Рішення № 104004317, 19.04.2022, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/738/22

2/301/360/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2022 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частин договору недійсними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до АТ «Ідея Банк» про визнання частин договору недійсними.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 квітня 2021 року між ОСОБА_1 й АТ «Ідея Банк» було укладено Договір кредиту та страхування №G02.10701.007924130 (далі - Кредитний договір), за умовами якого (п.1.2.) банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 135472 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості п.1.5.) згідно з умовами цього договору. Згідно з п.1.3. Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує змінювану процентну ставку в розмірі 21,99% річних від залишкової суми кредиту. Згідно з п.1.5. Кредитного договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку 1 як «плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку сплачується згідно діючих Тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті банку: www.ideabank.uа:

- надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

- надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;

- опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за Кредитним договором. Так, згідно колонки 7.4. Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 203208 грн., яку згідно з п.1.6. Кредитного договору позивачка повинна сплачувати на транзитний рахунок НОМЕР_1 відкритий у банку в період з 22.04.2021 року по 09.09.2026 року 60 щомісячними внесками включно до 22 дня /числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Згідно з Кредитним договором реальна річна процента ставка за Кредитним договором чомусь складає 75,79994203% річних, а загальна вартість кредиту для споживача за весь строку користування кредитом становить 434042,45 грн. Позивачка зазначає, що недавно, після спілкування з адвокатом їй стало відомо, що встановлена банком у кредитному договорі плата за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливою умовою договору та повинна надаватися на безоплатній основі, також банк здійснив неправильне нарахування процентів по кредиту, а тому є всі підстави для визнання кредитного договору частково недійсним та повернення банком зайво сплачених нею коштів.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.20 Закону України «Про споживче кредитування» договір страхування життя відноситься до супутньої послуги, за яку банк може отримати лише одноразову плату або споживач її сплачує за власний рахунок.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом не включаються платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Відповідач не має права нараховувати на суму страхового платежу будь-які проценти по Кредитному договору, тому що договір страхування являється супутньою послугою і дані кошти позивач не отримував та ними не користувався.

Отже, має місце встановлення у спірних положеннях Кредитного договору платності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить наведеним нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними.

Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Згідно з ч. 1, 2, 5 та 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та інші послуги, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Виходячи з того, що встановивши в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, що складає 3386,80 грн. щомісяця за весь період кредиту, відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позивачці, а розмір такої комісійної винагороди з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів) вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови підпункту 5) пункту 1 Кредитного договору є несправедливими.

При цьому, згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості (203208 грн.) більш ніж в два рази перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом (77692,19 грн.) та в півтори рази перевищує суму тіла кредиту (150%), отриманого позивачкою для власних потреб (135472 грн.), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду під час розгляду справи №583/3343/19, провадження №61-22778ск19, висловленими в постанові від 01.04.2020 року: «Факт обізнаності позивача про свій обов`язок сплачувати комісію банку в момент укладення договору не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Тому як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок за період з 22.04.2021 року по 22.01.2022 року, де ОСОБА_1 було сплачено 8 платежів по кредиту на загальну суму 55512 грн., з яких 27094,40 грн. відповідач зарахував тільки в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, та зарахувати сплачену позивачкою плату за обслуговування кредитної заборгованості, в тіло кредиту на транзитний рахунок НОМЕР_1 , а також необхідно зобов`язати банк зробити перерахунок кредиту без плати за обслуговування кредитної заборгованості, надати паспорт споживчого кредиту з внесеними змінами (без плати за обслуговування кредитної заборгованості), оскільки відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Просила визнати недійсними з моменту підписання п.1.5. Договору кредиту та страхування №G02.10701.007924130 від 22.04.2021 року в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості, та п.5 Паспорту споживчого кредиту додатку №1 до вказаного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Також просила зобов`язати АТ «Ідея Банк»: 1) зробити перерахунок кредиту без плати за обслуговування кредитної заборгованості та надати паспорт споживчого кредиту з внесеними змінами; 2) здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування №G02.10701.007924130 від 22.04.2021 року з часу його укладання, зарахувавши вже сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу по вказаному Кредитному договору.

Ухвалою Іршавського районного суду від 23.02.2022 року відкрито провадження у справі та справу призначено на підготовче судове засідання на 18.03.2022 року за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Іршавського районного суду від 18.03.2022 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 19.04.2022 року.

04 квітня 2022 року до суду надійшов відзив АТ «Ідея Банк» на позов, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі як безпідставних. Посилається на те, що згідно із ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». За змістом ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Постановою Національного банку України від 08.06.2017 року № 49 (яка діяла на момент укладання кредитного договору) затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про національний банк України», «Про споживче кредитування», і які встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно з п. 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.

Частиною 3 ст.1054 ЦК України передбачено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Згідно п.4 Паспорту споживчого кредиту Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування» також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги.

Так, у пункті 7.4. Таблиці пункту 5 «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» відповідач на виконання вимог Закону цілком правомірно зазначив плату за обслуговування кредиту. Отже, відповідач не встановлював ніякої комісії за ведення справи, договору, обліку заборгованості споживача, тощо; за дії які банк здійснює на власну користь - за прийняття платежів від позичальника тощо, за укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди тощо, про що помилково зазначає позивачка.

Окрім того, в позовній заяві позивачка посилається на судову практику, яка є не актуальною та не обґрунтованою і не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки такі рішення та практика ВСУ були сформовані по кредитних договорах, що укладались банками зі споживачами до набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року без врахування особливостей цього Закону. Постановою Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі № 461/1763/20 визнано в аналогічній справі комісію банку такою, що відповідає закону.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, подала заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі (а.с. 24, 38).

Представник відповідача Трофімова Л.А. в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була належним чином повідомлена, згідно поданого відзиву на позов справу просила розглянути без її участі (а.с. 31, 34).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає у задоволенні позову відмовити, виходячи з таких підстав.

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати недійсними з моменту підписання п.1.5. Договору кредиту та страхування №G02.10701.007924130 від 22.04.2021 року в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості, та п.5 Паспорту споживчого кредиту додатку №1 до вказаного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Також просила зобов`язати АТ «Ідея Банк»: 1) зробити перерахунок кредиту без плати за обслуговування кредитної заборгованості та надати паспорт споживчого кредиту з внесеними змінами; 2) здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування №G02.10701.007924130 від 22.04.2021 року з часу його укладання, зарахувавши вже сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу по вказаному Кредитному договору.

На підтвердження позовних вимог до позовної заяви додано копію Договору кредиту та страхування №G02.10701.007924130 від 22.04.2021 року (а.с.8), Паспорт споживчого кредиту Додаток №1 до Договору кредиту та страхування №G02.10701.007924130 від 22.04.2021 року (а.с.9), Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.10).

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що 1.5. вказаного Кредитного договору встановлено щомісячну плату за обслуговування банком кредитної заборгованості в розмірах, визначених в п.5 Додатку №1 «Порядок повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення», який містить графік щомісячних платежів за Кредитним договором. Відповідно до п.5.7.4. Додатку №1 «Платежі за додаткові та супутні послуги банку» вартість послуги банку «плата за обслуговування кредитної заборгованості» становить 3386,80 грн. щомісяця, а за весь період користування кредитом - 203208 грн. Встановивши в кредитному договорі сплату плати обслуговування кредитної заборгованості, що складає 3386,80 грн. щомісяця за весь період користування кредитом, відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позивачці, а розмір такої комісійної винагороди з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів) вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови підпункту 5) пункту 1 Кредитного договору є несправедливими. При цьому, згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості (203208 грн.) більш ніж в два рази перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом (77692,19 грн.) та в півтори рази перевищує суму тіла кредиту (150%), отриманого позивачкою для власних потреб (135472 грн.), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Відповідно до п. 3 та 4 Додатку №1 сума/ ліміт кредиту становить 135472 грн., строк кредитування - 60 місяців, змінювана річна процентна ставка - 19,5%, плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,50% щомісячно від початкової суми кредиту згідно графіку в п.5, загальні витрати за кредитом - 298570,45 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту - 434042,45 грн., реальна річна процентна ставка - 75,79994203% річних. За період з 22.04.2021 року по 22.01.2022 року ОСОБА_1 було сплачено 8 платежів по кредиту на загальну суму 55512 грн., з яких 27094,40 грн. відповідач зарахував тільки в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Вважає такі умови договору несправедливими, оскільки встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачці. Положення оспорюваного кредитного договору є несправедливим щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості, і це є підставою для визнання таких положень недійсними, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на позов відповідач заперечив вимоги позивача і посилався на те, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідають вимогам закону, позичальник була обізнана зі всіма умовами договору, тому підстав визнавати окремі положення договору недійсними не має.

Відповідно до ст. 631 ч.2 та ст. 1055 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наданої суду копії Договору кредиту та страхування №G02.10701.007924130 від 22.04.2021 року вбачається, що сторонами договору є АТ «Ідея Банк» як кредитодавець, ТОВ «Нью Файненс Сервіс» як страховий агент і ОСОБА_1 як позичальник.

В Паспорті споживчого кредиту як Додатку №1 до Договору кредиту та страхування №G02.10701.007924130 від 22.04.2021 року наявні застереження про те, що позичальник підтверджує, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальність вартість кредиту, надані йому до моменту укладення Кредитного договору виходячи із обраних ним умов кредитування, а також про отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Згідно п.3 Кредитного договору нанесенням власноручного підпису під цим Договором, позичальник погоджується з тим, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), Тарифи та Паспорт споживчого кредиту є невід`ємними складовими цього Договору та зобов`язується виконувати їх умови; акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО, яка зберігається на офіційному сайті банку; підтверджує, що в день укладення цього Договору у відділенні банку або кредитного посередника за його вибором йому надано ДКБОФО та Тарифи, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Проте як у Кредитному договорі, так і в Додатку №1 до цього Договору відсутній підпис ОСОБА_1 як позичальника, наявні лише підписи представника банку та страхового агента. Відсутній підпис ОСОБА_1 і в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Отже, позивачкою не надано суду належних і допустимих доказів укладення кредитного договору з відповідачем на умовах, що зазначені нею в позовній заяві як такі, що мають бути визнані судом частково недійсними.

Відповідачем також не надано суду підписані позивачкою копії вказаних документів.

Хоча сторони по справі і вказують, що між ними було укладено кредитний договір, однак, за відсутності в матеріалах справи примірника кредитного договору, підписаного всіма сторонами договору, суд позбавлений можливості встановити зміст оспорюваного договору та надати належну оцінку доводам сторін щодо наявності або відсутності підстав для визнання окремих положень договору недійсними.

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 14 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними і такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 15, 16 ЦК України, ст. 12, 13, 77-81, 263-265, 354 ЦПК України,

р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частин договору недійсними.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2022 року.

Головуюча : М. О. Пітерських