Рішення № 10426121, 13.07.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 р. Справа № 15/125

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Ікарус", вул. Коперніка, 25/3, м. Івано-Франківськ, 76000,

до відповідача Фірми "Tarkom", ul. Kilinskiego, 1, 32-660 Chelmek, Polska,

про стягнення коштів в сумі 33880,59 доларів США (195975 грн. 59 коп. по курсу НБУ станом на 17.11.2008 року),

за участю представників сторін:

від позивача Шкурган Т.Б. - директор, наказ № 4-к від 05.05.2009 року, паспорт серія СС № 361416 вид. 29.08.1997 року,

від відповідача представники не з"явилися,

встановив:

                    Приватне підприємство "Ікарус" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фірми "Tarkom" про стягнення коштів в сумі 33880,59 доларів США (195975 грн. 59 коп. по курсу НБУ станом на 17.11.2008 року).

                    Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2008 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2009 року.

                    Ухвалами суду від 20.07.2009 року та від 15.01.2010 року відкладено розгляд справи відповідно на 15.01.2010 року та на 13.07.2010 року.

                    В судовому засіданні 13.07.2010 року представник позивача позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договорів купівлі-продажу товарів № 1/01 від 15.01.2008 року, № 2/02 від 25.02.2008 року, № 1/05 від 25.05.2008 року та № 1/07 від 15.07.2008 року в частині оплати за отриманий товар, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 33880,59 доларів США.

Представник відповідача в судове засідання 13.07.2010 року не з"явився, вимоги суду, вказані в ухвалах від 24.11.2008 року, від 20.07.2009 року та від 15.01.2010 року відповідач повторно не виконав, зокрема, не надав суду відзив на позовну заяву з нормативно-документальним обгрунтуванням та докази сплати заборгованості, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду.

Згідно п. 3 ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" передбачено, що органами, компетентними складати підтвердження про вручення документів, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, підписаній у м.Гаазі 15.11.1965 року кожна Договірна держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: а) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією; d) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; с) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Судом виконано всі вимоги вищевказаної Конвенції належним чином, що підтверджується супровідними листоми та повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.

                    Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

                    Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

                    Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

                    За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    Між Приватним підприємством "Ікарус" та Фірмою "Тагкоm" укладені договори купівлі-продажу плит гранітних полірованих. На виконання даних договорів відповідачу відвантажено продукції на загальну суму 33880,59 доларів США, а саме:

згідно договору купівлі-продажу товарів № 1/01 від 15.01.2008 року поставлено плит на суму 9481,60 доларів США, що підтверджується рахунком фактурою № 1/01 від 16.01.2008 року та рахунком фактурою № 2/01 від 16.01.2008 року;

згідно договору купівлі-продажу товарів № 2/02 від 25.02.2008 року поставлено плит на суму 9863,30 доларів США, що підтверджується рахунком фактурою № 1/02 від 25.02.2008 року насуму 5321,60 доларів США та рахунком фактурою № 2/02 від 25.02.2008 року на суму 4541,70 доларів США;

згідно договору купівлі-продажу товарів № 1/05 від 25.05.2008 року поставлено плит на суму 4540,95 доларів США, що підтверджується рахунком фактурою № 1/05 від 25.05.2008 року на суму 4540,95 доларів США;

згідно договору купівлі-продажу товарів № 1/07 від 15.07.2008 року поставлено плит на суму 9994,74 доларів США, що підтверджується рахунком фактурою № 1/07 від 15.07.2008 року на суму 4917.64 доларів США та рахунком фактурою №2/07 від 15.07.2008 року на суму 5077,10 доларів США.

                    Факт відвантаження позивачем та отримання відповідачем товарів по вищевказаних договорах підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями № 000207 від 18.01.2008 року, № 000248 від 22.01.2008 року, № 001182 від 28.02.2008 року, № 001411 від 07.03.2008 року, № 003615 від 02.06.2008 року, № 004928 від 18.07.2008 року та № 004980 від 18.07.2008 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

                    У відповідності до п. 4.2. вищевказаних договорів покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього згідно умов визначених цими договорами.

                    Як вбачається з п. 5.1. укладених сторонами договорів Фірма "Tarkom" зобов"язалася здійснити оплату за отриманий товар в термін 90 банківських днів з дати оформлення вантажно-митної декларації.

                    Відповідно до п. 7.1. вищевказаних договорів усі спори що пов'язані з виконанням договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку якщо спір неможливо вирішити то він вирішується в Господарському суді Івано-Франківської області за нормами матеріального права України.

                    Оскільки Фірмою "Tarkom" не виконано умови вищевказаних договорів в частині оплати за отримані товари, з метою врегулювання спору позивачем 25.08.2008 року направлено відповідача вимогу № 3/08 про сплату боргу. Як вбачається з відповіді Фірми "Tarkom" (лист від 12.09.2008 року) а.с. 42, відповідач визнає заборгованість перед ПП "Ікарус" в сумі 33880,59 доларів США, однак оплату не здійснив посилаючись на тимчасові фінансові труднощі.

                    10.10.2008 року за № 2/10 позивачем повторно направлено на адресу відповідача лист з вимогою оплатити заборгованість, який останнім залишено без розгляду.

                    Згідно довідки ПП "Ікарус" № 1/К від 13.07.2010 року (вх. № 5842 від 13.07.2010 року) заборгованість Фірми "Тагкоm" перед Приватним підприємством "Ікарус" за відвантажені плити гранітні згідно ВМД №№ 000207, 000248, 001182, 001411, 003615, 004928 та 004980 становить 33880,59 доларів США.

                    Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

          У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

                    Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім

переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

                    Станом на час вирішення спору, відповідачем не подано доказів сплати заборгованості за отримані від позивача товари згідно умов Договорів купівлі-продажу № 1/01 від 15.01.2008 року, № 2/02 від 25.02.2008 року, № 1/05 від 25.05.2008 року та № 1/07 від 15.07.2008 року, в сумі 33880,59 доларів США (195975 грн. 59 коп. по курсу НБУ станом на 17.11.2008 року), доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростовано, доказів повернення продукції суду не подано.

          Окрім цього судом взято до уваги те, що Фірма "Тагкоm" визнала заборгованість перед Приватним підприємством "Ікарус", в сумі 33880,59 доларів США, що становить предмет позову (лист від 12.09.2008 року, а.с. 42).

                    За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості згідно умов Договорів купівлі-продажу товарів № 1/01 від 15.01.2008 року, № 2/02 від 25.02.2008 року, № 1/05 від 25.05.2008 року та № 1/07 від 15.07.2008 року, в сумі 33880,59 доларів США (195975 грн. 59 коп. по курсу НБУ станом на 17.11.2008 року), є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 1970 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 611, Цивільного кодексу України, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

                    позов Приватного підприємства "Ікарус" до Фірми "Tarkom" про стягнення коштів в сумі 33880,59 доларів США (195975 грн. 59 коп. по курсу НБУ станом на 17.11.2008 року) задовольнити.

                    Стягнути з Фірми "Tarkom", ul. Kilinskiego, 1, 32-660 Chelmek, Polska, на користь Приватного підприємства "Ікарус", вул. Коперніка, 25/3, м. Івано-Франківськ, 76000, (ідентифікаційний код 19390156), 195975 грн. 59 коп. заборгованості згідно умов Договорів купівлі-продажу товарів № 1/01 від 15.01.2008 року, № 2/02 від 25.02.2008 року, № 1/05 від 25.05.2008 року та № 1/07 від 15.07.2008 року, 1970 (тисячу дев"ятсот сімдесят) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя Деделюк Б. В.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 19.07.2010 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 19.07.10