміжні платежі та сплачує ВАТ “Львівфундамент” ціну фактично виконаних робіт протягом 20 (двадцяти) календарних днів, після підписання Акту виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3). На виконання договірних зобов’язань ВАТ “Львівфундамент” виконало на користь відповідача роботи на загальну суму 182 074,80 грн., про що свідчать підписані між сторонами Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 та січень 2009 року та Акти приймання виконаних підрядних робіт із відтисками печаток та підписами пововажними представників сторін, а саме: Акти за жовтень 2008р. на суму 84 828,00 грн. та на суму 68 560,80 грн. та Акт за січень 2009р. на суму 28 686,00 грн. Останній Акт за січень 2009р. підписано 30.01.2009р. Відповідно до п. 4.7. Договору, відповідач зобов’язався щомісячно здійснювати проміжні платежі та сплачувати ВАТ “Львівфундамент” ціну фактично виконаних робіт протягом 20 (двадцяти) календарних днів, після підписання Акту виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3).

У позовній заяві вказано, що за виконані підрядні роботи ЗАТ Фірмою “Нафтогазбуд” в період з 29.09.2008р. по 26.05.2009р. було оплачено 145 000,00 грн. Решти вартості робіт в розмірі 37 074,80 грн. відповідач не сплатив.

15.03.2010р. позивач направив на адресу відповідача Досудову вимогу №01-10/03-2010 від 10.03.2010р., в якій просив протягом п’яти календарних днів з дня її отримання сплатити заборгованість в сумі 37 074,80 грн.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Згідно заяви про додаткове обгрунтування та збільшення позовних вимог позивач, на підставі п. 11.5. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що становить 8 449,99 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3 522,10 грн. інфляційних втрат та 1 202,84 грн. 3% річних.

Загальна сума уточнених позовних вимог становить 50 249,73 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору субпідряду №346/2008-КДВ/40 від 25.09.2008 р.

Згідно визначення, наведеного у ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ст. 838 ЦК України надає підряднику право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 182 074,80 грн. Виконані роботи відповідачем оплачено частково в сумі 145 000,00 грн. Решти вартості робіт в розмірі 37 074,80 грн. відповідач не сплатив.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині суми основного боргу суд вважає обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 522,10 грн. інфляційних втрат та 1 202,84 грн. 3% річних.

Розглянувши позовні вимоги в цій частині сятгнення пені суд зазначає наступне:

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно положень ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачаєтьсяіз матеріалів справи останній Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт підписано сторонами 30.01.2009р. Із врахуванням положення п. 4.7. Договору оплату робіт відповідач зобов’язаний був здійснити до 19.02.2009р. Таким чином останнім днем нарахування пені, згідно вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, є 19.08.2009р.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позовних вимог, позивачем здійснено нарахування пені за період 27.05.2009р. по 30.06.2010р.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 83 ГПК україни господарський суд не вправі розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем та з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 27.05.2009р. по 19.08.2009р., що згідно здійсненого судом розрахунку становить 1 925,86 грн.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 174, 193, 216, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.          Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ЗАТ Фірма “Нафтогазбуд” (79026, м. Львів, вул. Стрийська,144. Код ЄДРПОУ 01293961) на користь ВАТ “Львівфундамент” (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 3. Код ЄДРПОУ 05393760) 37 074,80 грн. основного боргу, 1 925,86 грн. пені, 3 522,10 грн. інфляційних втрат, 1 202,84 грн. 3% річних, всього – 43 725,60 грн.; 437, 26 грн. державного мита та 205,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 6 524,13 грн. пені в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя