Постанова № 10412328, 06.07.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 липня 2010 р. № 16/46 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

судді Муравйов О. В.

Кривда Д. С.

Полянський А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім"

на постанову

відЛьвівського апеляційного господарського суду 26.11.2009 року

у справі№ 16/46 Господарського суду Львівської області

за позовом

до

проСпільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім"

стягнення 174694,10 грн. заборгованості та 34938,82 грн. заборгованості

за зустрічним позовом

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум"

провизнання договору укладеним За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача: Гордійчук В. В. –дов. від 28.07.09р. Космеда Р.А. –дов. від 02.07.10р. В С Т А Н О В И В:

Спільне українсько-голландське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" про стягнення 174694,10 грн. заборгованості та 34938,82 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом зустрічним позовом до Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" про визнання договору укладеним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2009 року по справі №16/46 (суддя Іванчук С. В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 року по справі №16/46 (головуючий суддя Давид Л. Л., судді Кордюк Г. Т., Мурська Х. В.), первісний позов задоволено частково: вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" на користь Спільного українсько-голландського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" 136676,82 грн. основного боргу, 19105,62 грн. процентів за користування чужими коштами. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 641, 662, 691, 1048 ЦК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" проти вимог та доводів скаржника заперечує і просить залишити оскаржені судові рішення в силі.

Відводів складу суду не заявлено.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 06.07.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 22.04.2008 року СП ТОВ "Львів-Петроліум" на р/р 26000001305874/980 ТОВ "Західно-Український автомобільний дім", код ЄДРПОУ 32053671, перераховано кошти в сумі 136676,40 грн., в тому числі: з поточного рахунку №26004301931/980 у Філії - Львівське обласне управління ВАТ "Ощадбанк"платіжним дорученням № 164 від 22.04.2008 року перераховано кошти в сумі 45000,0 грн. із призначенням платежу - перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг. рах. №18\04\08 від 18.04.2008 року в т. ч. ПДВ 7500 грн.; з поточного рахунку №260010060573 у філії ВАТ "Укрексімбанк" у м. Львові. Платіжним дорученням №324 від 22.04.2008 року перераховані кошти в сумі 91676,40 грн. із призначенням платежу - перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг. рах. №18\04\08 від 18.04.2008 року в т.ч. ПДВ 15279,40грн.

Факт отримання коштів в сумі 136676,40 грн. ТОВ "Західно-Український автомобільний дім" підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем за первісним позовом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України, ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Волевиявлення учасника правочину згідно частини 3 статті 203 ЦК України має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За приписами норм статей 181, 183-185 цього Кодексу, додержання сторонами загального порядку укладення господарських договорів є обов'язковим. Умовами пункту 1 статті 638 ЦК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пунктом 1 статті 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Зміст договору купівлі-продажу повинен відповідати вимогам глави 54 ЦК України. Так, договір купівлі-продажу є оплатним, двосторонньо зобов'язуючим та консенсуальним, основною і визначальною його ознакою є перехід майна у власність покупця. Сторонами в договорі купівлі-продажу –продавцем і покупцем –виступають всі учасники цивільного обігу –громадяни, юридичні особи та держава. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма суттєвими умовами, якими є предмет та ціна. Предметом договору купівлі-продажу, згідно із ст. 656 ЦК України, може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. В останньому випадку про це повинно бути зазначено у договорі. Продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому виразі. Змістом договору купівлі-продажу є взаємні права та обов'язки сторін. Основним обов'язком продавця є передача речі покупцеві, а його правом –вимога до покупця щодо сплати вартості речі (майна). Основним обов'язком покупця є сплата обумовленої ціни, а його правом –вимога до продавця щодо передачі обумовленої договором речі (майна).

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлена спеціальна вимога для письмових правочинів юридичної особи. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Письмовою формою вважається таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному або в кількох документах. Єдиного документа у вигляді договору купівлі-продажу 22.04.08р. сторонами не укладалось.

Судами встановлено, що позивачем за зустрічним позовом направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом рахунок №18/04/08 від 18.04.2008 року, який, як зазначає сторона, є пропозицією (акцептом) укласти договір купівлі-продажу 2-х автомобілів Аксор 262 8К з кузовними надбудовами, Suрег МЕDIUM RСV та ліфтером ZELLER Lifter tyre 320.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує факти виставлення такого рахунку та його отримання. Доказів, що підтверджують вручення чи надіслання вказаного рахунку, суду не подано. При цьому, в платіжних дорученнях є посилання на зазначений рахунок.

Судами встановлено, що в рахунку постачальником визначено ТОВ "Західно-Український автомобільний дім", платником визначено СП "Львів - Петроліум ТОВ".

Виставлений рахунок на оплату 5% за 2(два) автомобілі Аскор 2628 К на суму 136676,40грн. з ПДВ, курс євро зазначений НБУ-І,5%= 9,015360 +1,5 % + 8,1355 грн/євро. Рахунок дійсний протягом двох банківських днів та підписаний рахунок генеральним директором Щур Є. В.

Суди дійшли висновку, про те що в рахунку № 18/04/08 від 18.04.2008 року не зазначено ціни кожного автомобіля, загальної вартості автомобілів, не визначено предмету, а саме: не зазначено індивідуалізаційні (назва, асортимент, комплектність) ознаки якості товару. Із наявного в матеріалах справи рахунку не вбачається пропозиції купівлі-продажу автомобілів, не вбачається також вираження наміру особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, а також не вбачається і зобов'язань іншої сторони щодо оплати повної вартості автомобілів, строків оплати, поставки автомобілів. Тобто представлений суду рахунок, є нічим іншим ніж пропозицією/вимогою оплатити кошти.

Платіжними дорученнями №164 від 22.04.2008 року та №324 від 22.04.2008 року перераховано кошти в сумі 45000 грн. та в сумі 91676,40 грн. із призначенням платежу: "перераховується аванс за автом. Аскор 2628К зг. рах № 18\04\08 від 18.04.08 року в т. ч. ПДВ".

Інших доказів волевиявлення сторін щодо укладення договору, про який зазначає позивач за зустрічним позовом, суду не надано.

Вищенаведене спростовує доводи скаржника про достатність даних, що містяться в рахунку № 18\04\08, для визначення автомобілів, які підлягають передачі покупцю.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що станом на 22.04.2009 року сторонами не досягнуто згоди в належні формі з усіх істотних умов, а відтак не може погодитися що 22.04.2009 року договір купівлі-продажу двох автомобілі Аскор 2628 між ТОВ "Західно-Український Автомобільний дім" та СП ТОВ "Львів-Петроліум" укладено. На дату перерахування коштів 22.04.2008 року, між СП ТОВ "Львів - Петроліум" та ТОВ "Західно-Український автомобільний дім" не існувало договірних відносин.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

За умовами договору купівлі-продажу транспортного засобу №1852600801/802 від 17.06.2008 року, укладеного між ТОВ "Львів-Петроліум" та ТОВ "Західно-Український автомобільний дім", не враховані оплачені кошти та не погоджені сторонами в зарахування даної суми в оплату за автомобілі на виконання даного договору.

Доказів зарахування обома сторонами спірної суми в подальшому в оплату згідно договору також не представлено.

Судами встановлено, що автомобілі, зазначені як в призначеннях платежу у платіжних дорученнях №164 від 22.04.2008 року, №324 від 22.04.2008 року, так і в укладеному між сторонами договорі купівлі-продажу транспортного засобу №1852600801/802 від 17.06.2008року відповідачем позивачу не передавалися.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Згідно п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини і розмір проценту не встановлено, підлягає застосуванню ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів з урахуванням наведеного погоджується з висновком судів про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом, щодо повернення грошових коштів в розмірі 136676,40 грн. та процентів за користування чужими коштами.

Твердження скаржника про те, що сторони не зобов'язані визначати ціну в договорі, оскільки вона не є істотною умовою, колегія суддів відхиляє з урахуванням наступних положень.

Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди першої та апеляційної інстанції з посиланням на положення ст. ст. 208, 207 ЦК України дійшли обгрунтованого висновку про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов.

Решта доводів скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2009 року по справі №16/46 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Д. С. Кривда

А. Г. Полянський