Рішення № 10426070, 19.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

19.07.2010Справа №2-22/1329-2010 За позовом – ТОВ «ТехноНІКОЛЬ – Центр», 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, 10/10, кімната 60-61; 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, 2-ий поверх

до відповідача – ТОВ «Компанія «Фамбуман», Сакський район, смт Новофедорівка, вул. героїв, 6, кв. 70

про стягнення 77247,77 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – ТОВ «ТехноНІКОЛЬ – Центр» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Компанія «Фамбуман», просить суд стягнути з відповідача 77247,77 грн., у тому числі: 60220,23 грн. – основного боргу, 4206,63 грн. – пені, 7286,65 грн. – інфляційних втрат, 2534,26 грн. – 3% річних, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору поставки будівельних матеріалів № 27 від 01.04.2008 року, не здійснив належним чином та у повному обсязі поставку отриманого від позивача товару, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 60220,23 грн.

08.06.2010 року позивач надав суду пояснення по суті справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Під час розгляду даної справи відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суду не надав. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, суд –

встановив:

01.04.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 27 поставки будівельних матеріалів з відстрочкою платежу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця будівельні матеріали у строки, кількості, асортименті, за цінами, вказаними в накладних (додатки до даного договору, що є його невід’ємними частинами), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити даний товар, на умовах даного договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих поставок за даним договором.

Відповідно до п. 3.5. покупець зобов’язується оплачувати кожну поставлену партію товару не пізніше п’яти банківських днів з дати поставки, якщо інше не буде погоджено між сторонами у додаткових угодах до договору.

Згідно п. 3.9. при порушенні покупцем строків оплати товару, останній зобов’язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу від дати поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня. Виплата пені не звільняє покупця від зобов’язань за даним договором.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач поставив відповідачу товар, вартістю 131938,27 грн., відповідно до накладних № СМ 992209 від 01.11.2008 року та № СМ 0991615 від 24.07.2008 року.

Крім того, позивачем суду був наданий акт звірки розрахунків між контрагентами, складений станом на 15.08.2008 року, відповідно до якого сторонами було підтверджено факти поставок як 24.07.2008 року так й 01.11.2008 року. Вказаний акт звірки скріплений підписами керівників та печатками сторін.

Таким чином, суд вважає, що факт поставки на вказані суми був визнаний відповідачем, згідно складеного акту, а.с. 15.

Але, відповідачем вартість поставленого товару була сплачена частково, а саме частину поставки за накладною № СМ 0991615 від 24.07.2008 року, у зв’язку з чим загальна сума боргу за поставлений позивачем товар склала 60220,23 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 60220,23 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4206,63 грн. – пені, 7286,65 грн. – інфляційних втрат, 2534,26 грн. – 3% річних.

При розрахунку пені позивач виходив з періоду нарахування у 182 дні з дати кожної поставки, тобто, за поставкою від 24.07.2008 року період нарахування склав – з 24.07.2008 року по 22.01.2009 року; за поставкою від 01.11.2008 року період нарахування склав – з 01.11.2008 року по 02.05.2009 року.

Слід підкреслити, що як зазначалось раніше, пунктом 3.9. договору визначено, що при порушенні покупцем строків оплати товару, останній зобов’язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу від дати поставки товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що 6. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем з визначенням початку періоду нарахування – день поставки товару, оскільки такий початок періоду нарахування пені встановлений самими сторонами при укладенні договору.

Отже, на заявлена позивачем до стягнення сума пені у розмірі 7206,63 грн. є обґрунтованою.

Стосовно нарахування позивачем 3% річних на суму заборгованості, суд звертає увагу на наступне.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних на суму заборгованості за кожною партією поставки: з 24.07.2008 року (дати поставки) по 18.02.2010 року (дату звернення з позовом до суду), та, з 01.11.2008 року (дати поставки) по 18.02.2010 року (дату звернення з позовом до суду).

Але, слід звернути увагу на те, що умовами укладеного між сторонами договору було визначено, що покупець зобов’язується оплачувати кожну поставлену партію товару не пізніше п’яти банківських днів з дати поставки, якщо інше не буде погоджено між сторонами у додаткових угодах до договору.

Таким чином, суд вважає, що початок періоду нарахування 3% річних повинен бути визначений на шостий день після дати поставки, тобто, після закінчення п’ятиденного строк відстрочки оплати поставленого товару.

Отже, суд вважає за необхідне перерахувати 3% річних.

Поставка за накладною № СМ 992209 від 01.11.2008 року:

3% річних = Сх3хД/365/100, де

С – сума заборгованості

Д – кількість днів прострочки

Таким чином, за прострочення оплати вартості поставленого товару за накладною № СМ 992209 від 01.11.2008 року, 3% розраховуються наступним чином: С(37329,18 грн.)х3х Д (469 дня, з 06.11.08 по 18.02.10)/365/100, та дорівнює - 1438,96 грн.

Поставка за накладною № СМ 0991615 від 24.07.2008 року:

3% річних = Сх3хД/365/100, де

С – сума заборгованості

Д – кількість днів прострочки

Таким чином, за прострочення оплати вартості поставленого товару за накладною № СМ 0991615 від 24.07.2008 року, 3% розраховуються наступним чином: С(22891,05 грн.)х3хД (569 дня, з 29.07.08 по 18.02.10)/365/100, та дорівнює - 1070,55 грн.

Отже, обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 2509,51 грн., в задоволенні частини 3% річних, заявлених до стягнення 24,75 грн. слід відмовити.

Стосовно збитків від інфляції, заявлених до стягнення в сумі 7286,65 грн., суд звертає увагу позивача на наступне.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

На виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця – інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем було зроблено розрахунок інфляції за заборгованістю у розмірі 22891,05 грн. за період з 24.07.2008 року по 18.02.2010 року, з сукупним індексом інфляції у 112,10% з кількістю днів прострочки платежу у 574, та дорівнює 2769,82 грн.

Але, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що обґрунтованим періодом нарахування є, в даному випадку, з 29.07.2008 року по 18.02.2010 року з урахуванням п’ятиденної відстрочки сплати. Більш того, кількість днів прострочки складає 569 дня, та, насамперед, сукупний індекс інфляції за період з серпня 2008 року по лютий 2010 року складав 124,0.

Отже, збитки від інфляції складатимуть: 22891,05 х124,0/100= 28384,90; 28384,90-22891,05=5493,85. В той час як позивачем заявлено до стягнення 2769,82 грн.

Щодо розрахунку інфляції за заборгованістю у розмірі 37329,18 грн. за період з 01.11.2008 року по 18.02.2010 року, з сукупним індексом інфляції у 112,10% з кількістю днів прострочки платежу у 474, та дорівнює 4516,83 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що обґрунтованим періодом нарахування є, в даному випадку, з 06.11.2008 року по 18.02.2010 року з урахуванням п’ятиденної відстрочки сплати. Більш того, кількість днів прострочки складає 469 дня, та, насамперед, сукупний індекс інфляції за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року складав 120,7.

Отже, збитки від інфляції складатимуть: 37329,18 х120,7/100= 45056,32; 45056,32-37329,18=7727,14. В той час як позивачем заявлено до стягнення 4516,83 грн.

Таким чином, загальна сума інфляції, яка нарахована за прострочення платежу відповідачем складає 13220,99 грн., в той час як позивачем було заявлено 7286,65 грн., у зв’язку з чим суд вважає за можливе задовольнити суму інфляції, заявлену до стягнення у розмірі 7286,65 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням перерахунку 3% річних.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням уточнень позовних вимог.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19 липня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ТОВ «Компанія «Фамбуман» (Сакський район, смт Новофедорівка, вул. Героїв, 6, кв. 70, рахунок № 2600915619 в АКБ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 35483837) на користь ТОВ «ТехноНІКОЛЬ – Центр» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, 10/10, кімната 60-61; 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, 2-ий поверх, рахунок № 26000301014268 ВАТ КРД «ВТБ», МФО 321767, ЄДРПОУ 32046030) суму основного боргу – 60220,23 грн., пеню - 4206,63 грн., 3% річних - 2509,51 грн., збитки від інфляції – 7286,65 грн., всього – 74223,02 грн.

3.          Стягнути з ТОВ «Компанія «Фамбуман» (Сакський район, смт Новофедорівка, вул. Героїв, 6, кв. 70, рахунок № 2600915619 в АКБ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 35483837) на користь ТОВ «ТехноНІКОЛЬ – Центр» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, 10/10, кімната 60-61; 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, 2-ий поверх, рахунок № 26000301014268 ВАТ КРД «ВТБ», МФО 321767, ЄДРПОУ 32046030) 742,21 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «Компанія «Фамбуман» (Сакський район, смт Новофедорівка, вул. Героїв, 6, кв. 70, рахунок № 2600915619 в АКБ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 35483837) на користь ТОВ «ТехноНІКОЛЬ – Центр» (01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, 10/10, кімната 60-61; 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, 2-ий поверх, рахунок № 26000301014268 ВАТ КРД «ВТБ», МФО 321767, ЄДРПОУ 32046030) 226,76 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням чинності.

6.          В задоволенні вимог про стягнення 3% річних в сумі 24,75 грн. - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.