Рішення № 10426565, 30.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.10 Справа№ 32/87

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства „Репортер Україна”, м.Жовква Львівська область.

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Рудки Львівська область.

Про стягнення 3 852,07 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тимощук І.Г. представник (довіреність б/н від 26.04.2010р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-польським підприємством „Репортер Україна”, м.Жовква Львівська область до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Рудки Львівська область про стягнення 3 852,07 грн.

Ухвалою суду від 30.04.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.05.2010р. Ухвалами суду від 26.05.2010р. та 08.06.2010р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 30.06.2010р.

Представником позивача в судовому засіданні 30.06.2010р. подано клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 26.05.2010р. та 08.06.2010р. не виконав, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №4736577 від 07.05.2010р. вручено 13.05.2010р.

Станом на 30.06.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство „Репортер Україна” 21.05.2008р. поставило Субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_2 товар (одяг) згідно видаткової накладної №РНт-001820 від 21.05.2008р. на суму 4 981,73 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар відтак, основний борг станом на 29.04.2010р. (дата подання позовної заяви) складає 3 852,07 грн.

15.07.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю спільно українсько-польське підприємство „Репортер Україна” звернулось до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 з вимогою про сплату заборгованість в сумі 3 852,07 грн., проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

В зв»язку з неоплатою відповідачем боргу позивач звернувся до нього з позовною заявою та просить стягнути 3852,07 грн. в судовому порядку.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт поставки позивачем товару (одяг) підтверджується видатковою накладною №РНт-001820 від 21.05.2008р. на суму 4 981,73 грн., яка підписана та скріплена печатками сторін у справі (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив 1 129,66 грн. вартості поставленого товару. Відтак, основний борг станом на 29.04.2010р. (дата подання позовної заяви) становить 3 852,07 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строки оплати, позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 3 852,07 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В попередніх судових засіданнях відповідач проти позову заперечував стверджуючи, що у нього відсутній борг, але належних та допустимих доказів його сплати суду не надав.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 3 852,07 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю в сумі 3 852,07 грн. основного боргу за поставлений товар (одяг).

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вбачається з платіжного доручення №3239 від 16.06.2009р. позивач сплатив 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позовна заява зареєстрована в канцелярії суду 29.04.2010р., станом на цю дату сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 825 становила 236,00 грн. Відтак, позивачу слід повернути 76,50 грн. зайво сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612 ЦК України, ст.ст.174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; п/р НОМЕР_2 в ВАТ «Електрон Банк»м.Львів; МФО 325213; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства „Репортер Україна” (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Дорошенка, 17; р/р 26003000003346 в ВАТ «Електрон Банк»м.Львів; МФО 325213; ЄДРПОУ 32954472) 3 852,07 грн. основного боргу, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-польському підприємству „Репортер Україна” (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Дорошенка, 17; р/р 26003000003346 в ВАТ «Електрон Банк»м.Львів; МФО 325213; ЄДРПОУ 32954472) 76,50 грн. зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати довідку.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя