Постанова № 10414052, 15.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року справа №2а-25957/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Юрченко В.П.

суддів: Горбенко К.П., Лях О.П.,

при секретарі Чуріковій Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі № 2-а-25957/09/1270 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Закритого акціонерного товариства «Лисичанське будівельне управління» про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в розмірі 77923.51 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року частково задоволено позов Управління Пенсійного Фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Закритого акціонерного товариства «Лисичанське будівельне управління» про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, стягнуто з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.09.2008 по 01.09.2009 року в сумі 28553.07 грн. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач пропустив річний строк звернення до суду, встановлений ст.ст. 99, 100 КАС України.

Позивач, не погодившись з вказаним судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки до зазначених правовідносин строки не застосовуються, що передбачено п.15 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін. Представник позивача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Позивач, звертаючи до суду з позовом, вказує, що працівникам відповідача, яким призначена пенсія відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплачено пільгову пенсію, яка підлягає відшкодуванню за рахунок підприємства, на якому створені особливі умови праці, які дають право на пільгову пенсію.

Як вбачається з розрахунку заборгованності по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п.п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», - позивачем фактично здійсненно виплату та доставку пенсій, які призначені на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058, - пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють …на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вказаний закон набрав чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до ст. 1 розділу 1 Загальних положень вказаного Закону, страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону;

Відповідно до п.2 ст. 106 цього Закону, - суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, …в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно із абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, за ставкою 100% від обєкта оподаткування.

Тобто, вказаний Закон визначає, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначені відповідно до пунктів “б” “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є збором.

Відповідно до п.1 п.2 ст.1 вказаного закону, - платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи.

Відповідно до п.15 ст.106 Закону № 1058 - строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З таких підстав, судом першої інстанції помилково відмовлено в позові в звязку з порушенням строку звернення до суду.

Підпунктом 2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі Інструкція), встановлено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зокрема, роботодавці підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, …, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 6.1. Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у пп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, також 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, як вбачається з постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23 липня 2008 року по справі № 2-а-6291/08, з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованність по відшкодуванню виплачених фактичних витрат пільгових пенсій за період з 01.05.2007 року по 01.01.2008 року. Тобто, за період: листопад, грудень 2007 року з відповідача стягнуто відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З таких підстав, відшкодуванню підлягає сума фактичних витрат на виплату пільгових пенсій в розмірі 74342.51 грн., яка визначена на підставі розрахунку суми боргу (а.с.3) за період з 01.01.2008 по 01.09.2009 року.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, що до вказаних сум включені суми пенсій, які призначені з урахуванням ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відшкодуванню не підлягають. З заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що уточнена сума позову 77923.51 грн. складається без урахування суми пільгових пенсій пенсіонерів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с.36).

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 201, ст. 205 ч. 1 п. 1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Лисичанську Луганської області по справі № 2-а-25957/09/1270 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі № 2-а-25957/09/1270 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Закритого акціонерного товариства «Лисичанське будівельне управління» про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах - змінити.

Другий абзац резолютивної частини постанови викласти в такій редакції:

«Стягнути з закритого акціонерного товариства «Лисичанське будівельне управління» (ІН 03385874, 93117 Луганська область м.Лисичанськ вул..Артемівська, будинок 41) на користь Управління Пенсійного Фонду України в м.Лисичанську Луганської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п. «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01 січня 2008 року по 01.09.2009 року в сумі 74342.51 грн.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі відкладення складення повного тексту ухвали відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України, - з дня складення в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі складена 21 червня 2010 року, вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 15 червня 2010 року.

Головуючий: В.П.Юрченко

Судді: К.П.Горбенко

О.П.Лях