Рішення № 10412954, 16.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/24116.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр»

доДержавного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ»

простягнення 3623,08 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Гаврюшенко В.В. –дов. № 123 від 17.03.10 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державне комунальне підприємство «Телерадіокомпанія «Київ»про стягнення 2190,11 грн. –основного боргу, 797,16 грн. –пені, 525,63 грн. –інфляційних втрат та 110,18 грн. –3 % річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 67 (2) про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 03.03.2008 року не виконав свої зобов’язання щодо оплати послуг по технічному обслуговуванню та ремонту дорожньо –транспортного засобу, який належить відповідачу.

Ухвалою від 26.05.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.06.2010 року.

В судовому засіданні 18.06.2010 року представник позивача подав розрахунок ціни позову, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 190,11 грн. –основного боргу, 797,16 грн. –пені, 525,63 грн. –інфляційних втрат та 110,18 грн. –3% річних. Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.06.2010 року подав заперечення проти позову, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 18.06.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 02.07.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 02.07.2010 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 02.07.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.07.2010 року для оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.07.2010 року оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр»(виконавець) (позивач) та Державним комунальним підприємством «Телерадіокомпанія «Київ»(замовник) (відповідач) був укладений договір № 67 (2) про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов’язується у відповідності до умов даного Договору проводити технічне обслуговування та/чи ремонт належних чи орендованих замовником ДТЗ згідно Додатку № 1 до Договору, а замовник зобов’язується приймати роботи чи послуги та оплачувати їх вартість на умовах даного Договору. Сума Договору становить 19999,00 грн. з ПДВ. Замовник має право зменшувати обсяги закупівлі залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пункту 1.2 Договору роботи та послуги обумовлені пунктом 1.1 Договору надаються виконавцем на підставі заявок, наданих повноважним представником замовника.

Згідно з пунктом 2.1 Договору послуги по ремонту та обслуговуванню ДТЗ –надалі послуги надаються виконавцем по зверненню замовника.

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що узгоджений сторонами перелік послуг зазначається у «Наряд –замовленні на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту», який є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору вартість ремонтних робіт та технічного обслуговування ДТЗ визначається виконавцем виходячи з наданої замовнику інформації про послуги, що надаються виконавцем, їхньої трудомісткості, вартості та обсягу послуг, замовлених замовником, і зазначається в наряд –замовленні, що є невід’ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 3.8 Договору замовник зобов’язується здійснити остаточну оплату за виконані роботи, встановлені запасні частини і використані витратні матеріали не пізніше 3-х календарних днів з моменту підписання сторонами наряду –замовлення.

Пунктом 3.12 Договору сторони узгодили, що розрахунковими документами, що засвідчують надання послуг є:

-          акт передавання –прийняття ДТЗ (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту;

-          наряд –замовлення з додатками;

-          документ про сплату послуг;

-          податкова накладна (для юридичних осіб).

Додатковою угодою від 28.07.2008 року до Договору № 67 (2) про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 03.03.2008 року сторони збільшили суму основного Договору до 30000,00 грн.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуг по ремонту та обслуговуванню транспортного засобу останнього на загальну суму 3823,61 грн., що засвідчується нарядом –замовленням № Н000004893 від 10.09.2009 року на суму 3823,61 грн., актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008 року та довіреністю на отримання товарно – матеріальних цінностей від позивача виписану на уповноважену особу відповідача.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 1633,50 грн., на доказ чого надано платіжне доручення № 12 від 13 січня 2010 року.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, суму заборгованості в розмірі 2190,11 грн. не спростував.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2190,11 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.2 Договору в разі несвоєчасної оплати послуг та запасних частин виконавцю, замовник сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення зобов’язання.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 6.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 797,16 грн. за період з 14.09.2008 року по 14.03.2009 року.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 3.8, 6.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання та обмеживши розмір нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 261,48 грн., перерахунок якої здійснено за період з 14.09.2008 року по 14.03.2009 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за період з 14.09.2008 року по 19.05.2010 року 3% річних в сумі 110,18 грн. та інфляційних втрат в сумі 525,63 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 3.8 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання (2190,11 грн.) та дати виникнення прострочення (14.09.2008 року), господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ»(місцезнаходження: 01001, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Хрещатик, 36; фактична адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 5-В, код ЄДРПОУ 25195855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф Центр» (місцезнаходження: 02217, м. Київ, Деснянський р –н, вул. Крайня, буд. 1, код ЄДРПОУ 35222000) 2 190 (дві тисячі сто дев’яносто) грн. 11 коп. – основного боргу, 261 (двісті шістдесят одну) грн. 48 коп. –пені, 525 (п’ятсот двадцять п’ять) грн. 63 коп. –інфляційних втрат, 110 (сто десять) грн. 18 коп. –3% річних, 86 (вісімдесят шість) грн. 92 коп. - державного мита та 201 (двісті одну) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.М. Спичак