Постанова № 10414269, 24.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2010 р. м. КиївК-21502/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача Назерець Д.А.,

представника відповідача Піскуна І.О.,

представника прокуратури Турлова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 04 квітня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року

у справі № 47/350-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Фірма Київздравреконструкція»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

за участю прокуратури Голосіївського району міста Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Фірма Київздравреконструкція»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0000512203/0 від 07 грудня 2006 року та № 0000522203/0 від 07 грудня 2006 року як таких, що є протиправними.

Постановою господарського суду міста Києва від 04 квітня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000512203/0 від 07 грудня 2006 року. Визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000522203/0 від 07 грудня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Фірма Київздравреконструкція»судовий збір у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року постанову господарського суду міста Києва від 04 квітня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 04 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Фірма Київздравреконструкція», посилаючись на те, що постанова господарського суду міста Києва від 04 квітня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела виїзну планову перевірку ВАТ «Фірма Київздравреконструкція»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 711/1-22-06-02127868 від 24 листопада 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», яке полягало у заниженні єдиного податку в 1 кварталі 2004 року на суму 50000,00 грн., та порушення підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток на суму 789408,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що сума 500000,00 грн. є передоплатою за відчуження основних фондів 1-ої групи згідно правочину завдатку б/н від 15 березня 2004 року, а не виручкою від реалізації товарів, робіт та послуг, а отже позивачем не порушено пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва». Також суди виходили з того, що станом на 01 квітня 2004 року балансова вартість нежитлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 12а, що належить позивачу, становила 3788998,00 грн. згідно акту переоцінки основного засобу від 18 лютого 2004 року та наказу № 8 від 23 лютого 2004 року.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Статтею 7 пункту 7.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно із статтею 8 цього Закону.

До складу валового доходу від операцій з продажу (обміну) основних засобів 1 групи включається сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів 1 групи (підпункт 8.4.3 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

В акті перевірки відповідачем вказано, що залишкова вартість відчужених основних засобів згідно бухгалтерського обліку складає 22369,44 грн., а згідно податкового обліку 3788998,00 грн., в звязку з чим позивачем було занижено валовий дохід у півріччі 2004 року від операції з продажу обєкта основних фондів 1 групи, а саме: будинку по вул. Жилянській, 12а, у розмірі 3157631,00 грн.

Так, відповідно до пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29 листопада 1999 року № 290, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Справедлива вартість активів визначена відповідною переоцінкою згідно звіту субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 про проведення незалежної оцінки вартості нежилих приміщень будівлі, яка належить ВАТ «Фірма Київздаврреконструкція», яка була здійснена в лютому 2004 року згідно акту переоцінки основного засобу від 18 лютого 2004 року та наказу № 8 від 23 лютого 2004 року. Здійснення переоцінки спрямоване на визначення ринкової вартості активів з метою уточнення балансової вартості.

Підпунктом 8.3.6 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

Згідно пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

При цьому, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачається відображення відомостей про переоцінку основних засобів у податковому обліку.

Таким чином, обґрунтованими є висновки судів, що відчуження основного фонду 1 групи було здійснене за балансовою вартістю, дооціненою у бухгалтерському обліку у 1 кварталі 2004 року до вартості 3788998,00 грн. за відсутності перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю, а отже у податковим органом було неправомірно визначено позивачу податкове зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 798408,00 грн. основного платежу та застосовано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 798408,00 грн.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для субєктів малого підприємництва, пункт 2 статті 1 якої надає юридичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо за рік середньооблікова чисельність працюючих у них не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно з положенням частини 4 статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва юридичною особою від 01 січня 2004 року ВАТ «Фірма Київздравреконструкція»сплачувало єдиний податок за ставкою 10 % та застосовувало спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у 2004 році.

З 01 квітня 2004 року ВАТ «Фірма Київздравреконструкція»перейшло на загальну систему оподаткування.

Згідно виписки банку від 16 березня 2004 року ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія»перерахувала позивачу 500000,00 грн. передплати за нерухоме майно по вул. Жилянській, 12а, згідно правочину завдатку б/н від 15 березня 2004 року.

Матеріали справи містять договір купівлі-продажу нежилого будинку (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 12а, укладений 02 квітня 2004 року між ВАТ «Фірма Київздравреконструкція»(продавець) та ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія»(покупець), у пункті 3 якого встановлено, що цей продаж вчинено за 4316000,00 грн., з яких продавець одержав 500000,00 грн. за правочином завдатку від 15 березня 2004 року, а 3816000,00 покупець сплачує на рахунок продавця протягом підписання цього договору.

Оскільки в договорі купівлі-продажу від 02 квітня 2004 року сторони встановили ціну відчужуваного житлового приміщення у розмірі 4316000,00 грн., з яких 500000,00 грн. сума була сплачена покупцем позивачу до переходу останнього на загальну систему оподаткування, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва правомірно взяла зазначену суму за базу оподаткування для визначення позивачу податкового зобов'язання з єдиного податку із вказаної операції купівлі-продажу, яке виникло у нього в першому кварталі 2004 року, що однак, не було відтворено позивачем у податковому обліку.

За таких обставин, донарахування податковим органом позивачу податкового зобов'язання за платежем єдиний податок у сумі 50000,00 грн., а також застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в сумі 25000,00 грн. по єдиному податку є правомірним.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, постанова господарського суду міста Києва від 04 квітня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року в частині визнання нечинним податкового повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000522203/0 від 07 грудня 2006 року про визначення ВАТ «Фірма Київздравреконструкція»податкового зобовязання за платежем: єдиний податок у розмірі 75000,00 грн., з яких 50000,00 грн. основний платіж, 25000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, підлягають скасуванню із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Києва від 04 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року в частині визнання нечинним податкового повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000522203/0 від 07 грудня 2006 року про визначення ВАТ «Фірма Київздравреконструкція»податкового зобовязання за платежем: єдиний податок у розмірі 75000,00 грн., з яких 50000,00 грн. основний платіж, 25000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті постанову господарського суду міста Києва від 04 квітня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна