Рішення № 104140158, 19.04.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8938/21

Провадження №2/461/342/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Гель І.В.,

за участю:

відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 (в режимі відео конференції),

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 (в режимі відео конференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пункту кредитного договору та зобов`язання до вчинення дій -

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №Z62.225.73561 від 30.05.2017 року в розмірі 110488,08 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 30.05.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.225.73561, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 33032 грн., зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 03.08.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 110488,08 грн. Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 05.12.2018 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до ОСОБА_1 будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.11.2021 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13.12.2021 року ОСОБА_1 через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви банку. Окрім того, звернувся до Акціонерного товариства «Ідея Банк» із зустрічним позовом, в якому просив суд визнати недійсним пункт 1.4 кредитного договору №Z62.225.73561 від 30 травня 2017 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z62.225.73561 від 30 травня 2017 року, з часу його укладення, зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту) по кредитному договору №Z62.225.73561 від 30 травня 2017 року.

Зустрічну позовну заяву обґрунтовує тим, що банк надав йому кредит на споживчі цілі, відтак особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». ОСОБА_1 зазначив, що положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту є несправедливими, встановлення у кредитному договорі положення про сплату щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості є незаконним, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь. Просить зустрічний позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.12.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» до спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання.

24.12.2021 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подала заяву про відмову від частини позовних вимог, у якій АТ «Ідея Банк» відмовляється від стягнення з ОСОБА_1 прострочених процентів у розмірі 27153,06 грн., а також від інших штрафних санкцій у розмірі 1411,57 грн. Решту позовних вимог АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором № Z62.225.73561 від 30.05.2017 року в розмірі 81923,45 грн. та 2270 грн. судового збору підтримує в повному обсязі та просить такі задоволити.

24.12.2021 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_4 через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подав відповідь на відзив ОСОБА_1

10.01.2022 року представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подав відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20.01.2022 року прийнято відмову Акціонерного товариства «Ідея Банк» від частини позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Провадження у цивільній справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення прострочених процентів у розмірі 27153,06 грн., а також інших штрафних санкцій у розмірі 1411,57 грн. - закрито.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.03.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, однак у заявах по суті справи просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника банку.

Відповідач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні в режимі відео конференції просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви АТ «Ідея Банк» та задоволити його зустрічну позовну заяву, з підстав зазначених у такій.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30.05.2017 року між сторонами укладено кредитний договір №Z62.225.73561 /а.с.6-7/.

Згідно умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 33032 грн., зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит, проценти, плату за обслуговування кредитної заборгованості достроково на вимогу банку у випадках, передбачених п.4.2.3 кредитного договору (п.3.1.3 кредитного договору).

Пунктом 4.2.3 кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків, а позичальник зобов`язаний на вимогу банку достроково виконати вказані грошові зобов`язання у випадках, якщо, зокрема позичальник порушив терміни сплати щомісячних платежів більш, ніж на один календарний місяць.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України, передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У відповідності до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1. ст.625 ЦК України).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі - відшкодування збитків (ст.611 ЦК України).

Як вказує банк, внаслідок несвоєчасних та не сплачених в повному обсязі необхідних платежів, невиконання своїх зобов`язань, у відповідача виникла заборгованість перед АТ «Ідея Банк», що відображена у розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z62.225.73561.

Згідно наданого банком розрахунку, станом на 03.08.2021 року заборгованість становить 110488,08 грн. та включає в себе: основний борг - 0 грн., прострочений борг - 30525,81 грн., прострочені проценти - 41918,36 грн., строкові проценти - 0 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту - 0 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 27153,06 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів нарахована до 29.02.2020 включно - 9479,28 грн. та дебіторська заборгованість 1411,57 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 05.12.2018 року на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги, позивач вимагав терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги, виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї суми заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також, відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в 30-денний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійснені заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір.

Так, згідно п.1.2. Кредитного договору, Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок Позичальника.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 15 % річних від залишкової суми кредиту.

Згідно п. 1.4 кредитного договору, за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів.

Згідно пункту 5.1. кредитного договору, позичальник заявляє та гарантує, що уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даній угоді та кредитній справі клієнта у банку), які повідомлені та надані ним банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю; банк перед укладенням кредитного договору повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даної угоди вручено йому банком при підписанні даної угоди; умови даної угоди та договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У пункті 5.7 кредитного договору зазначено, що реальна річна ставка складає 101,3000 %. Абсолютне значення подорожчання кредиту складає 38163,5900 грн. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов`язань, відповідно до пункту 2.1 цього договору.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року (справа № 524/5152/15-ц) висловив наступний висновок про застосування норми права.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Як встановлено судом, кредитний договір між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений 30.05.2017 року, тобто до 10 червня 2017 року - дня набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».

Відтак, положення (п.1.4) кредитного договору від 30.05.2017 року про сплату позичальником на користь банку плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Таким чином, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у справі №583/3343/19, провадження №61-22778ск19, висловленими в постанові від 01.04.2020 року та має місце у даній справі.

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» наголошує про заборону нечесної підприємницької практики, що включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Частина 3 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману споживача послуг перелік яких не є вичерпним.

Судом встановлено, що позичальник сплачував кошти за обслуговування кредитної заборгованості, що стверджується випискою банку за період з 03.08.2000 по 03.08.2021 року.

Тому, як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості належить зобов`язати позивача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаного договору платежів та зарахувати сплачену відповідачем суму в рахунок погашення основного боргу по кредитному договору №Z.62.225.73561, що з позиції суду, буде повністю відповідати нормам чинного законодавства.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позов банку задоволенню не підлягає.

Крім того, суд враховує при прийнятті рішення практику судів касаційної інстанції на яку посилаються учасники процесу, що відображено вище і за переконанням суду може бути застосовано у даній справі.

Разом з цим, у Рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах,шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, дії Акціонерного товариства «Ідея Банк» при укладанні спірного кредитного договору суперечили вимогам закону, відтак наявні підстави для визнання окремих положень договору недійсними, а тому, виходячи з вищенаведених мотивів, зустрічний позов підлягає до задоволення та слід визнати недійсними пункт 1.4. Кредитного договору №Z62.225.73561 від 30.05.2017 року в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості (платежів) здійснених ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.225.73561 від 30.05.2017 року, з часу його укладення, зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості в рахунок погашення основного боргу по кредитного договору №Z62.225.73561.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви. За подання позовної заяви повинен бути сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень. Таким чином, з банку на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень, що відповідає вимогам ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 15, 16, 203, 207, 215, 216, 526, 530, 611, 612, 623, 629, 1049, 1050, 1054, 1212 ЦК України, ст.ст. 76, 77, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пункту кредитного договору та зобов`язання до вчинення дій - задоволити.

Визнати недійсним пункт 1.4 кредитного договору №Z62.225.73561 від 30 травня 2017 року щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z62.225.73561 від 30 травня 2017 року, з часу його укладення, зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту) по кредитному договору №Z62.225.73561 від 30 травня 2017 року.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів,з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суддя Зубачик Н.Б.