Вирок № 104222566, 09.05.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2022 Справа №607/29127/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з Дуркало Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002753 від 22 вересня 2019 року про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новотроїцьке, Благовіщинського району, Амурської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 14 травня 2001 року Тернопільським міським судом Тернопільської області за ч.2 ст.206 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк на 2 роки 6 місяців;

- 23 липня 2008 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.189, ч.2 ст.186, ч.1 ст.162, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;

- 14 травня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 10 місяців;

- 05 листопада 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки (13 червня 2014 року звільнено від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію» від 05.06.2014 р.);

- 08 серпня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185, ст.69 КК України до покарання в вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (штраф сплачено 13 листопада 2019 року),

- 03 червня 2020 року Апеляційним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 місяці арешту (покарання відбуто повністю 07 жовтня 2020 року);

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Кип`ячка Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого в с. Кип`ячка Тернопільського району Тернопільської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 07 травня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців;

- 02 липня 2019 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання в вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (штраф сплачено 11 березня 2020 року);

- 13 липня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді арешту на строк 3 місяці (покарання відбуто 13 квітня 2021 року),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю прокурорів Житовецької О.А., Савельєва Ю.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників адвокатів Сампари Н.М., Чапаєвої Г.М., Шевчука В.О.

потерпілого ОСОБА_3

та представника потерпілого адвоката Дубчака С.П.

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2019 року близько 23.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 спільно із обвинуваченим ОСОБА_2 перебували на території залізничного вокзалу, що по вул. Привокзальна в м. Тернополі, де побачили раніше невідомого їм ОСОБА_3

21 вересня 2019 року близько 23.00 год. обвинувачений ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_2 , підійшли до потерпілого ОСОБА_3 , познайомились з ним та почали розпивати алкогольні напої. Перебуваючи у спільній компанії з вищевказаними особами, ОСОБА_4 та особою, яка обвинувачується у іншому кримінальному провадженні, остання, маючи на меті заволодіти чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїй дій, їх караність та настання суспільно - небезпечних наслідків, підійшла до ОСОБА_3 та в подальшому шляхом обману, під приводом послухати музику, попросила у останнього його мобільний телефон торгівельної марки «Samsung Galaxy А7», моделі «SМ - А 750 FN».На вказану пропозицію ОСОБА_3 , будучи впевненим, що йому повернуть його мобільний телефон, погодився та одразу передав особі, яка обвинувачується у іншому кримінальному провадженні, свій мобільний телефон.

Отримавши вищевказаний телефон, особа, яка обвинувачується у іншому кримінальному провадженні, не маючи наміру його повертати, скориставшись тим, що ОСОБА_3 відволікся на розмову з іншими особами, з місця події з цим мобільним телефоном втекла.

Після того, коли ОСОБА_3 зрозумівши, що він залишився без свого мобільного телефона, одразу повідомив про це ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Почувши про дану ситуацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодилися знайти та повернути мобільний телефон ОСОБА_3 .

В подальшому ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , сівши у таксі марки «Lanos» моделі «Daewoo», сірого кольору, під керуванням водія ОСОБА_5 , направилися за місцем проживання особи, яка обвинувачується у іншому кримінальному провадженні. Приїхавши за вищевказаною адресою, з`ясувалося, що там відсутній мобільний телефон ОСОБА_3 та сама особа, яка обвинувачується у іншому кримінальному провадженні.

Після цього, продовжуючи пошук особи, яка обвинувачується у іншому кримінальному провадженні та мобільного телефону, тим же самим автомобілем таксі із зазначеними вище особами направилися у с. Байківці Тернопільського району.

Близько 01.00 год. 22 вересня 2019 року, зупинившись на польовій дорозі, яка знаходиться на відстані 50 метрів від центральної дороги на вулиці Бандери у с. Байківці Тернопільського району, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали вимагати від ОСОБА_3 , щоб він оплатив послуги таксі та віддав їм усі наявні у нього грошові кошти. ОСОБА_3 відмовився виконувати вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , пояснюючи, що такої домовленості у них не було, ніякої грошової винагороди за повернення свого мобільного телефону він нікому не обіцяв, а за послуги таксі домовлялися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тому вони повинні розрахуватися із таксистом.

Тоді ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, погрожуючи ОСОБА_3 насильством, яке не було небезпечним для його життя чи здоров`я, а саме нанесенням тілесних ушкоджень, який сприйняв такі погрози як реальні у разі невиконання вимоги, тобто такі, що дійсно можуть бути реалізовані, злякавшись висловлених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погроз, із кишені штанів, у які був одітий, вийняв гаманець, у якому були кошти у сумі 700 доларів США, що станом на 22 вересня 2019 року згідно курсу Національного банку України становить 17232 гривень 25 копійок та передав його ОСОБА_2 .

Із викраденим майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із місця вчинення злочину втекли, в подальшому поділивши викрадені кошти між собою, тим самим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 17232,25 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, та ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав та суду пояснив, що 21 вересня 2019 року близько 23.00 год. він перебував із ОСОБА_2 на ринку, що на території залізничного вокзалу м. Тернопіль, де також зустріли потерпілого ОСОБА_3 , який був з другом. Під час розмови потерпілий повідомив їм, що в нього викрали мобільний телефон та вони із ОСОБА_2 сказали потерпілому, що знають ту людину, яка викрала його телефон та можуть допомогти знайти її. На це потерпілий погодився та вони разом на автомобілі таксі поїхали за місцем проживання тієї людини. Проте вдома її не було, тому вони поїхали в інше місце, де на їх думку могла перебувати та людина, а саме в с. Байківіці Тернопільського району, проте там тієї людини також не було. Надалі вони вирішили повертатися в м. Тернопіль, проте по дорозі ще коли вони перебували в с. Байківці потерпілий попросив водія зупинитися та вийшовши з автомобіля, пішов далі пішки, а вони з ОСОБА_2 повернулись на таксі на залізничний вокзал м. Тернополя. Також повідомив, що в автомобілі таксі він сидів спереду біля водія, а ОСОБА_2 з потерпілим сиділи на задньому сидінні, при цьому ОСОБА_2 з потерпілим про щось говорили між собою, але він не чув про що саме була їх розмова. Приїхавши на залізничний вокзал м. Тернополя, ОСОБА_2 розрахувався з водієм таксі, однак він не бачив яку саме суму та які купюри той передавав водію таксі. Крім того розрахувавшись за таксі, ОСОБА_2 також передав йому грошові кошти, а саме 2500 гривень, при цьому доларів він йому не давав. Також зазначив, що йому було відомо про те, що у ОСОБА_2 є гроші, оскільки той повідомляв, що в той день отримав заробітну плату, проте яка саме сума коштів у нього була йому невідомо. Надалі йому стало відомо від працівників поліції, що у потерпілого зникли грошові кошти, а також зі слів потерпілого йому стало відомо, що останній передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 700 доларів США та як він зрозумів, гроші, які йому дав ОСОБА_2 , належали потерпілому.

Також повідомив, що на даний час він розуміє, що був присутнім, коли потерпілий передав ОСОБА_2 грошові кошти, однак при цьому зазначив, що він особисто не вимагав від потерпілого жодних грошових коштів та не погрожував йому, а також він не чув, щоб ОСОБА_2 вимагав в потерпілого будь-які грошові кошти, в тому числі за оплату таксі, та не чув, щоб ОСОБА_2 погрожував потерпілому нанесенням тілесних ушкоджень.

Крім того зазначив, що він відшкодував потерпілому грошові кошти на суму, яку йому вказав останній, а саме 10000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, не визнав та суду пояснив, що 21 вересня 2019 року після роботи він пішов на залізничний вокзал м. Тернополя, де зустрівся із ОСОБА_1 . При цьому він мав при собі грошові кошти близько 10000 гривень, оскільки в той день отримав заробітну плату. Також в подальшому, перебуваючи на ринку поблизу залізничного вокзалу, вони познайомились з потерпілим, який під час розмови повідомив, що в нього викрали мобільний телефон та попросив, щоб вони допомогли йому знайти телефон, на що вони погодились. Взявши таксі, вони спочатку поїхали в одне місце, проте там не знайшли телефон потерпілого, після чого поїхали в с. Байківці Тернопільського району, проте там також не було людини, яка могла взяти телефон потерпілого. Їдучи в автомобілі по польовій дорозі в с. Байківці Тернопільського району, де крім нього та потерпілого також перебували водій та ОСОБА_1 , він запитав в потерпілого чи є в нього грошові кошти, на що потерпілий відповів, що у нього є грошові кошти та передав йому свій гаманець, при цьому нічого не заперечував. Надалі він взяв з гаманця потерпілого гроші, проте тоді не дивився, яку суму бере, а решту грошей, які були в гаманці, він повернув потерпілому. При цьому він не погрожував потерпілому нанесенням тілесних ушкоджень, а взяв в нього гроші для того, щоб розрахуватися за таксі. Після цього, коли вони ще перебували в с.Байківці Тернопільського району, потерпілий сказав, що хоче вийти з таксі, тому водій зупинився та потерпілий вийшов з автомобіля, а вони із ОСОБА_1 повернулись на залізничний вокзал м. Тернополя. На вокзалі він порахував, що взяв в потерпілого 500 доларів США, а також розрахувався з водієм таксі, передавши йому 100 доларів США, щоб він їх обміняв на гривні та взяв оплату за таксі. Обмінявши 100 доларів США на гривні, водій таксі повернув йому решту, при цьому зазначив, що попередніх заборгованостей у нього перед водієм таксі не було. В подальшому він також передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2500 гривень, які мав із собою, оскільки в той день отримав заробітну плату.

Незважаючи на невизнання визнання вини обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду.

Поясненнями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 , який пояснив, що 21 вересня 2019 року він повертався з Польщі додому та близько 19.30 - 20.00 год. перебував в м.Тернополі на залізничному вокзалі, де чекав на поїзд. Знаходячись на території ринку, що неподалік залізничного вокзалу, він та ще один хлопець, з яким раніше вони не були знайомі, вживали пиво, а також в подальшому вони познайомились із обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та дівчиною на ім`я ОСОБА_6 . В подальшому на прохання вказаної дівчини він передав їй свій мобільний телефон, оскільки вона хотіла послухала музику. Однак через деякий час він помітив відсутність ОСОБА_6 , а також відсутність свого телефону. Надалі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запропонували йому допомогти повернути телефон, на що він погодився, оскільки телефон був новий та він лише нещодавно його придбав. Після цього він звернувся в касу залізничного вокзалу, де повернув квиток на поїзд, та надалі разом із обвинуваченими та хлопцем, з яким вони вживали пиво, сіли в автомобіль таксі та поїхали за вказаною обвинуваченими адресою, де з їх слів проживала ОСОБА_6 . Приїхавши на місце, він залишився чекати в автомобілі, а обвинувачені вийшли з таксі та кудись пішли, проте коли повернулись, повідомили, що телефону не знайшли. Потім вони на тому ж автомобілі таксі поїхали кудись за місто, де на вулиці біля автомобіля розпивали алкогольні напої. Через деякий час хлопець, який з ними був, кудись відійшов, а вони сіли в автомобіль таксі, щоб їхати дальше шукати телефон, при цьому ОСОБА_1 сидів на передньому пасажирському сидінні, а він з ОСОБА_2 - на задньому сидінні. Однак від`їхавши деяку відстань, автомобіль зупинився на польовій дорозі близько 50 метрів до траси та ОСОБА_1 сказав до нього віддати їм гроші та зазначив, щоб їм не довелось ще щось пояснювати. Після цього ОСОБА_2 також сказав йому, щоб він витягав все, що у нього є в кишенях, після чого він витягнув свій гаманець та передав його ОСОБА_2 . Надалі ОСОБА_2 забрав з його гаманця 700 доларів США, при цьому залишивши йому грошові кошти в гривнях, які були в гаманці. Також ОСОБА_1 попередив його, щоб він не звертався в поліцію, сказавши, що в такому випадку йому буде гірше. Зазначених погроз він злякався, так як сприйняв їх як реальні та віддав обвинуваченим свої гроші, щоб вони не побили його. Також зазначив, що ОСОБА_1 оглянувши його сумку, викинув через вікно коробку від телефону, після чого повернув йому сумку. Надалі він вийшов з автомобіля таксі та пішов пішки в напрямку м. Тернополя, при цьому був дуже наляканий та не знав що йому робити. Однак добравшись до автовокзалу м. Тернополя, він звернувся до водія таксі, який там перебував, з проханням дати йому телефон, щоб здійснити дзвінок, та вказаний водій таксі порадив йому викликати працівників поліції, що він і зробив. Надалі він ще близько 2 днів перебував в м. Тернополі, після чого повернувся додому та в подальшому приїжджав в м. Тернопіль, коли про це його просили працівники поліції. Також зазначив, що разом із трьома працівниками поліції та хлопцем, з яким вони пили пиво біля вокзалу та який з ним та обвинуваченими їздив в автомобілі таксі за місто, поїхали на те місце, де обвинувачені забрали в нього грошові кошти, при цьому вони із вказаним хлопцем разом згадували дорогу туди, орієнтуючись по місцях, які їм вдалось запам`ятати. Також зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не наносили йому тілесних ушкоджень, проте словесно тиснули на нього, погрожували побиттям, щоб він віддав їм гроші.

Щодо призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладається на думку суду.

Поясненнями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що йому візуально знайомі обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки коли він раніше працював водієм таксі, то деколи підвозив їх. Щодо обставин вчинення кримінального правопорушення зазначив, що до нього в автомобіль сіли обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також ще двоє невідомих йому чоловіків. Як він зрозумів з їх розмови, вказані особи шукали належний одному з невідомих йому осіб телефон. Спочатку вони всі разом поїхали в продуктовий магазин, де купили горілку, потім поїхали на просп. Злуки, проте як він зрозумів, там вони не знайшли телефон, після цього вони поїхали в с. Байківці. Перебуваючи у вказаному населеному пункті, усі четверо пасажирів, вийшовши на вулицю, вживали горілку біля його автомобіля, а він в цей час знаходився всередині автомобіля та їх розмови не чув. Через деякий час він побачив, що один з чоловіків пішов звідти в невідомому напрямку, а двоє обвинувачених та потерпілий сіли в його автомобіль, при цьому ОСОБА_1 сидів на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_2 та потерпілий - ззаду. Надалі він почав рухатися в напрямку м. Тернополя, однак приблизно через 3 хв. потерпілий вийшов з автомобіля, сильно гримнувши дверкою, при цьому на даний час він не пам`ятає хто йому казав зупинити автомобіль. Також зазначив, що він не чув жодних криків між чоловіками та погроз. Після цього він привіз ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на залізничний вокзал м. Тернополя, де вони оплатили йому за проїзд, проте він не пам`ятає яку суму, однак зазначив, що оплата здійснювалась у гривнях та сума була така, яку порахував лічильник, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 віддали йому борг, який вони були йому винні за попередні поїздки. Крім того повідомив, що обвинувачені попросили його, щоб він поміняв грошові кошти, а саме 100 або 200 доларів США, точної суми він не пам`ятає, що він і зробив в пункті обміну валют.

Також винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення доведена оголошеними та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

- рапортом ст. інспектора чергового Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Лучки М.В. від 22.09.2019 року, з якого вбачається, що 22 вересня 2019 року о 02.44 год. надійшло повідомлення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що 22 вересня 2019 року до нього звернувся гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4., житель АДРЕСА_6, та повідомив, що до нього на залізничному вокзалі підійшло троє невідомих йому осіб та посадили в автомобіль таксі марки «Ланос» темно-зеленого кольору і поїхали за місто, після чого відкрито викрали в нього кошти в сумі 700 доларів.

(а.м.к.п. 1 Т.2);

- заявою ОСОБА_3 від 22.09.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_3 просить притягнути до кримінальної відповідальності осіб на ім`я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які відкрито викрали у нього грошові кошти в сумі 700 доларів США.

(а.м.к.п. 2 Т.2);

- протоколом огляду місця події від 22.09.2019 року, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за участю потерпілого ОСОБА_3 , спеціаліста - ст. інспектора-криміналіста Періжок Т.С. працівниками поліції проведено огляд бетонованої ділянки, яка відведена для торгівлі, що знаходиться за адресою Майдан Привокзальний у м. Тернополі, неподалік магазину «Продукти 24 год». Під час проведення огляду місця події ОСОБА_3 вказав, у якому місці він разом із невідомими особами у кількості шести чоловік відпочивали, а саме випивали алкогольні напої. Після цього ОСОБА_3 вказав, де по АДРЕСА_2 , двоє невідомих чоловіків віком близько 40-45 років, повідомили йому, що допоможуть відшукати мобільний телефон, яким заволоділи невідомі під час розпивання алкогольних напоїв, та місце, куди під`їхав автомобіль таксі. Після цього огляд місця події переноситься у с. Байківці Тернопільського району, де потерпілий ОСОБА_3 вказав на місце, куди він був доставлений автомобілем таксі Део сірого кольору, після чого вище вказані особи вивели його із автомобіля та забрали грошові кошти в сумі 700 доларів США.

(а.м.к.п. 3-5 Т.2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23 жовтня 2019 року, проведеного в присутності понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за участю потерпілого ОСОБА_3 , під час якого ОСОБА_3 розповів та відтворив обставини, які мали місце 21-22 вересня 2019 року, а саме вказав, що 21 вересня 2019 року близько 23.00 год. він перебував на залізничному вокзалі у м. Тернополі, де познайомився із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Надалі невідома йому жінка, яка була поруч із вищевказаними чоловіками, взяла у нього телефон, щоб послухати музику. Через декілька хвилин він вже не міг знайти свого мобільного телефону. Два чоловіки на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_8 сказали, що знають, де шукати його телефон, тому вони направилися за адресою: АДРЕСА_3 . Через 15 хв. вище вказані чоловіки повідомили йому, що тут його телефону немає, а він є у іншому місці і вони зараз зможуть його забрати. Після цього вони поїхали у цілодобовий продуктовий магазин, що знаходиться біля Збаразького кільця, купили там горілку та направилися у напрямку виїзду із м. Тернополя, а саме в с. Байківці. Приїхавши туди, вони розпивали алкогольні напої на багажнику автомобіля таксі, який зупинився на польовій дорозі.

Також, перебуваючи у службовому кабінеті №71 СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, у присутності всіх учасників слідчої дії, потерпілому ОСОБА_3 було запропоновано відтворити на місцевості події, які мали місце 21 вересня 2019 року близько 23.00 год. у с. Байківці Тернопільського району, на що останній погодився та запропонував відтворити весь маршрут руху та обставини вище вказаної події. Так, спочатку потерпілий ОСОБА_3 запропонув поїхати на центральний залізничний вокзал та вказав місце, де саме познайомився із даними чоловіками та де вони випивали спиртні напої. Також він вказав на зупинку біля закладу «Цибульки», де було розташоване таксі, на якому вони попрямували за адресою: АДРЕСА_3. Після цього вони поїхали до Збаразького кільця до цілодобового продуктового магазину, а надалі - у с. Байківці Тернопільського району. Також потерпілий ОСОБА_3 вказав місце, де зупинявся автомобіль та де погрозою насильства двоє чоловіків на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_8 забрали у нього грошові кошти в сумі 700 доларів США.

(а.м.к.п. 10-13 Т.2);

При цьому суд не бере до уваги твердження захисника ОСОБА_14 щодо недопустимості як доказу вказаного протоколу слідчого експерименту у зв`язку із відсутністю під час проведення вказаної слідчої дії понятих, оскільки така обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. Окрім цього в самому змісті протоколу зазначено прізвище та ініціали потятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які проставили свої підписи у даному протоколі, завіривши його зміст, а той факт що потерпілий не зміг чітко вказати про склад учасників, які брали участь під час проведення з останнім слідчого експерименту не є свідченням відсутності понятих при його проведенні.

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 жовтня 2019 року, згідно якого в присутності понятих свідок ОСОБА_5 за ростом, віком, тілобудовою, рисами обличчя впізнав на фото №1 ОСОБА_2 та вказав, що дана особа 21.09.2019 року близько 23.00 год., перебуваючи за межами м. Тернополя у таксі, відкрито, погрожуючи насильством, викрала у ОСОБА_3 грошові кошти.

(а.м.к.п. 16-17 Т.2);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 жовтня 2019 року, згідно якого в присутності понятих свідок ОСОБА_5 за ростом, віком, тілобудовою, рисами обличчя впізнав на фото №3 ОСОБА_1 та вказав, що дана особа 21.09.2019 року, перебуваючи за межами м. Тернополя, в салоні автомобіля марки «Lanos», моделі «Daewoo», забрала грошові кошти у ОСОБА_3

(а.м.к.п. 18-19 Т.2);

- довідкою Національного Банку України № 3349 від 02.10.2019 р., згідно якої станом на 21.09.2019 р. вартість 100 доларів США становить 2461,7559 грн.

(а.м.к.п. 20 Т.2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27 листопада 2019 року, проведеного з обвинуваченим ОСОБА_1 в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , під час якого ОСОБА_1 розповів та відтворив обставини, які мали місце 21-22 вересня 2019 року, а саме вказав, що 21.09.2019 року близько 23.00 год. він разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_17 перебував на привокзальній площі, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Привокзальна та розпивали там алкогольні напої. Під час цього вони підійшли познайомитися до двох раніше невідомих осіб, які також сиділи на привокзальній площі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Через деякий час до ОСОБА_3 підійшла ОСОБА_17 та попросила його, щоб він надав їй свій мобільний телефон для того, щоб вона послухала музику, на що він погодився. Приблизно через 10 хв. до нього і ОСОБА_2 підійшов ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_17 не повернула йому мобільний телефон, а тому вони вирішили йому допомогти. Підійшовши до свого знайомого водія таксі ОСОБА_5 він разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направилися за місцем проживання ОСОБА_17 . Там її не було, тому вони направилися у с. Байківці Тернопільського району. Близько 01.00 год. 22.09.2019 року вони зупинилися на польовій дорозі, яка знаходилася на відстані 50 м. від центральної дороги на вулиці Бандери у с. Байківці Тернопільського району, де погрожуючи насильством, забрали у ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 700 доларів США та залишили його там, а він із ОСОБА_2 поїхали у м. Тернопіль.

Після цього, перебуваючи у службовому кабінеті №71 СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, у присутності всіх учасників слідчої дії, ОСОБА_1 було запропоновано відтворити на місцевості події, які мали місце 21 вересня 2019 року близько 23.00 год. у с. Байківці Тернопільського району, на що останній у присутності понятих та учасників даної події погодився та запропонував відтворити весь маршрут руху та обставини вище вказаної події. Так, ОСОБА_1 запропонував поїхати на центральний залізничний вокзал та вказав на місце, де вони познайомилися із потерпілим та випивали спиртні напої. Також він вказав на зупинку біля закладу «Цибулька», де було розташоване таксі, на якому вони попрямували за місцем проживання ОСОБА_17 . Надалі вони поїхали до цілодобового продуктового магазину за адресою: м. Тернопіль, біля Збаразького кільця, після чого - у с. Байківці Тернопільського району, де ОСОБА_1 вказав на місце зупинки автомобіля та де погрозою насильства він і ОСОБА_2 забрали у потерпілого ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 700 доларів США.

(а.м.к.п. 23-27 Т.2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28 листопада 2019 року, проведеного з обвинуваченим ОСОБА_2 в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , під час якого ОСОБА_2 розповів та відтворив обставини, які мали місце 21-22 вересня 2019 року, а саме вказав, що 21.09.2019 року близько 23.00 год. він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_17 перебував на привокзальній площі, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Привокзальна та розпивали там алкогольні напої. Під час цього вони підійшли до двох раніше невідомих їм осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також сиділи на привокзальній площі, та вирішили з ними познайомитися. Через деякий час до ОСОБА_3 підійшла ОСОБА_17 та попросила дати їй свій мобільний телефон для того, щоб вона послухала музику, на що він погодився. Приблизно через 10 хв. до нього і ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_17 відсутня і що вона не повернула йому мобільний телефон. Вони вирішили йому допомогти знайти телефон та підійшли до знайомого водія таксі ОСОБА_5 , після чого він разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направилися за місцем проживання ОСОБА_17 , проте вдома її не було, тому вони надалі поїхали в с. Байківці Тернопільського району. Близько 01.00 год. 22.09.2019 року вони зупинилися на польовій дорозі, яка знаходилася на відстані 50 м. від центральної дороги на вулиці Бандери у с. Байківці Тернопільського району, де погрожуючи насильством, забрали у ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 700 доларів США та залишили його там, при цьому він із ОСОБА_1 повернулись у м. Тернопіль.

Після цього, перебуваючи у службовому кабінеті №71 СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області, у присутності всіх учасників слідчої дії, підозрюваному ОСОБА_2 було запропоновано відтворити на місцевості події, які мали місце 21 вересня 2019 року близько 23.00 год. у с. Байківці Тернопільського району, на що останній у присутності понятих та учасників даної події погодився та запропонував відтворити весь маршрут руху та обставини вище вказаної події. Так, підозрюваний ОСОБА_2 запропонував поїхати на центральний залізничний вокзал та вказав місце, де вони познайомились із потерпілим та випивали спиртні напої. Також він вказав на зупинку біля закладу «Цибульки», де було розташоване таксі, на якому вони поїхали за місцем проживання ОСОБА_17 . Надалі вони поїхали до цілодобового продуктового магазину за адресою: м. Тернопіль, біля Збаразького кільця, після чого - у с. Байківці Тернопільського району, де ОСОБА_2 показав місце зупинки та де погрозою насильства він і ОСОБА_1 забрали у потерпілого ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 700 доларів США.

(а.м.к.п. 28-31 Т.2).

В той же час, суд вважає неналежними доказами надані стороною обвинувачення протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 вересня 2019 року, проведених за участю потерпілого ОСОБА_3 (а.м.к.п. 8, 9 Т.2) та протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 вересня 2019 року, проведених за участю свідка ОСОБА_4 (а.м.к.п. 14, 15 Т.2), оскільки зі змісту вказаних протоколів не можливо встановити кого з осіб що зображені на фотознімках впізнав потерпілий та свідок, що свідчить про те що прокурором в судовому засіданні жодним чином не доведено що вказані докази прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інформація яка міститься в них має значення для кримінального провадження. З врахуванням вищевказаного, суд вважає неможливим використання вказаних доказів у зв`язку із їх неналежністю згідно вимог ст.85 КПК України.

При цьому суд не бере до уваги твердження захисників обвинувачених адвокатів Чапаєвої Г.М та Шевчук В.О. щодо не доведення стороною обвинувачення вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованого їм кримінального правопорушення за попередньою змовою групою, з наступних мотивів.

Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06 листопада 2009 року « Про судову практику у справах про злочини проти власності», злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами

цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину.

При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Як вбачається із встановлених в судовому засіданні обставин (пояснення потерпілого та протоколи слідчих експериментів, як з потерпілим так і обвинуваченими), дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, під час його вчинення та після вчинення кримінального правопорушення були узгоджені між собою, вони діяли зі спільним єдиним умислом, кожен з них здійснив активні дії щодо вчинення злочину та доведення його до закінчення, після чого розділили між собою результат злочинного посягання, грошові кошти викрадені в потерпілого ОСОБА_3 , що свідчить про те, що обвинувачені заздалегідь домовилися між собою про його спільне вчинення вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

В той же час суд критично оцінює показання обвинувачених щодо того, що вони вказаного кримінального правопорушення не вчиняли, грошові кошти в потерпілого не викрадали, а він сам без примусу добровільно віддав їм гаманець з грошовими коштами, оскільки вони повністю спростовуються як показаннями наданими в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_3 , так і матеріалами кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування та оголошеними в судовому засіданні, зокрема протоколами слідчих експериментів проведених з потерпілим ОСОБА_3 , обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками проведених з потерпілим та свідком ОСОБА_19 , які суд вважає допустимими доказами в розумінні ст.87 КПК України.

Показання потерпілого ОСОБА_3 , як під час досудового слідства так і під час судового розгляду були послідовними та незмінними такими, що повністю узгоджуються із іншими матеріалами кримінального провадження оголошеними в судовому засіданні. Причин оговорити обвинувачених з його сторони суд не вбачає.

В той же час, будь-яких даних на підтвердження наведеної позиції обвинуваченими судом не здобуто та сторонами не надано. Натомість показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає такими, які направлені на введення суду в оману та уникнення останніми належного покарання за вчинене.

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 та кваліфікує його дії за ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Також, проаналізувавши наведені обставини, суд, об`єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В той же час суд вважає доведеним в ході судового розгляду вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грабежу, поєднаного із погрозою ОСОБА_3 насильства, яке не було небезпечним для його життя чи здоров`я, а не з погрозую насильства небезпечного для життя потерпілого, як про це вказано стороною обвинувачення в зміненому обвинувальному акті при викладі обставин вчинення кримінального правопорушення, оскільки доказів такого стороною обвинувачення суду не надано та судом в ході розгляду кримінального провадження не здобуто.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та стан здоров`я, часткове відшкодування завданої шкоди та відсутність у зв`язку з цим претензій у потерпілого, відсутність обставин, що б обтяжували чи пом`якшували покарання обвинуваченого, а також те, що він раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив умисний корисливий злочин, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання у межах санкції частини статті обвинувачення у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Крім цього, суд враховує, те що обвинувачений ОСОБА_1 засуджений вироком Тернопільського апеляційного суду від 03 червня 2020 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту. Оскільки кримінальне правопорушення, за яке обвинувачений ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності по даному кримінальному провадженні було вчинено останнім до постановлення вироку від 03 червня 2020 року, а тому суд вважає, що на підставі ч. 4 ст. 70 КК України йому слід призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Тернопільського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, більш суворим, призначеним за даним вироком та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання повністю відбуте покарання за попереднім вироком у виді 3 місяців арешту, з розрахунку один день арешту за один день позбавлення волі.

Також, як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 раніше засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2019 року за ч.2 ст.185, ст.69 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (штраф сплачено 13 листопада 2019 року).

Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення в даному кримінальному провадженні було вчинено ОСОБА_1 до повного відбуття покарання за попереднім вироком від 08 серпня 2019 року, остаточне покарання йому слід визначити за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України, шляхом повного приєднання до покарання призначеного за даним вироком невідбутого покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. і за сукупністю вироків визначити до остаточного відбування ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. слід виконувати самостійно (штраф сплачено 13 листопада 2019 року).

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

На підставі ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_1 слід зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 28 листопада 2019 року (з дати винесення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по 11 березня 2020 року (дата винесення ухвали про зміну запобіжного заходу на домашній арешт), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та стан здоров`я, відсутність обставин, що б обтяжували чи пом`якшували покарання обвинуваченого, а також те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив умисний корисливий злочин, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Крім цього, суд враховує, те що обвинувачений ОСОБА_2 засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2020 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту. Оскільки кримінальне правопорушення, за яке обвинувачений ОСОБА_2 притягується до кримінальної відповідальності по даному кримінальному провадженні було вчинено останнім до постановлення вироку від 13 липня 2020 року, а тому суд вважає, що на підставі ч. 4 ст. 70 КК України йому слід призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2020 року, більш суворим, призначеним за даним вироком та визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання повністю відбуте покарання за попереднім вироком у виді 3 місяців арешту, з розрахунку один день арешту за один день позбавлення волі.

Також суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців.

Окрім цього як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 раніше засуджений вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (штраф сплачено 11 березня 2020 року).

Оскільки кримінальне правопорушення, за яке обвинувачений ОСОБА_2 притягується до кримінальної відповідальності в даному кримінальному провадженні, було вчинено під час іспитового строку визначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2019 року та до повного відбуття покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., остаточне покарання йому слід призначити у відповідності до вимог ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, та до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2019 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі та повністю приєднати покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. і за сукупністю вироків визначити до остаточного відбування ОСОБА_2 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. слід виконувати самостійно (штраф сплачено 11 березня 2020 року).

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

На підставі ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_2 слід зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 28 листопада 2019 року (з дати винесення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по 11 березня 2020 року (дату винесення ухвали про зміну запобіжного заходу на домашній арешт), та з 20 січня 2022 року (з дати винесення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по 09 травня 2022 року (по дату винесення вироку), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 , у вигляді тримання під вартою, продовжений судом до 12 травня 2022 року, слід продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 07 липня 2022 року.

Також до початку судового розгляду кримінального провадження потерпілим ОСОБА_3 було заявлено цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. За змістом позовної заяви позивач просив стягнути з відповідачів матеріальну шкоду, що становить суму викрадених у нього грошових коштів, тобто 17232,25 грн. Окрім вказаних вимог позивач ОСОБА_3 просив відповідачів солідарно відшкодувати 10000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні представник потерпілого - адвокат Дубчак С.П. цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 уточнив, зазначивши про те, що обвинувачений ОСОБА_1 добровільно відшкодував потерпілому 9500 грн., у зв`язку з чим у потерпілого відсутні претензії щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди обвинуваченимОСОБА_1 . В той же час представник потерпілого - адвокат Дубчак С.П. просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 7732,25 грн., що становить різницю між загальною сумою завданої потерпілому матеріальної шкоди (17232,25 грн.) та сумою, яку потерпілому відшкодував обвинувачений ОСОБА_1 (9500 грн.). Крім того просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить із наступних обставин справи та вимог закону.

У відповідності до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, як вбачається із вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім цього, у відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 700 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 22 вересня 2019 року становить 17232,25 грн., чим спричинили йому матеріальні збитки на вказану суму. В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 частково відшкодував заподіяну матеріальну шкоду, повернувши потерпілому 9500 грн., при цьому сума шкоди в розмірі 7732,25 грн. залишилась не відшкодована,яку на думку суду, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_3 .

При вирішенні позовної вимоги потерпілого ОСОБА_3 та визначені розміру завданої йому моральної шкоди, суд, враховує ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_2 , виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що діями обвинуваченого ОСОБА_2 спричинено йому моральної шкоди, яка полягала у душевних переживаннях, перенесені моральні страждання та стрес, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 10000 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі та вказана сума відшкодування морального збитку буде достатньою та відповідатиме обсягу моральних страждань потерпілого ОСОБА_3 .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Тернопільського апеляційного суду від 03 червня 2020 року за ч.2 ст.185 КК України, більш суворим, призначеним за даним вироком, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, зарахувавши повністю відбуте покарання за попереднім вироком у виді 3 місяців арешту, з розрахунку один день арешту за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 серпня 2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. і за сукупністю вироків визначити до остаточного відбування ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотрьох) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. слід виконувати самостійно (штраф сплачено 13 листопада 2019 року).

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

На підставі ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_1 зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 28 листопада 2019 року (з дати винесення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по 11 березня 2020 року (дата винесення ухвали про зміну запобіжного заходу на домашній арешт), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2020 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, зарахувавши повністю відбуте покарання за попереднім вироком у виді 3 місяців арешту, з розрахунку один день арешту за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 травня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі та повністю приєднати покарання за вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. і за сукупністю вироків визначити до остаточного відбування ОСОБА_2 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. слід виконувати самостійно (штраф сплачено 11 березня 2020 року).

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

На підставі ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_2 зарахувати термін його попереднього ув`язнення з 28 листопада 2019 року (з дати винесення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по 11 березня 2020 року (дату винесення ухвали про зміну запобіжного заходу на домашній арешт), та з 20 січня 2022 року (з дати винесення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) по 09 травня 2022 року (по дату винесення вироку), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 , у вигляді тримання під вартою, продовжений судом до 12 травня 2022 року, продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 07 липня 2022 року.

Уточнений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_4 ) до обвинуваченого ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_5 , жителя АДРЕСА_1 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 7732,25 грн. (сім тисяч сімсот тридцять дві гривні двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо