Рішення № 10426537, 22.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.10                                                                                           Справа№ 32/104

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Прокурора м.Львова в інтересах держави: уповноважений орган –Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів.

До відповідача: Дочірнього підприємства „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач”, м.Львів.

Про стягнення 24 403,66 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Нестеренко А.Л. –помічник прокурора м.Львова (посвідчення №51 від 05.05.2010р.).

від позивача: Охріменко В.В. –начальник юридичного відділу (довіреність №1 від 04.01.2010р.).

від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Прокурор м.Львова подав позов в інтересах держави - уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго”, м.Львів до Дочірнього підприємства „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач”, м.Львів про стягнення 24 259,50 грн. основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 97,29 грн. пені, 32,63 грн. інфляційних втрат, 14,24 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 11.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 22.06.2010р. Рішення прийнято 22.06.2010р.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4813391 15.06.2010р. - вручено 17.06.2010р. Станом на 12:40 год. 22.06.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд,-

встановив:

01.10.2009р. між ЛКП „Залізничнетеплоенерго” (енергопостачальна організація) та ДП „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач”, житловий будинок по вул.Шевченка, 404 (покупець) було укладено договір № 1020 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту –договір). За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розрахунки за теплову енергію проводяться згідно п.6.1 договору виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Згідно п.6.2. та 6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав.

Відповідно до затверджених цін і тарифів Дочірнє підприємство „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач” має заборгованість перед ЛКП „Залізничнетеплоенерго” за період: з 01.01.2010 року по 01.05.2010 року, в сумі 24 259,50 грн.

Позивачем надано суду підписаний з відповідачем акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг за період з 01.01.2010р. по 01.05.2010р. на користь ЛКП „Залізничнетеплоенерго” станом на 01.05.2010р. складає 24 259,50 грн. за теплову енергію, згідно договору №1020 від 01.10.2009р.

Відповідач оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді згідно виставлених йому позивачем рахунків не провів. В результаті чого станом на момент подання позовної заяви виникла заборгованість в сумі 24 259,50 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків з теплову енергію нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 97,29 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 32,63 грн. інфляційних втрат та 14,24 грн. три проценти річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та позивача, суд прийшов до висновку підставності позову до задоволення, при цьому суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт споживання відповідачем теплової енергії на суму 24 259,50 грн. підтверджується актами реалізації теплової енергії за період від 01.01.2010р. по 01.05.2010р., які підписані сторонами та скріплені печатками (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Крім того, борг в сумі 24 259,50 грн. відображено сторонами в підписаному ними акті звірки взаєморозрахунків за період від 01.01.2010р. по 01.05.2010р.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 24 259,50 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 32,63 грн. та три проценти річних на загальну суму 14,24 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п.7.2.3. договору покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

При нарахуванні пені позивач дотримався вищевказаних вимог законодавства відтак, з відповідача підлягає стягненню згідно поданого позивачем розрахунку 97,29 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету, згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач” (79069, Шевченківський район, м.Львів, вул.Шевченка, 392а; р/р 26001241538001 у ЗГРУ „Приватбанк”; МФО 325321, ЄДРПОУ 25548101) на користь Львівського комунального підприємства „Залізничнетеплоенерго” (79054, Залізничний район, м.Львів, вул. С.Петлюри, 4а; р/р 260038680 в ЛОД „Райффайзен банк Аваль”; МФО 325570; код ЄДРПОУ 20784943) 24 259,50 грн. основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 97,29 грн. пені, 32,63 грн. інфляційних втрат, 14,24 грн. три відсотки річних.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства „ТУР” ВАТ „Львівський завод автонавантажувач” (79069, Шевченківський район, м.Львів, вул.Шевченка, 392а; р/р 26001241538001 у ЗГРУ „Приватбанк”; МФО 325321, ЄДРПОУ 25548101) в дохід Державного бюджету 244,03 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно вимог ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя