Рішення № 104004315, 19.04.2022, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/733/22

2/301/356/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2022 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частин договору недійсними,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до АТ «Ідея Банк» про визнання частин договору недійсними.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» укладено Договір кредиту та страхування №G02.10701.007848181 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого (п.1.2.) банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 139899 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості (п.1.5) згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.1.3. Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує змінювану процентну ставку в розмірі 19,5% річних від залишкової суми кредиту. Згідно з п.1.5. Кредитного договору під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 Додатку 1 як «плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку сплачується згідно діючих Тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті банку: www.ideabank.uа:

- надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

- надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;

- опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за Кредитним договором. Так, згідно колонки 7.4 Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 209848,80 грн., яку згідно з п.1.6. Кредитного договору позивач повинен сплачувати на транзитний рахунок НОМЕР_1 відкритий у банку в період з 06.04.2021 року по 06.04.2026 року 60 щомісячними внесками включно до 06 дня /числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Згідно з Кредитним договором реальна річна процента ставка за Кредитним договором чомусь складає 75,80223085% річних, а загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 448218,38 грн.

Після спілкування з адвокатом позивачеві стало відомо, що встановлена банком у Кредитному договорі плата за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливою умовою договору та повинна надаватися на безоплатній основі, також банк здійснив неправильне нарахування процентів по кредиту, а тому є всі підстави для визнання Кредитного договору частково недійсним та повернення банком зайво сплачених позивачем коштів.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.20 Закону України «Про споживче кредитування» договір страхування життя відноситься до супутньої послуги, за яку банк може отримати лише одноразову плату або споживач її сплачує за власний рахунок.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом не включаються платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Відповідач не має права нараховувати на суму страхового платежу будь-які проценти по Кредитному договору, тому що договір страхування являється супутньою послугою і дані кошти позивач не отримував та ними не користувався.

Отже, має місце встановлення у спірних положеннях Кредитного договору платності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить наведеним нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними.

Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Згідно з ч. 1, 2, 5 та 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості та інші послуги, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Виходячи з того, що встановивши в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, що складає 3497,48 грн. на період всього кредиту щомісячно, відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позивачу, а розмір такої комісійної винагороди з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів) вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови підпункту 5) пункту 1 Кредитного договору є несправедливими.

При цьому згідно графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, загальний розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості (209848,80 грн.) більш як в двічі перевищує загальний розмір процентів за користування кредитом (80222,88 грн.) та майже в півтори суми кредиту (149%) отриманого позивачем для власних потреб (139899 грн.), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду під час розгляду справи №583/3343/19, провадження №61-22778ск19, висловленими в постанові від 01.04.2020 року: «Факт обізнаності позивача про свій обов`язок сплачувати комісію банку в момент укладення договору не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Тому як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок за період з 06.05.2021 року по 06.01.2022 року, де позивачем було сплачено 9 платежів по кредиту на загальну суму 64900 грн., з яких 31477,32 грн. відповідач зарахував тільки в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, та зарахувати сплачену позивачем плату за обслуговування кредитної заборгованості в тіло кредиту на транзитний рахунок НОМЕР_1 , а також необхідно зобов`язати банк зробити перерахунок кредиту без плати за обслуговування кредитної заборгованості, надати паспорт споживчого кредиту з внесеними змінами (без плати за обслуговування кредитної заборгованості), оскільки відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Просив визнати недійсними п.1.5. Договору кредиту та страхування №G02.10701.007848181 від 06.04.2021 року в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості, та п.5 Паспорту споживчого кредиту додатку №1 до вказаного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості. Також просив зобов`язати АТ «Ідея Банк»: 1) зробити перерахунок кредиту без плати за обслуговування кредитної заборгованості та надати паспорт споживчого кредиту з внесеними змінами; 2) здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Договором кредиту та страхування №G02.10701.007848181 від 06.04.2021 року з часу його укладання, зарахувавши вже сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу по вказаному Кредитному договору.

Ухвалою Іршавського районного суду від 22.02.2022 року відкрито провадження у справі та справу призначено на підготовче судове засідання на 18.03.2022 року за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Іршавського районного суду від 18.03.2022 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 19.04.2022 року.

04 квітня 2022 року до суду надійшов відзив АТ «Ідея Банк» на позов, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі як безпідставних. Посилається на те, що згідно із ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». За змістом ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Постановою Національного банку України від 08.06.2017 року № 49 (яка діяла на момент укладання кредитного договору) затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про національний банк України», «Про споживче кредитування», і які встановлюють порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.

Згідно з п. 8 Правил банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.

Частиною 3 ст.1054 ЦК України передбачено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Згідно п.4 Паспорту споживчого кредиту Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування» також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги.

Так, у пункті 7.4. Таблиці пункту 5 «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» відповідач на виконання вимог Закону цілком правомірно зазначив плату за обслуговування кредиту. Отже, відповідач не встановлював ніякої комісії за ведення справи, договору, обліку заборгованості споживача, тощо; за дії які банк здійснює на власну користь - за прийняття платежів від позичальника тощо, за укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди тощо, про що помилково зазначає позивач.

Окрім того, в позовній заяві позивач посилається на судову практику, яка є не актуальною та не обґрунтованою і не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки такі рішення та практика ВСУ були сформовані по кредитних договорах, що укладались банками зі споживачами до набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року без врахування особливостей цього Закону. Постановою Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі № 461/1763/20 визнано в аналогічній справі комісію банку такою, що відповідає закону.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 24, 37).

Представник відповідача Трофімова Л.А. в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була належним чином повідомлена, згідно поданого відзиву на позов справу просила розглянути без її участі (а.с. 30, 33).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає у задоволенні позову відмовити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 квітня 2021 року між АТ «Ідея Банк» як кредитодавцем, ТОВ «Нью Файненс Сервіс» як страховим агентом і ОСОБА_1 як позичальником було укладено Договір кредиту та страхування № G02.10701.007848181 (а.с.8).

Відповідно до умов цього Кредитного договору банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту - позитив_Транш в рамках ГКД, сума кредиту - 139899 грн., змінювана процентна ставка 19,5% річних, строк кредиту 60 місяців.

Згідно з п. 1.6.-1.8. Кредитного договору дата повернення кредиту 06.04.2026 року, повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у банку відповідно до порядку повернення кредиту, викладеного в Паспорті споживчого кредиту згідно Додатку №1 до даного Договору; банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 121651,30 грн. на рахунок № НОМЕР_2 позичальника, який відкритий у АТ «Ідея Банк», та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 18247,70 грн. згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 цього Договору. Змінювана процентна ставка згідно п.1.3. Договору визначається як змінна частина ставки в розмірі 9,5% збільшена на маржу банку в розмірі 10%.

Пунктом 1.5. Кредитного договору встановлено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 Додатку №1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку сплачується згідно діючих Тарифів банку, які є невід`ємною частиною Договору та розміщені на веб-сайті банку https://ideabank.ua.

В пам`ятці клієнта, виданій позивачу ОСОБА_1 зазначено, що за кредитним договором №G02.10701.007848181 від 06.04.2021 року дата місячного платежу - 06 число, місячний платіж - 7176,68 грн. (а.с.7).

Додатком №1 до Договору кредиту та страхування № G02.10701.007848181 від 06.04.2021 року є Паспорт споживчого кредиту, в п.5 якого «Порядок повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення» наявний графік щомісячних платежів за Кредитним договором, зокрема, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, дата внесення платежів, проценти за користування кредитом, платежі за додаткові та супутні послуги, а саме плата за обслуговування кредитної заборгованості, реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту (а.с. 9).

Також в п.4. Кредитного договору зазначено, що сторони дійшли згоди про те, що в Додатку №1, що є невід`ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено: а) детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки; б) графік платежів з поверненням кредиту, сплати процентів за його користування; в) сум комісійної винагороди та інших платежів за Договором. Договір та Додаток 1 до Договору були надані Позичальнику для ознайомлення до моменту їх укладення.

Відповідно до п. 5.7.4. Паспорту споживчого кредиту «Платежі за додаткові та супутні послуги банку», а саме: плата за обслуговування кредитної заборгованості, вартість даної послуги становить 209848,80 грн. за весь період користування кредитом.

Відповідно до п. 3 та 4 Паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 отримав споживчий кредит на споживчі цілі, сума/ ліміт кредиту 139899 грн., строк кредитування 60 місяців, а плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,50% щомісячно від початкової суми кредиту, згідно графіку в п.5, загальний розмір якої становить 209848,80 грн.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсними п.1.5. Договору кредиту та страхування №G02.10701.007848181 від 06.04.2021 року в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості, та п.5 Паспорту споживчого кредиту додатку №1 до вказаного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості.

На даний момент позивачем сплачено кошти по Договору кредиту та страхування №G02.10701.007848181 від 06.04.2021 року у сумі 64900 грн., що підтверджується дублікатами 9 чеків (а.с. 12-14).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Частинами 1 та 3 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В частині 1 ст.229 ЦК України визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

В частині 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено наступне: договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

В ч.1 та ч.2 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачені умови договору про споживчий кредит. Так, у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно з ч.1 та ч.15 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно з п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст.4 даного Закону є Договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 року №49 затверджені Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про споживче кредитування» і якими визначено Методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та Методику розрахунку реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Пунктом 5 Правил передбачено, що банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил. Колонки 7-10 рядка 1 «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що є додатком 2 до цих Правил, також передбачає здійснення платежів позичальниками на користь банків за супровідні послуги, що включають в себе платежі за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, комісію за надання кредиту, інші послуги банку.

Згідно з п.4 ч.1 та п. 4-6 ч.2 Пояснення щодо заповнення таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у рядку 1 таблиці зазначається у колонках 7-16 - усі платежі споживача за розрахунковий період у гривнях, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту; у рядках 2-...n таблиці зазначається у колонках 5-16 - усі платежі споживача за розрахунковий період у гривнях, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у колонці 17 - реальна річна процентна ставка, у % річних, для розрахунку якої рекомендується використовувати функцію ЧИСТВНДОХ (XIRR) програмного продукту Microsoft Excel за даними, зазначеними в колонках 2 і 4 таблиці. У такому разі ЧСК вноситься в рядок 1 таблиці зі знаком мінус; у колонці 18 - загальна вартість кредиту, визначена як сума платежів споживача, зазначених у колонках 5-16 рядка "Усього".

У пунктах 8 та 9 Правил зазначено, що банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком "Усього" у колонках 17 і 18 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.

Відповідно до ст.18 ч. 1, 2, 5, 7 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

ОСОБА_1 обрав спосіб захисту своїх прав шляхом визнання пунктів кредитного договору недійсними з підстав, передбачених ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому він зобов`язаний довести правову та фактичну підстави позовних вимог.

Зокрема, позивач посилається на те, що встановивши в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, що складає 3497,48 грн. на період всього кредиту щомісячно, відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позивачу, а розмір такої комісійної винагороди з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту та процентів) вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови підпункту 5) пункту 1 Кредитного договору є несправедливими.

Разом з тим зі змісту Паспорту споживчого кредиту від 06.04.2021 року, який підписаний позивачем останній письмово підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальність вартість кредиту, надані йому до моменту укладення Кредитного договору виходячи із обраних ним умов кредитування.

Позивач підтвердив про отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позивача, в тому числі в разі невиконання позивачем зобов`язань за таким договором.

З Паспорту споживчого кредиту від 06.04.2021 року вбачається, що позивач був повідомлений про: суму/ ліміт кредиту, що становить 139899,00 грн.; строк кредитування - 60 місяців; змінювану процентну ставку - 19,5% річних; плату за обслуговування кредитної заборгованості - 2,50% щомісячно від початкової суми кредиту; загальні витрати за кредитом, грн. - 308319,38; орієнтовну загальну вартість кредиту - 448218,38 грн.; реальну річну процентну ставку - 75,80223085% тощо.

Також позивачу до підписання ним Кредитного договору було відомо про графік щомісячних платежів, який наведений у п.5. Паспорту споживчого кредиту, та який відображає всі щомісячні платежі, з урахуванням розміру плати за обслуговування кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та тіла кредиту, розміру щомісячного платежу, який необхідно сплатити, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту.

Варто зазначити, що у Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування» наявна стандартизована форма «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», в п.4 якого також передбачено «Платежі за супровідні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, грн.: [зазначаються розмір платежу та база його розрахунку]».

Таким чином, пунктом 5.7.4. Таблиці «Порядок повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення» Паспорту споживчого кредиту, що є Додатком №1 до Договору №G02.10701.007848181 від 06.04.2021 року відповідач правомірно зазначив плату за обслуговування кредитної заборгованості. Крім цього, з даної таблиці вбачається, що відповідач не встановлював плати за ведення рахунку, РКО, комісію за надання кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними п.1.5. Договору кредиту та страхування №G02.10701.007848181 від 06.04.2021 року в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості, та п.5 Паспорту споживчого кредиту додатку №1 до вказаного договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведення факту ненадання відповідачем інформації про умови кредитування при укладенні договору. Факт ознайомлення позивача з умовами договору підтверджується його власноручним підписом у Кредитному договору та Додатку №1 до нього (Паспорт споживчого кредиту).

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов оспорюваного позивачем кредитного договору, враховуючи презумпцію правомірності правочину, даний договір є обов`язковим для виконання сторонами належним чином, оскільки дії відповідача при укладенні договору не суперечили волевиявленню позивача та вимогам закону.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ненадання відповідачем інформації про умови кредитування при укладенні договору. Позивачу до підписання ним договору було відомо про графік щомісячних платежів, який наведений у пункті 5 додатку №1 до Кредитного договору, та який відображає всі щомісячні платежі, з урахуванням розміру плати за обслуговування кредитної заборгованості, процентів та тіла кредиту та загальної місячної суми, що підлягає сплаті. Тому підстав для визнання умов кредитного договору недійсними немає.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі № 461/1763/20.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 15, 16, 203, 204, 215, 229, 627 ЦК України, ст. 12, 13, 263-265, 354 ЦПК України,

р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання частин договору недійсними.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2022 року.

Головуюча : М. О. Пітерських