Рішення № 10426498, 15.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/24115.06.10 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального

призначення «Спецжитлофонд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»

про стягнення 16951,62 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Калинчук В.В. –представник за довіреністю

Від відповідача - Турчин Є.В. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 9251,13 грн. матеріальних збитків по договору, 8880,83 грн. неустойки, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 181,31 грн. та 236,00 грн. послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010р. було порушено провадження в справі № 47/241 та призначено розгляд справи на 29.04.2010р., ухвалою від 29.04.2010р. відкладено на 01.06.2010р., ухвалою від 01.06.2010р. відкладено на 15.06.2010р.

В судовому засіданні 15.06.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди житлового приміщення № 3881 від 07.10.2005р. на строк з 07.10.2005р. по 01.04.2006р., який відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»було продовжено до 10.03.2008р. 11.03.2008р. позивач направив на адресу відповідача заяву про припинення строку дії договору, але останній приміщення не звільнив, чим завдав позивачу збитки на суму 9251,13 грн. Також позивачем на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України заявлено вимогу про стягнення неустойки на суму –8880,83 грн.

15.06.2010р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив замість збитків в сумі –9251,13 грн. стягнути плату за фактичне користування приміщенням в сумі –4440,00 грн. за період фактичного користування приміщення з 11.03.2008 по 31.10.2009 та просив стягнути 12511,31 грн. неустойки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечував в повному обсязі посилаючись на те, що договір було укладено під впливом помилки та обману, оскільки Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація запевнила відповідача що компенсує витрати, але станом на момент розгляду справи коштів не надходило. Також відповідач заперечував проти пролонгації договору посилаючись на особливі умови погоджені сторонами в п. 5.2 договору. В частині стягнення штрафних санкцій звертав увагу суду на необхідність застосування шестимісячного терміну передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001р. № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001р. № 2419, будинок № 10 по вул. Борщагівська закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання.

07.10.2005р. між позивачем –Комунальним підприємством з утримання та експлуатації жилового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», як орендодавцем, та відповідачем ТОВ «Україна житло-сервіс», як орендарем, було укладено договір оренди житлового приміщення № 3881 (далі - договір оренди № 3881 від 07.10.2005р.), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар на визначений у п. 5.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення (п.1.1).

Умовами договору оренди № 3881 від 07.10.2005р., сторони погодили, що житлове приміщення: квартира № 161 у будинку № 10 на вул. Борщагівська, з характеристикою: житлова площа –39,4 кв.м., загальна площа –57,3 кв. м. (п. 1.2), на підставі рішення Київради від 27.05.2004р. № 262/1472 «про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлена плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 302,54 грн. (п. 2.2), орендні платежі сплачуються по день фактичного передачі орендодавцю житлового приміщення (п. 2.8), звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п.п. 5.4, п. 5.5 цього договору. Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення (п. 3.2.5), термін дії договору: з 07 жовтня 2005р. до 01 квітня 2006р. (п. 5.1), цей договір може бути продовжено за згодою головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до за15.06кінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (п. 5.2), після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно передається орендарю за актом прийму-передачі (п. 5.3).

Згідно з актом прийому-передачі житлового приміщення (додаток № 1 до договору № 3881 від 07.10.2005р.), підписаного представниками сторін та посвідченого печатками, орендодавець здав, а орендар прийняв у користування квартиру № 161 на вул. Борщагівська, 10 для тимчасового проживання родини Коваленко Л.П.

11.03.2008р. позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом, заяву про припинення дії договору оренди, якою вимагав у 10-денний термін з дня отримання заяви звільнити орендоване приміщення здавши його згідно з актом прийому-передачі.

Також, відповідно до актів обстеження житлового приміщення від 28.05.2009, 24.06.2009, 28.10.2009 затверджених заступником директора КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», комісією у складі начальника відділу оренди та юрисконсульта позивача було встановлено, що відповідач квартиру № 161 у будинку № 10 по вул. Борщагівській не звільнило, оскільки станом на 28.05.2009, 24.06.2009 та 28.10.2009 у вказаній квартирі проживає гр. Коваленко Л.П., яка була туди заселена на підставі договору оренди житлового приміщення від 07.10.2005 № 3881, укладеного між КП «Спецжитлофонд»та ТОВ «Україна житло-сервіс».

15.06.2009р. позивач направив рекомендованим листом на адресу відповідача лист № 044/24-2482, яким останньому було запропоновано взяти участь у роботі комісії на предмет цільового використання житлового приміщення у буд. № 10 по вул. Борщагівська.

28 жовтня 2009р. представниками позивача у складі: начальника відділу оренди та юрисконсульта, було складено акт, яким засвідчено що відповідач житлове приміщення у буд. № 10 по вул. Борщагівська не звільнив, оскільки у вказаній квартирі проживає гр. Коваленко Л.П., яка була заселена на підставі договору оренди № 3881 від 07.10.2005р.

Також, позивачем для доручення до матеріалів справи додано постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 № 35/408, якою змінено рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2007 у справі № 35/408 і викладено резолютивну частину в редакції, якою присуджено до стягнення з ТОВ «Україна житло-сервіс»на користь КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»6294,78 грн. заборгованості за оренду житлового приміщення та 466,77 грн. пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 № 35/408 зокрема встановлено, що оскільки п. 2.8 договору оренди № 3881 від 07.10.2005р. сторони узгодили, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі житлового приміщення за актом прийому –передачі, а на підтвердження факту перебування відповідача у спірному приміщенні після закінчення терміну дії договору, позивачем наданий акт про проживання гр. Коваленко Л.П. станом на 01.07.2007, обставини проживання якого станом на дату складання акту відповідачем не спростовані.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки обов’язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору, а в справі № 35/408 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 № 35/408 не підлягають доказуванню, зокрема те, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі житлового приміщення за актом прийому –передачі, а на підтвердження факту перебування відповідача у спірному приміщенні після закінчення терміну дії договору, позивачем наданий акт про проживання гр. Коваленко Л.П.

Як зазначив позивач у заяві про уточнення позовних вимог, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди житлового приміщення № 3881 від 07.10.2005р. на строк з 07.10.2005р. по 01.04.2006р., який відповідно до ст. 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна»та постанови Київського апеляційного суду міста Києва було продовжено до 10.03.2008р., а 10.03.2008р. позивач направив на адресу відповідача заяву про припинення строку дії договору, але останній приміщення не звільнив, а тому позивач просив стягнути плату за фактичне користування приміщенням в сумі –4440,00 грн., та просив стягнути 12511,31 грн. неустойки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечував в повному обсязі посилаючись на те, що договір було укладено під впливом помилки та обману, оскільки Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація запевнила відповідача що компенсує витрати, але станом на момент розгляду справи коштів не надходило. Також відповідач зазначив, що питання щодо виселення мешканців які займають приміщення на підставі договору № 3881 від 07.10.2005., вирішують КП «Спецжитлофонд», КМДА, Головне управління житлового забезпечення КМДА, оскільки саме вони приймали рішення щодо вселення даних мешканців. Також відповідач заперечував проти пролонгації договору посилаючись на особливі умови погоджені сторонами в п. 5.2 договору. В частині стягнення штрафних санкцій звертав увагу суду на необхідність застосування шестимісячного терміну передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 761 ч.1 Цивільного кодексу України встановлює, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Вимогами статті 134 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України „Про оренду державного та комунального майна.

          Згідно з ч. 2 статті 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що у позивача згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001р. № 2419, на праві господарського відання знаходиться будинок № 10 по вул. Борщагівська у м. Києві, що згідно ст.137 Господарського кодексу України передбачає і право розпорядження зазначеним майном, зокрема і право передачі в оренду.

Таким чином, на підставі укладеного договору оренди № 3881 від 07.10.2005р. позивачем, як орендодавцем, було передано відповідачу, як орендарю, в тимчасове платне користування приміщення - квартиру № 161 у будинку № 10 по вул. Борщагівська у м. Києві, що підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення, строком користування з 07.10.2005р. по 01.04.2006р., який відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»було продовжено до 10.03.2008р.

В свою чергу, позивачем 11.03.2008р. було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом заяву про припинення дії договору оренди № 3881 від 07.10.2005р., якою позивач на підставі ч. 2 статті 17 та ч. 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»заявляв про припинення зазначеного договору та вимагав у 10-денний термін з дня отримання заяви звільнити орендоване приміщення здавши його згідно з актом прийому-передачі.

Але відповідач приміщення - квартиру № 161 у будинку № 10 по вул. Борщагівська у м. Києві –не звільнив і по акту приймання- передачі позивачу не повернув, а продовжував здійснювати фактичне використання зазначеного приміщення і в період з 11.03.2008 по 31.10.2009, що підтверджується актами обстеження житлового приміщення від 28.05.2009, 24.06.2009, 28.10.2009 затверджених заступником директора КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Твердження відповідача у відзиві про те, що питання щодо виселення мешканців які займають приміщення на підставі договору № 3881 від 07.10.2005., вирішують КП «Спецжитлофонд», КМДА, Головне управління житлового забезпечення КМДА, оскільки саме вони приймали рішення щодо вселення даних мешканців судом відхиляється, оскільки оренда приміщення здійснювалась на підставі договору № 3881 від 07.10.2005р., сторонами в якому є відповідач та позивач, а отже саме між ними виникають цивільні права та обов’язки.

В свою чергу п. 2.8 договору оренди № 3881 від 07.10.2005р., сторонами погоджено, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі житлового приміщення за актом прийому-передачі, позивачем на підтвердження факту користування спірним приміщенням надано акт від 29.10.2009р. та підтверджується посиланням відповідача на те, що питання щодо виселення вирішує не відповідач, а отже факт користування не заперечується. Крім того п. 5.3 договору встановлено, що повернення приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі, але станом на момент розгляду справи відповідач не надав акту на підтвердження повернення приміщення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на даний час приміщенням користується відповідач, п. 2.8 договору оренди № 3881 від 07.10.2005р. погоджено, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі житлового приміщення, розмір орендної плати відповідно до п. 2.2 договору оренди № 3881 від 07.10.2005р. складає 302,54 грн. на місяць, а позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача плати за фактичне користування за період з 11.03.2008р. по 31.10.2009р. в сумі – 4440,00 грн., суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення відповідача 4440,00 грн. плати за фактичне користування приміщенням є законною та обґрунтованою, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі п. 3.2.5 договору оренди № 3881 від 07.10.2005р. та ч.2 ст. 785 ЦК України.

Згідно з ч. 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов’язку повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи те, що сторони погодили п. 3.2.5 договору оренди № 3881 від 07.10.2005р. погодили розмір неустойки, на думку позивача договір було пролонговано до 10.03.2008р., а відповідач взагалі не визнає факту продовження договору, суд дійшов висновку що жодна з сторін не заперечує факту спливу терміну дії договору та відсутності договірних відносин після 10.03.2008р., а тому у відповідача виникає обов’язок звільнити житлове приміщення на підставі п. 3.2.5 договору оренди № 3881 від 07.10.2005р., але враховуючи те, що строк виконання обов’язку щодо звільнення приміщення договором не погоджено, а позивачем 11.03.2008р. направлено на адресу відповідача заяву про припинення дії договору, з вимогою звільнити приміщення у 10-денний термін, яку останній відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення отримав 13.03.2008., але приміщення після закінчення строку дії договору оренди № 3881 від 07.10.2005р. –не звільнив і позивачу його не повернув, а продовжував ним користуватися в період з 11.03.2008р. по 31.10.2009р., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України є законною та обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на нижченаведене.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, розмір неустойки за розрахунком суду з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України складає:

302,54 (орендна плата п. 2.2) х 2 (ч. 2 ст. 785 ЦК) х 6 (місяців ч. 6 ст. 232 ГК) = 3 630,48 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 4440,00 грн. –плата за фактичне користування приміщенням в заявлений до стягнення період, 3630,48 грн. - неустойки. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(код ЄДРПОУ 32772152, адреса: 02094, м. Київ, проспект Гагаріна, 14-А) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(код ЄДРПОУ 31454734, адреса: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34) стягнути плату за фактичне користування приміщенням в сумі 4 440 (чотири тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп., неустойки – 3 630 (три тисячі шістсот тридцять) грн. 48 коп., а також 80 (вісімдесят) грн. 70 коп. - витрат по сплаті державного мита та 104 (сто чотири) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –19.07.2010