Рішення № 104166888, 03.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2022 Справа № 914/3255/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м.Запоріжжя,

до відповідача: Приватного підприємства «Абразив», м.Львів,

про: стягнення заборгованості 60 896,41 грн.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін не з`явилися.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Приватного підприємства «Абразив» про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 05.11.2021 залишено позов без руху. 24.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.12.21. Ухвалою суду від 08.02.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 15.03.2022. Розгляд справи відкладався на 03.05.2022.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 03.05.2022 представник позивача не з`явився, надіслав клопотання (вх.№3354/22 від 08.02.2022) ), в якому підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 56608,40 грн. Враховуючи наведене, просив закрити провадження у цій справі в частині стягнення з відповідача основного боргу, розглянути питання про повернення з державного бюджету суми судового збору, пропорційно до розміру закритого провадження, на підставі п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», стягнути з відповідача на користь позивача суму 3% річних, інфляційних втрат, провести судове засідання 08.02.2022 та наступні судові засідання без участі представника позивача. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов усної домовленості не оплатив повністю вартість поставленого та отриманого товару в розмірі 56608,40 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3153,14грн інфляційних втрат, 1152,87 грн 3% річних.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·2270,00 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, у відзиві на позов (вх.№30145/21 від 14.12.2021) заперечив проти позовних вимог повністю. Повідомив, що платіжним дорученням від 08.12.2021 №5963 відповідачем повністю оплачено позивачу вартість отриманого товару респіраторів і станом на 13.12.2021 відсутня заборгованість. Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, то відповідач звернув увагу суду на те, що сторони не погоджували оплату вартості товару в день поставки, а тому відсутнє прострочення виконання грошового зобов`язання зі сторони відповідача і відповідно відсутня підстава для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини справи.

Між ТОВ «МІК» (Позивач) та Приватним підприємством "АБРАЗИВ" (Відповідач) було досягнуто згоди щодо продажу товару, а саме респіраторів напівмасок складних з клапаном FFР 2, респіраторів напівмасок складних з клапаном FFР З D.

Продаж Товару мав бути здійснений на підставі усного замовлення Відповідача. Тобто, дана форма співробітництва не передбачала укладення договору.

На виконання замовлень ПП "АБРАЗИВ", постачальник ТОВ «МІК» здійснив неодноразово поставки, частина з яких була оплачена, а частина - ні.

Так, позивач поставив відповідачу товар за видатними накладними № К-07/10/04 від 10.07.2020р., № К-07/30/17 від 30.07.2020р., № К-03/30/16 від 30.07.2020р„ № К-09/23/03 від 23.09.2020р„ № К-12/07/05 від 07.12.2020р., № К-02/10/04 від 10.02.2021р., № К-02/26/03 від 26.02.2021р. на загальну суму 190 640,40 грн. Копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи.

За період поставки товарів з липня 2020 р. по грудень 2020 р. розрахунки між сторонами в сумі 112032,00 грн. здійснені в повному обсязі.

Розрахунок за поставку товарів в лютому 2021р. на загальну суму 78608,40 грн. здійснений не в повному обсязі.

На дату звернення з позовом до суду відповідачем не оплачено 2 поставки товару:

-за видатковою накладною №К-02/10/04 від 10.02.2021 на суму 24000,00 грн. повністю;

-за видатковою накладною №К-02/26/03 від 26.02.2021 на суму 54608,40 частково в розмірі 32 608,40 грн.

Для оплати вищевказаних накладних ТОВ «МІК» виставило рахунок на оплату: №К-02/10/02 від 10.02.2021р. на суму 24000,00 грн та №К-02/24/07 від 24.02.2021 на суму 54608,40 грн.

Після відкриття провадження у цій справі відповідач оплатив заборгованість в розмірі 56608,40 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №5963 від 08.12.2021. Зазначена обставина визнається позивачем.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів погашення штрафних санкцій (3153,14грн інфляційних втрат, 1152,87 грн 3% річних).

Оцінка суду.

За приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо).

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується поставки товару позивачем відповідачу та отримання останнім товару респіраторів.

Відповідачем оплачено після відкриття провадження у справі залишкову вартість отриманих захисних респіраторів на суму 56608,40 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №5963 від 08.12.2021. Зазначена обставина визнається позивачем.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 56608,40 грн, що є предметом позову, позивачем подано клопотання про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закриває провадження в цій частині.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК У боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст.625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

В матеріалах справи містяться спірні видаткові накладні від 10.02.2021 на суму 24000,00 грн (повністю вся сума) та від 26.02.2021 на суму 32608,40 грн (вся сума накладної становить 54608,40 грн і була частково оплачена відповідачем)., підписані відповідачем без зауважень, товар прийнятий повністю. Протягом розгляду справи відповідач не заперечив факту отримання товару.

Враховуючи те, що між сторонами відсутній письмовий договір із зазначенням строків оплати товару, в порядку ст. 692 ЦК України, відповідач мав здійснити оплати поставленого позивачем товару після його прийняття.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні зі підписами сторін та печатками, що в свою чергу підтверджує поставку позивачем товару відповідачу. Сам факт оплати відповідачем частини основного боргу після відкриття провадження в цій справі є підтвердженням неналежного виконання відповідачем свого обов`язку з вчасної оплати вже отриманого товару.

Щодо посилань відповідача на те, що строк на оплату не настав, бо сторони не погоджували строку оплати товару, то суд не погоджується із наведеними твердженнями відповідача, з огляду на те, що відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття, як регламентовано ст. 692 ЦК України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена поставка позивачем товару за накладними без договору і станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 56608,40 грн, що була погашена відповідачем 08.12.2021.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив правомірність та правильність їх нарахування у повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи закриття провадження в цій справі в частині сплаченого основного боргу, 2110,15 грн сплаченого позивачем судового збору підлягають поверненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК».

Стягнення решти сплаченого судового збору покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження в справі №914/3255/21 в частині 56608,40 грн основного боргу.

2.Позовні вимоги задовольнити.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Абразив» (адреса: вул.Залізнична, 6, м.Львів, 79018, код ЄДРПОУ 36670068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (адреса: вул.Північне шосе, 69а, м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 30105738) 3135,14 грн інфляційних втрат, 1152,87 грн 3% річних, 159,85 грн судового збору.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МІК» (адреса: вул.Північне шосе, 69а, м.Запоріжжя, код ЄДРПОУ 30105738) з Державного бюджету України 2110,15 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №10848 від 26.10.2021.

5.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

7.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2022.

Суддя Козак І.Б.