Рішення № 10413062, 30.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.10                                                                                           Справа№ 9/72

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг», м. Київ, код ЄДРПОУ 30674235,

До відповідача: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів, код ЄДРПОУ 01059900,           

Про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати лізингових платежів за договором фінансового сублізингу № 60-Л/Т-071362/НЮ від 22.06.2007 року у розмірі 13379456 грн. 71 коп. - основного боргу, 2186724,52 грн. –пені, 308400,97 грн. –три відсотки річних, 1274165,41 грн. - інфляційних втрат, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Зонтов Ю.В. –п/к за довіреністю від 01.05.2010р.,

Від відповідача: Ковба В.А. –п/к за довіреністю від 01.01.2010р. № НЮ-4.

Представникам роз”яснено права та обов”язки встановлені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг», м. Київ, Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця», м. Львів, про стягнення з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»на користь Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»суму заборгованості з оплати лізингових платежів за договором фінансового сублізингу № 60-Л/Т-071362/НЮ від 22.06.2007 року у розмірі 14761740 грн. 37 коп. - основного боргу, 2887274 грн. 07 коп. –пені, 412233 грн. 80 коп. - три відсотки річних, 1394580 грн. 52 коп. - інфляційних втрат, 25500,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.05.2010р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 24.06.2010р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Позивач - 12.05.2010р. рекомендованою поштою № 4738200, Відповідач –11.05.2010р. рекомендованою поштою № 4738189 (оригінали поштівок –в матеріалах справи).

В судовому засіданні, яке відбулося 24.06.2010р. було оголошено перерву до 30.06.2010р. на 11 год. 30 хв., про що сторони повідомлені під розписку (докази –в матеріалах справи).

Позивачем, в процесі розгляду справи, в порядку ст. 22 ГПК України, подано заяву про уточнення до позовних вимог (вхідний № 12085 від 24.06.2010р.), докази про надсилання, 25.06.2010р. цінним листом з описом вкладення рекомендованою поштою № 1599, цієї заяви відповідачу (докази –в матеріалах справи), в судовому засіданні представник уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та уточненні до позову, просить стягнути з відповідача на свою користь 14761740 грн. 37 коп. - основного боргу, 2887274 грн. 07 коп. –пені, 412233 грн. 80 коп. - три відсотки річних, 1394580 грн. 52 коп. - інфляційних втрат, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в судовому засіданні клопотав про зміну найменування юридичної особи позивача, а саме: ВАТ «Укртранслізинг»перейменовано на Публічнне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг», подав докази про перейменування позивача, просить замінити сторону позивача враховуючи зміну найменування.

Представник відповідача подав лист (вхідний № 12125 від 24.06.2010р.), позовних вимог позивача не визнає з тих підстав, що позивачем, при надсиланні відповідачу копії позовної заяви не додано документів на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх розрахунок, тому відповідач не може надати суду мотивованого відзиву у справу, просить суд зобов»язати позивача виконати вимоги ст. 56 ГПК України та надати можливість для належного захисту прав відповідача, подав письмовий відзив на уточнення позовних вимог (вхідний № 12441 від 30.06.10р.) позовних вимог позивача та уточнення до позову не визнає, вважає їх необґрунтованими з тих підстав, що позивачем порушено умови договору, так як спори, які виникають між сторонами мають, попередньо, протягом 30 календарних днів, врегульовуватися шляхом направлення одна одній письмових пропозицій щодо проведення переговорів, і лише після закінчення цього строку, спір має передаватися на розгляд суду, у зв»язку із не врегулюванням даного спору шляхом переговорів, просить залишити позовні вимоги позивача без розгляду, зокрема зазначив, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, вважає що з тих підстав у позивача відсутні законні підстави для нарахування та стягнення пені, просить застосувати до вказаних правовідносин наслідки пропуску позивачем скороченого строку позовної давності, на думку представника, загальний розмір інфляційних втрат має складати 869871,11 грн., загальний розмір 3% річних –264088,82 грн., наполягає на залишенні позовних вимог позивача без розгляду.

Заслухавши думку учасників судового процесу, суд ухвалив, змінити юридичне найменування позивача (сторони у спірному правовідношенні): з ВАТ «Укртранслізинг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф.8, код ЄДРПОУ 306742326555) на Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф. 8, код ЄДРПОУ 306742326555), що підтверджується п. 1.2. Статуту позивача (нова редакція), Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 647664, яке видано 22.04.2010р., довідкою про включення до ЄДРПОУ АА № 275083, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, яка видана станом на 20.05.2010р., Статутом ПАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(нова редакція), дата державної реєстрації змін, згідно установчих документів –22.04.2010р. № запису: 1070105 0012 000717 (докази –в матеріалах справи).

Статтею 90 ЦК України передбачено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та характер її діяльності (частини 1 цієї статті).

Юридична особа має право змінити своє найменування відповідно та у порядку передбаченому законом, що вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру ( частина 3 зазначеної статті).

Як зазначено вище, зміна найменування позивача внесена до єдиного державного реєстру - 22.04.2010р. № запису: 1070105 0012 000717 (докази –в матеріалах справи).

З установчих документів позивача вбачається що при зміні найменування юридичної особи, не відбулося ні зміни організаційно –правової форми підприємства (тип товариства –акціонерне товариство (п. 1.5. Статуту), ні місцезнаходження, ні коду ЄДРПОУ, що підтверджується поданими документами.

Позивач повідомив суд про зміну свого найменування на Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг», в підтвердження надав суду свідоцтво про державну реєстрацію, замінене 22 квітня 2010 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтями 90 та 92 ЦК України передбачається, що юридична особа набуває цивільних прав та обов»язків (праводієздатність) відповідно до установчих документів з моменту їх державної реєстрації в установленому законом порядку (ст. 87 ЦК України), в т.ч. з моменту державної реєстрації змін та доповнень до установчих документів.

Відповідно до ст. 25 ГПК України, всі дії, вчинені в процесі до зміни найменування юридичної особи позивача, є обов»язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов»язковими для особи, до зміни найменування.

Клопотання відповідача про залишення позову позивача без розгляду з підстав неотримання ним доданих до позовної заяви документів (лист відповідача вх. № 12125 від 24.06.2010р.) - відхилити, так як відповідач, з часу отримання ним (11.05.2010р.) ухвали господарського суду від 05.05.2010р. у справі № 9/72 (під розписку), мав право, відповідно до ст. 22 ГПК України, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Відповідач своїм правом –не скористався.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивачем порушено п. 11.1. договору, відтак звернення позивача з позовом до суду вважає передчасним, оскільки між сторонами не вжито заходів досудового врегулювання даного спору шляхом попередніх переговорів, протягом 30 днів, слід відхилити, виходячи з наступного.

Статтею 81 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду і приписи цієї статті розширеному тлумаченню не підлягають.

Не проведення сторонами попередніх переговорів для врегулювання спору у досудовому порядку щодо стягнення заборгованості за чинним договором, враховуючи, що такі умови договором (п. 11.1.) передбачені, не є підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. При цьому Конституційний Суд України вказав, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб»єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Враховуючи положення цього Рішення КСУ, суд вважає, що п. 11.1 договору фінансового сублізингу № 60/Л/Т-071362/НЮ встановлено не обов»язок, а право суб»єкта господарювання чи іншої юридичної особи –учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів, звертатися до нього з письмовою пропозицією щодо проведення переговорів. Тому пункт 11.1. вказаного договору не суперечить вказаному Рішенню Конституційного Суду України, а відтак поданий для судового розгляду спір не є передчасним.

Судом звернено увагу на те, що абз. 3-м п. 11.1. договору фінансового сублізингу передбачено, що звернення будь-якої сторони в суд не звільняє сторони від виконання прийнятих за договором зобов»язань.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ.

Між позивачем - ВАТ «Укртранслізинг», в подальшому (з 22.04.2010р.) Публічним акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(Сублізингодавець) і Державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська Залізниця»(Сублізингоодержувач) 22 червня 2007 року був укладений договір фінансового сублізингу № 60/Л/Т-071362/НЮ (з додатками до нього та наступними змінами і доповненнями) (Далі за текстом –Договір).

Договір фінансового сублізингу № 60/Л/Т-071362/НЮ від 22 червня 2007 року з додатками, доповненнями та змінами до нього, укладено між сторонами у письмовій формі, підписано повноважними особами сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідно до ст. 207, п. 1 частини 1 ст. 208, ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів про визнання цього договору недійсним повністю або частково, скасовано суду не представлено, отже є чинним в редакції, відповідно до статті 638 ЦК України, Глави 20 ГК України.

Вказаний договір за своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками є договором лізингу (фінансового сублізингу) у сфері господарювання, що регулюється статтею 806 ЦК України, статтею 292 ГК України.

Згідно з матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство „Укртранслізинг” (після переіменування: Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг») (Сублізингодавець) і Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця»(Сублізингоодержувач) 22.06.2007 року уклали договір фінансового сублізингу № 60/Л/Т-071362/НЮ, за умовами якого сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цим договором предмет лізингу: нові електропоїзди серії ЕПЛ2Т, які не були в експлуатації та виготовлені згідно технічного завдання та розробленої конструкторської документації для експлуатації на залізницях колії 1520 мм. ТУУ 35.2-0576379024-2002, згідно із специфікацією, яка є невід»ємною частиною договору (Долдаток № 1), відповідно до встановлениї мублізингодавцем технічних вимог, визначених Додатком № 2, який є невід»ємною частиною договору, та отримані раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, передається сублізингодавцем в строкове платне володіння і користування (далі –сублізинг) сублізингоодержувачу на умовах, визначених цти договором з відома і дозволу лізингодавця ( п. 1.1. договору).

22.06.2007р. сторони уклали Угоду про порядок взаємодії по виконанню договору сублізингу № 60/Л/Т-071362/НЮ від 22 червня 2007 року, 18 червня 2007 року сторони уклали Додаток № 1 до договору «Специфікація», Додаток № 2 «Технічні вимоги до майна, що передається в сублізинг», Додаток № 3 «Графік передачі майна у сублізинг», Додаток № 4 «Базовий графік № 1 сплати лізингових платежів за 1 електропоїзд ЕПЛ2Т, грн.», Додаток № 4 «Базовий графік № 2 сплати лізингових платежів за 1 електропоїзд ЕПЛ2Т, грн.», Додаток № 5 «Акт приймання-передачі майна в сублізинг», 09 листопада 2007 року, 19 листопада 2007 року та 20 травня 2008 року сторони укладали додаткові угоди № 1, 2, 3 та 4, якими вносили зміни й доповнення до договору сублізингу № 60/Л/Т-071362/НЮ від 22 червня 2007 року, які є невід»ємними частинами цього договору.

Як визначено пунктом 1 договору, серед основних визначень понять, що застосовуються в договорі фінансового сублізингу № 60/Л/Т-071362/НЮ від 22 червня 2007 року є такі:

Предмет лізингу – нові електропоїзди серії ЕПЛ2Т, які не були в експлуатації та виготовлені згідно технічного завдання та розробленої конструкторської документації для експлуатації на залізницях колії 1520 мм. ТУУ 35.2-0576379024-2002, згідно із специфікацією, яка є невід»ємною частиною договору (Долдаток № 1), відповідно до встановлениї мублізингодавцем технічних вимог, визначених Додатком № 2, який є невід»ємною частиною договору, та отримані раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, передається сублізингодавцем в строкове платне володіння і користування (далі –сублізинг) сублізингоодержувачу на умовах, визначених цти договором з відома і дозволу лізингодавця ( п. 1.1. договору).

Лізинговий платіж – сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіка нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди Сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, інші витрати тощо (п. 1.7.).

Коефіцієнт коригування - розрахункова величина, одержувана з відношення: К = «Курс 2» / «Курс 1», де «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж (п. 1.8.).

Лізинговий період – період часу, за який проводиться нарахування лізингового платежу. Лізинговим періодом для розрахунку лізингових платежів є календарний місяць. Початок перебігу першого лізингового періоду починається з наступного дня після дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу в сублізинг (п. 1.9.).

За пунктами 3.1., 3.2. договору вартість предмета лізингу становить 52 833333,33 грн. без ПДВ, крім того ПДВ –10 566666,67 грн., а всього 63 400000,00. Загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які узгоджуються та підписуються сторонами та є невід'ємною частиною договору. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до цього договору і розраховується згідно з пунктами 1.7., 1.8. цього договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.

Згідно з пунктом 3.4. договору зобов”язання сублізингоодержувача по оплаті лізингових платежів, викупної вартості та інших сум, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після перерахування суми відповідного платежу на рахунок сублізингодавця.

Згідно з п.п. 3.5., 3.9. договору, лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються лізингодавцем у наступному порядку: 1) в рахунок оплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів. Сублізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 9.1.). Якщо сублізингоодержувач порушує передбачені цим договором терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно умов цього договору, то на суму простроченої заборгованості сублізингодавець має право нараховувати пеню, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов”язань за цим договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов”язань за кожний день прострочення виконання зобов”язань (п. 9.2.).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу: першу одиницю (Електропоїзд постійного струму ЕПЛ2Т) –25.12.2007 року по ціні за одиницю з урахуванням ПДВ - 31 700 000,00 грн.; другу одиницю (Електропоїзд постійного струму ЕПЛ 2Т ) –17.03.2008 року, по ціні за одиницю з ПДВ –31700000,00 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі предмета сублізингу, і цей факт сторонами не оспорюється.

В момент поставки предмета сублізингу від однієї сторони іншій на умовах цього договору, сторонами було укладено та підписано Графіки нарахування та сплати лізингових платежів, які є невід»ємними його частинами (докази –в матеріалах справи).

Як встановлено пунктами 1.7., 1.8., 3.2., 3.3. договору, відповідач зобов»язаний був, щомісячно, виходячи з підписаних сторонами окремих Графіків лізингових платежів, які є невід»ємними частинами цього договору, не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до графіка, сплачувати лізингові платежі (без врахування коефіцієнта по 881501,70 грн.) скориговані на коефіцієнт коригування (К) на день, коли фактично здійснюється платіж, починаючи з 10.01.2008р. (за першу одиницю предмета сублізингу), та з 10.04.2008р. (за другу одиницю предмета сублізингу).

Відповідач, частково, сплачував лізингові платежі.

Згідно із наданим позивачем розрахунком основна заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів станом на 22.06.2010р. становить 14761740,37 грн. з урахуванням коефіцієнту коригування (1, 56647525) (коефіцієнт коригування є змінним, так як обраховується виходячи із курсу гривні до долара США на відповідну дату оплати).

Станом на час розгляду даної справи господарським судом Львівської області, відповідач основного боргу не погасив, таких доказів суду не представив, в матеріалах справи такі докази –відсутні.

Отже станом на час прийняття рішення у даній справі, основний борг відповідача перед позивачем складає 14 761740 грн. 37 коп.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2887275 грн. 07 коп., яка нарахована відповідно до п. 9.2. договору (Розрахунок пені –в матеріалах справи).

Пунктом 9.2. договору передбачено, що сублізингоодержувач несе відповідальність перед сублізингодавцем у разі прострочення оплати лізингового платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості у відсотках від суми невиконаних зобов»язань, за кожен день прострочення виконання зобов»язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України для звернення до господарського суду з вимогою про стягнення неустойки (пені, штрафу) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Як вбачається із поданого позивачем Розрахунку штрафних санкцій, ним нарахована на відповідача неустойка у формі пені в сумі 2887275 грн. 07 коп., за період з 11 грудня 2008 року по 22 червня 2010р.

З зазначеним розрахунком пені суд погодитися не може, так як позивач, надіславши по пошті позовну заяву 15.04.2010р., яка поступила на адресу господарського суду 28.04.2010р. (вхідний № 2647), подавши заяву про уточнення позовних вимог 24.06.2010р. - допустив порушення спеціальної позовної давності в один рік (п. 1 частини 1 ст. 258 ЦК України) для звернення до господарського суду з вимогою про стягнення неустойки (пені, штрафу) за період грудень 2008р. –травень 2009р., про застосування наслідків спливу позовної давності визначених у статті 267 ЦК України, клопоче відповідач.

В процесі розгляду даної справи у господарському суді, подаючи заяву 24.06.2010р. вх. № 12085 про уточнення позовних вимог, позивач не клопотав про поновлення строків позовної давності щодо стягнення пені, не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України про поважні причини пропуску ним спеціального скороченого строку позовної давності щодо стягнення пені за період грудень 2008р., січень, лютий, березень, квітень, травень 2009р., в матеріалах справи такі докази відсутні.

Клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності –в матеріалах справи.

Виходячи із вищенаведеного, суд керуючись частиною 3 та 4 ст. 267, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, прийшов до висновку, що клопотання відповідача в цій частині заслуговує на увагу, оскільки сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові в частині стягнення пені за період грудень 2008р. - травень 2009р. на суму 467 252 грн. 79 коп. (26 280,46 грн. + 54 682,58 грн. + 52 954,55 грн. + 16 544,88 грн. + 82 652,73 грн. + 7 489,52 грн. + 10 140,84 грн. + 87 913,05 грн. + 128 594,18 грн.).

Ставка НБУ за періоди у які нараховується пеня складала 12% (Лист НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395), з 15.06.2009р. ставка НБУ складала 11% (постанова НБУ від 12.06.2009р. № 343); з 12.08.2009р. ставка НБУ 10,25% (постанова НБУ від 10.08.2009р. № 468).

Станом на 11.06.09р. борг відповідача перед позивачем склада 7550836,60 грн., ставка НБУ = 12% до 15.06.2009р., з 15.06.09р. –11%, за період з 11.06.09р. по 14.06.09р. –4 дні прострочення, з 15.06.09р. по 05.07.09р. = 21 день прострочення, пеня складає 115434, 71 грн. (7550836,60 грн. боргу*0,24 (12%*2/100%)/365*4)+( 7550836,60 грн. боргу*0,22 (11%*2/100%)/365*21).

Станом на 06.07.09р. борг відповідача перед позивачем складав 6696719,98 грн., з 06.07.09р. по 10.07.09р. –5 днів прострочення, облікова ставка НБУ-11%, пеня = 20181,90 грн. (6696719,98 грн. боргу*0,22(11%*2/100%)/365*5).

Станом на 11.07.09р. борг відповідача перед позивачем 8013831,42 грн., за період з 11.07.09р. по 10.08.09р. –31 день прострочення, ставка НБУ-11%, пеня = 139528,49 грн. (8013831,42 грн.*0,22 (11%*2/100%)/365*31).

Станом на 11.08.09р. борг відповідача перед позивачем = 9444146,74 грн., з 11.08.09р. по 10.09.09р.=31 день прострочки, ставка НБУ по 12.08.09р. –11%, прострочення = 1 день, з 12.08.09р. –10,25%, за період з 12.08.09р. по 10.09.09р. –30 днів прострочення платежу за даним договором, пеня = 168700,96 грн. (9444146,74*0,22(11%*2/100%)/365*1=5692,36)+(9444146,74*0,21(10,25%*2/100%)/365*30=163008,60) =168700,96 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено за цей період до стягнення 164819,77 грн. пені, у розмірі меншому від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 164819,77 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.09.09р. борг відповідача перед позивачем складав 11196696,59 грн., період заборгованості з 11.09.09р. по 16.09.09р. = 6 днів прострочення, ставка НБУ - 10,25% (10,25%*2/1005),(11196696,59грн.*0,21/365*6), пеня =38651,64 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено за цей період до стягнення 37731,33 грн. пені, тобто менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 37731,33 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 17.09.09р. борг відповідача перед позивачем складав 10328079,74 грн., облікова ставка НБУ-10,25%(10,25%*2/100%), період прострочення 17.09.09р. –05.10.09р., 19 днів, (10328079,74 грн.*0,21/365*19=112901,42 грн.). Позивачем заявлено за цей період до стягнення 110213,34 грн. пені, тобто менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 110213,34 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 06.10.09р. борг відповідача перед позивачем складав 9454061,37 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення 06.10.09р. –10.10.09р., 5 днів, пеня = 27196,60 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 26549,08 грн. пені, розмір якої є меншим від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 26549,08 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.10.09р. борг відповідача перед позивачем складав 10852245,26 грн., облікова ставка НБУ-10,25%(10,25%*2/100%), період прострочення 11.10.09р. –08.11.09р., 29 днів, (10852245,26 грн.*0,21/365*29= 181069,04 грн.). Позивачем заявлено за цей період до стягнення 176757,80 грн. пені, тобто менше, від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 176757,80 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 09.11.09р. борг відповідача перед позивачем складав 9947711,34 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 09.11.09р. по 10.11.09р. - 2 дні, пеня = 11 446,68 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 11 174,14 грн. пені, менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, тому до задоволення належить пеня в сумі 11 174,14 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.11.09р. борг відповідача перед позивачем складав 11339096,20 грн., облікова ставка НБУ-10,25%(10,25%*2/100%), період прострочення 11.11.09р. –07.12.09р., 27 днів, (11339096,20 грн.*0,21/365*27= 176144,22 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено за цей період до стягнення 171950,40 грн. пені, тобто менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 171950,40 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 08.12.09р. борг відповідача перед позивачем складав 10448654,12 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 08.12.09р. по 10.12.09р. - 3 дні, пеня = 18034,65 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 17605,27 грн. пені, тобто менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, тому до задоволення належить пеня в сумі 17605,27 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.12.09р. борг відповідача перед позивачем складав 11846007,71 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 01.12.09р. по 10.01.2010р. - 31 день, пеня = 211280,81 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 206250,35 грн. пені, тобто менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, отже до задоволення належить пеня в сумі 206250,35 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.01.2010р. борг відповідача перед позивачем складав 13237602,85 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 11.01.2010р. 12.01.10р. - 2 дні, пеня = 15132,32 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено за цей період до стягнення 14869,64 грн. пені, у розмірі меншому від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, тому до задоволення належить пеня в сумі 14869,64 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 03.01.2010р. борг відповідача перед позивачем складав 12759815,76 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 13.01.10р. по 14.01.10р. - 2 дні, пеня = 14682,52 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 14332,94 грн. пені, тобто менше, від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 14332,94 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 15.01.10р. борг відповідача перед позивачем складав 12384696,94 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 05.01.10р. по 02.02.10р. –19 днів, пеня = 135383,36 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 132159,99 грн. пені, що є менше, від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 132159,99 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 03.02.10р. борг відповідача перед позивачем складав 11500099,99 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 03.02.10р. по 1002.10р. - 8 дні, пеня = 52932,00 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 51671,68 грн. пені, тобто менше, від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 51671,68 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.02.10р. борг відповідача перед позивачем складав 12910954,91 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 11.02.10р. по 10.03.10р. - 28 днів, пеня = 207990,16 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено за цей період до стягнення 203038,03 грн. пені, тобто у розмірі меншому від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 203038,03 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.03.10р. борг відповідача перед позивачем складав 13379456,71 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 11.03.10р. по 10.04.10р. - 31 день, пеня = 238630,87 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 232949,17 грн. пені, менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, тому до задоволення належить пеня в сумі 232949,17 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.04.10р. борг відповідача перед позивачем складав 14775783,96 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 11.04.10р. по 12.04.10р. - 2 дні, пеня = 17002,28 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 16597,46 грн. пені, розмір якої менший від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, до задоволення належить пеня в розмірі 16597,46 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 13.04.10р. борг відповідача перед позивачем складав 13787868,48 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 13.04.10р. по 10.05.10р. - 28 днів, пеня = 222117,00 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 216828,40 грн., тобто менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, тому до задоволення належить пеня в сумі 216828,40 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.05.10р. борг відповідача перед позивачем складав 15170328,63 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 11.05.10р. по 12.05.10р. - 2 дні, пеня = 17456,26 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено за цей період до стягнення 17040,64 грн. пені, менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, тому до задоволення належить пеня у розмірі 17040,64 грн., в межах позовних вимог, заявлених позивачем.

Станом на 13.05.10р. борг відповідача перед позивачем складав 14288826,93 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 13.05.10р. по 08.06.10р. - 27 днів, пеня = 221966,19 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено за цей період до стягнення 216094,04 грн., тобто менше, від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, отже до задоволення належить пеня в сумі 216094,04 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 09.06.10р. борг відповідача перед позивачем складав 13395607,02 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 09.06.10р. по 10.06.10р. - 2 дні, пеня = 15414,12 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 13946,11 грн. пені, менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, тому до задоволення належить пеня в сумі 13946,11 грн., в межах позовних вимог.

Станом на 11.06.10р. борг відповідача перед позивачем складав 14775549,12 грн., облікова ставка НБУ-10,25%, період прострочення з 11.06.10р. по 22.06.10р. - 12 днів, пеня = 102012,00 грн. Позивачем заявлено за цей період до стягнення 92296,58 грн. пені, менше від розміру пені, перерахованого у судовому засіданні, відтак, до задоволення належить пеня в сумі 92296,58 грн., в межах позовних вимог.

Загальний розмір пені, який підлягає до задоволення, обчислений в межах позовної давності, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, складає 2 420 021,28 грн. (115434.71 + 20181.90 + 139528.49 + 164819.77 + 37731.33 + 110213.34 + 26549.08 + 176757.80 + 11174.14 + 171950.40 + 17605.27 + 206250.35 + 14869.64 + 14332.94 + 132159.99 + 51671.68 + 203038.03 + 232949.17 + 16597.46 + 216828.40 + 17040.64 + 216094.04 + 13946.11 + 92296.58).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 412 233 грн. 80 коп. відсотків річних та 1 394 580 грн. 52 коп. інфляційних втрат, які нараховані згідно із ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем при обрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, основна сума боргу визначалася позивачем відповідно до пунктів 1.7., п. 1.8. та 3.3. договору, якими встановлено, що лізингові платежі –це сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до Графіка нарахування платежів, не пізніше 10 числа поточного місяця, скоригована на Коефіцієнт коригування (К).

Отже, оскільки відповідач станом на 22.06.2010р. прострочив виконання зобов»язання, останній повинен сплатити позивачу 412 233,80 грн. –відсотків річних та 1 394580 грн. 52 коп. інфляційних втрат, за весь час прострочення, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України (Розрахунок –в матеріалах справи).

Судом не взяті до уваги твердження відповідача, що при розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних слід брати за основу базовий розмір боргу, тобто без коригування на Коефіцієнт коригування (К) (п. 1.7., п. 1.8. договору), оскільки таке твердження суперечить умовам даного договору, а в силу статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобов”язані належними і допустимими доказами доводити обставини, що є підставою їх вимог чи заперечень.

Суд забезпечив відповідачу можливість скористатися наданими законом процесуальними правами – надати мотивований і документально підтверджений відзив, заперечення, спростування позовних вимог. Проте відповідач не назвав і не надав суду жодних заперечень чи спростувань розрахунку позивачем сум заборгованих сум лізингових платежів, інфляційних нарахувань та 3% річних за договором фінансового сублізингу № 89-Л/Л-071383.

Разом з тим, відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про застосування до штрафних санкцій приписи ст. 233 ГК України, а саме: просить зменшити розмір пені на 50%, так як на думку відповідача, належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора.

Заслухавши думку учасників судового процесу про застосування приписів ст. 233 ГК України, судом взято до уваги: ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні, врахував, що відповідач є державним підприємством, видами діяльності якого за КВЕД є перевезення вантажів та пасажирів залізничним транспортом, врахував спад перевезень вантажів, збитковість пасажирських перевезень, що заслуговує на увагу, вважає, що штрафні санкції дійсно є надмірно великі, тому відповідно до ст. 233 ГК України, їх слід зменшити на 20% та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1936 017 грн. 02 коп. (20% від 2 420021,28 грн. пені, яка належала до стягнення з боржника).

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Суд заслухав пояснення представників, які прибули в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України. При покладенні судових витрат на відповідача не враховано зменшення розміру пені відповідно до статті 233 ГК України, п. 3 статті 83 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 25, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 –85, 116 – 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:          

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з боржника: Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця»( 79000, місто Львів, вулиця Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 23962049) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, оф. 8, код ЄДРПОУ 306742326555) 14761740 грн. 37 коп. - основного боргу, 1936 017 грн. 02 коп. - пені, 412233 грн. 80 коп. - 3% річних, 1394580 грн. 52 коп. - інфляційних витрат, 24887 грн. 55 коп. - державного мита та 230 грн. 33 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Данко Л.С.

За згодою представників, 30.06.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана 06.07.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 –93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя                                                                                           Данко Л.С.