Рішення № 10413014, 05.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/29905.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гейзер» доДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

прозобов’язання вчинити дії Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача          Ванжа О.А. (за дов.)

Від відповідача           Купрієнко Б.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) «Гейзер»до дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України») про зобов’язання відповідача передати позивачу як оператору спільної діяльності по договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 910 від 10.09.2004 р. природний газ в розмірі 117384,7 тис. куб. м. та газовий конденсат у кількості 7644 тонни для зарахування на баланс спільної діяльності.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

10.09.2004 р. між сторонами було укладено договір № 910 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору вкладом відповідача у спільну діяльність є право користування свердловинами № 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 160 Більського родовища, № 105 Абазівського родовища.

За твердженням позивача, відповідачем неодноразово чинилися перешкоди у здійсненні спільної діяльності, не передавалося спільне майно у розпорядження позивача відповідно до умов договору, самовільно використовувались свердловини без дозволу позивача та видобуті вуглеводні використовувались самостійно без внесення їх на баланс спільної діяльності, що спричинило неотримання позивачем належної йому за договором частки спільного майна –природного газу.

Згідно з даними, розрахованими позивачем, відповідач за період з 10.09.2004 р. по 31.12.2007 р. зі спірних свердловин видобув 117384,7 тис. м. куб природного газу та 7644 тони газового конденсату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2010 р. порушено провадження у справі №6/299, розгляд останньої призначено на 29.06.2010 р..

Ухвалою суду від 21.06.2010 р., в порядку ст. 38 ГПК України, зобов’язано дочірню компанію «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»надати документи, що підтверджують об’єм природного газу та газового конденсату, видобутого відповідачем із свердловин №№ 30, 33, 35 Байрацького, № 160 Більського, № 105 Абазівського родовища протягом 2004-2007 років.

У судовому засіданні 29.06.2010 р. представником відповідача подано витребувані судом документи.

Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі, посилаючись на те, що договором та програмою спільної діяльності не передбачено обов’язку відповідача видобувати та передавати позивачеві природний газ та газовий конденсат.

Крім того, відповідач на спростування доводів позивача зазначив, що в рішенні господарського суду міста Києва від 25.09.2006 р. у справі № 6/395 встановлено, що в період з 24.12.2004 р. по 07.12.2006 р. спільна діяльність по договору № 910 сторонами не здійснювалась, учасником договору № 910 є відповідач, який в силу норм ст. 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення галузей економіки природним газом»обмежений у реалізації права розпоряджатися видобутими корисними копалинами.

Також відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог про передачу природного газу та газового конденсату, видобутих в період з вересня 2004 р. по травень 2007 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10.09.2004 р. між дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(стороною-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гейзер»(стороною-2) був укладений договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 910, відповідно до п. 1.1 якого сторони зобов’язалися об’єднати свої вклади для ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльності, метою якої є опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах, капітальний ремонт, облаштування та подальша експлуатація свердловин, підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин, видобування та реалізація видобутих вуглеводнів, отримання прибутку в інтересах сторін.

Згідно з п 1.2 договору № 910 виконання договору з боку відповідача здійснює філія – газопромислове управління «Полтавагазвидобування».

Пунктом 3.1 договору № 910 встановлено, що вкладом відповідача у спільну діяльність є право користування свердловинами №№ 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 160 Більського родовища, № 105 Абазівського родовища. Вартість вкладу відповідача визначається на підставі незалежної експертної оцінки та становить з ПДВ 2409960,00 грн.

Пунктом 3.2 договору № 910 передбачено, що вкладом позивача у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для повного фінансування капітальних витрат, що передбачаються програмою спільної діяльності. Загальний розмір вкладу позивача становить з ПДВ 4900000,00 грн. Грошові кошти позивач перераховує на окремий рахунок спільної діяльності в обсягах та в терміни, що передбачаються програмами спільної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2006 р. у справі № 6/395, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 р., за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гейзер»до дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про зобов’язання вчинити дії встановлені наступні факти:

-          відповідач передав, а позивач прийняв право тимчасового користування свердловинами №№ 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 160 Більського родовища, № 105 Абазівського родовища з їх фонтанною арматурою, колонною головкою, трубно головкою, НКТ, факельними лініями та факельним амбаром, що знайшло своє відображення в актах приймання-передачі від 13.09.2004;

-          позивачем було перераховано грошові кошти з метою здійснення капітального ремонту свердловин та інших заходів, передбачених договором. На підставі договору доручення № 28/09-04 від 28.09.2004, відповідно товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-нафта 2000»зобов’язалося від імені та за рахунок ТОВ «Гейзер»укласти договори підряду на капітальний ремонт свердловин. Крім того, підрядні роботи на свердловині № 33 Байрацького родовища були виконані на суму 183274,00 грн., на свердловині № 160 Більського родовища - на суму 491286,00 грн.;

-          на підставі наказу № 660 від 21.12.2004 філії відповідача «Про порядок організації проведення робіт по капітальному ремонту та інтенсифікації видобутку свердловин, що знаходяться в спільній діяльності»відповідач вилучив у позивача раніше передані свердловини;

-          дії відповідача по вилученню свердловин у позивача є неправомірними.

Вищевказаним рішенням господарського суду зобов’язано відповідача передати позивачу свердловини №№ 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 160 Більського родовища, № 105 Абазівського родовища згідно з умовами договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 910 від 10.09.2004 р..

Частиною 2 статті 1131 ЦК України встановлено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Договором від 10.09.2004 р. визначено, що оператор –це уповноважена сторона, визначена договором, яка здійснює ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю; оператором за даним договором є позивач.

Згідно з п.п. 2.4, 5.3 договору № 910 ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює позивач.

Частиною 1 статті 1134 ЦК України передбачено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Пунктом 4.1 договору № 910 визначено, що майно, створене та придбане в процесі спільної діяльності, є спільною частковою власністю сторін із визначенням часток по 50%, а в п. 4.4 цього договору вказано, що розпорядження спільним майном здійснює позивач у межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління.

Згідно з п. 5.11 договору від 10.09.2004 р. до обов’язків позивача відноситься, зокрема, представництво інтересів сторін, пов’язаних із спільною діяльністю, у взаємовідносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами; організація та поточний контроль виконання програм спільної діяльності; укладення договорів (угод) в межах завдань та повноважень, передбачених даним договором, а також інших, необхідних для досягнення цілей цього договору; ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності; виконання інших необхідних дій щодо здійснення фінансово-господарської діяльності в межах цього договору.

Пунктом 5.14 договору № 910 встановлено, що реалізація вуглеводнів, які видобуваються під час експлуатації свердловин у межах спільної діяльності, здійснюється позивачем на умовах та в межах цін, що встановлюються рішеннями комітету управління.

Таким чином, усе майно, створене в результаті спільної діяльності, в тому числі видобування природного газу і газового конденсату, належить до спільної часткової власності сторін, а функції по реалізації видобутого в наслідок здійснення спільної діяльності природного газу та газового конденсату покладено на позивача, у зв’язку з чим усі видобуті в результаті спільної діяльності вуглеводні підлягають передачі позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 31/05-1 від 31.05.2010 р., в якому на підставі ст. 530 ЦК України відповідно до умов договору № 910 від 10.09.2004 р. вимагав протягом 7 днів передати на баланс спільної діяльності вуглеводні, видобуті на об’єктах спільної діяльності (свердловинах №№ 30, 33, 35 Байрацького, № 160 Більського, № 105 Абазівського родовищ) протягом 2004 –2007 років, а саме: газ природний –117384,7 тис. куб.м., газовий конденсат –7644,0 тон.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач вимоги позивача щодо передачі вуглеводнів не виконав та відповіді на лист позивача не надав.

На виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. у справі №6/299 відповідач надав інформацію по свердловинах, які знаходяться в спільній діяльності позивача та відповідача, за період з 10.09.2004 р. по 31.12.2007 р., відповідно до якої відповідачем за період з 10.09.2004р. по 31.12.2007 р. зі свердловин №№ 30, 33, 35 Байрацького, № 160 Більського, № 105 Абазівського родовищ видобуто 113839,1 тис. куб. м. природного газу та 7475,0 тон газового конденсату.

В процесі дії договору про сумісну діяльність кожний з її учасників без згоди інших сторін не має права розпоряджатись своєю часткою у спільній власності. З метою досягнення результатів сумісної діяльності право розпорядження спільним майном, у тому числі шляхом його відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ, за умови, що це передбачено договором і дорученням (п. 6.2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 28.04.1995 р. №02-5/302 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність»).

З огляду на те, що вся продукція, яка була видобута в період з 2004 р. по 2007 р. згідно з договором № 910, вже реалізована без участі оператора спільної діяльності (позивача), то ця обставина істотно порушує договір № 910, так як позивач позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору від 10.09.2004 р., а саме: отримання прибутку шляхом спільної експлуатації свердловин.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов’язання перед позивачем не виконав, у зв’язку з чим задоволенню підлягають вимоги про зобов’язання відповідача передати позивачу як оператору спільної діяльності по договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 910 від 10.09.2004 р. природний газ в розмірі 113839,1 тис. куб.м. та газовий конденсат у кількості 7475,0 тонни для зарахування на баланс спільної діяльності.

В частині зобов’язання передати 3545,6 тис. куб.м. природного газу та 169 тон газового конденсату позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем, відповідно до ст. 33 ГПК України, не доведено здійснення відповідачем видобування вуглеводнів в цих об’ємах.

Суд не погоджується з доводами відповідача виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту договору № 910 та було зазначено вище, зобов’язання з організації та ведення спільної діяльності, а також реалізації вуглеводнів, веденні бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності і розпорядженням майном спільної діяльності сторонами покладено на позивача. При цьому виконання цих функцій позивачем не можливо без передання відповідачем спільного майна, зокрема, майна, створеного в процесі спільної діяльності, в розпорядження позивача, тому навіть за відсутності прямої вказівки в договорі обов’язок відповідача щодо передачі видобутих під час спільної діяльності вуглеводнів позивачу випливає з положень договору № 910.

В рішенні від 25.09.2006 р. у справі № 6/395 господарський суд міста Києва встановив, що договір № 910 є укладеним на визначений строк та дії відповідача щодо відмови від нього в односторонньому порядку є неправомірними. Відповідачем не надано доказів розірвання вказаного договору та його припинення в спірний період.

Як вже було встановлено вище, в період з 10.09.2004 р. по 31.12.2007 р. відповідач здійснював видобування вуглеводнів з свердловин, право користування якими було передано відповідачем як внесок у спільну діяльність за договором № 910.

Та обставина, що відповідач ухилявся від виконання своїх договірних зобов’язань за договором № 910 та не передавав позивачу в період з 10.09.2004 р. по 31.12.2007 р. видобуті вуглеводні, не є підставою для висновку, що договір № 910 не діяв та спільна діяльність не здійснювалась в період з 24.12.2004 р. по 07.12.2006 р..

Статтею 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що учасники договорів про спільну діяльність, та/або уповноважені особи договорами про спільну діяльність, укладеними за участю, зокрема, відповідача, щомісячно здійснюють саме продаж природного газу, а не безоплатну передачу цього природного газу відповідачем третім особам, в тому числі і Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України».

Крім того, виходячи зі змісту рішень Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 та від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, дія вищевказаного Закону не поширюється на 2004, 2005, 2006 роки.

Також необхідно зазначити, що виходячи з приписів ч. 2 ст. 321 ЦК України, постанова Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 має застосовуватися з урахуванням того, що обмеження у здійсненні права власності, як взагалі і правовий режим власності, встановлюються виключно законом, а отже даний підзаконний акт не створює правових перешкод для реалізації позивачем природного газу.

Твердження відповідача про пропуск позивачем позовної давності є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.2 ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Враховуючи, що пільговий строк для виконання вимоги позивача № 31/05-1 від 31.05.2010 р. про передачу протягом семи днів об’ємів природного газу та газового конденсату, видобутих відповідачем протягом 2004 –2007 років, сплив 07.06.2010 р., то відповідно перебіг позовної давності розпочався з 08.06.2010 р. Така позиція щодо початку перебігу позовної давності узгоджується з висновком Вищого господарського суду України, висловленим в листі від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Окрім цього, про видобуток вуглеводнів із свердловин №№ 30, 33, 35 Байрацького родовища, № 160 Більського родовища, № 105 Абазівського родовища позивач довідався після 07.10.2009 р., коли          Київський міжобласний апеляційний господарський суд прийняв постанову у справі № 19/302-16/46, згідно з якою відповідачеві відмовлено у позові про розірвання договору про спільну діяльність № 910 та відповідно сторони продовжили спільну діяльність.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати дочірню компанію «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) передати товариству з обмеженою відповідальністю «Гейзер»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-б, код 31574553) як оператору спільної діяльності по договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 910 від 10.09.2004 р. природний газ у розмірі 113839,1 тис. куб. м. та газовий конденсат у кількості 7475,0 тон для зарахування на баланс спільної діяльності.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гейзер»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-б, код 31574553) 24729 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев’ять) грн. 77 коп. державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяС.А. Ковтун Рішення підписано 16.07.2010 р.