Рішення № 103970800, 11.04.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11694/2021

Провадження № 2/201/1001/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 квітня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря Алпенідзе К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневогорайонного суду м.Дніпропетровська у м.Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Кредобанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021р. АТ Кредобанк звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 71 176 грн. 02 коп. (а.с. №4-7).

Разом з позовною заявою представником позивача адвокатом Павленком С.В. (діє на підставі ордеру від 16.06.2020р. та довіреності від 30.12.2020р. - а.с. № 38, 44) подано клопотання про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні та про ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача (а.с. №8).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 17.12.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №48).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяви посилався на те, що 24.01.2019р. між АТ Кредобанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-164477, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 грн. на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, строком до 22.07.2022р. За умовами договору позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, зазначені в договорі, повернути кредит, сплатити проценти за процентною ставкою 47,69% річних та інші платежі в строк та на умовах, що передбачені договором. Позивачем належним чином виконані умови кредитного договору, надано грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених договором, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 за період з 24.01.2019р. по 28.09.2021р. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість по кредиту та 08.07.2021р. банк звернувся до відповідача із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості, проте, вимога була залишена без задоволення. Станом на 28.09.2021р. заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 71 176 грн.02коп., з яких: 41 255 грн.42коп. - заборгованості тілом кредиту, 29 920 грн.60коп. - заборгованість за відсотками. Зазначену суму заборгованості представник позивача просив суд стягнути з відповідача разом з понесеними ним судовими витратами по оплаті судового збору 2 270 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 7 117 грн.60коп.

В судові засідання 10.02.2022р. та 11.04.2022р. представник позивача не з`явився, про дату т а час розгляду справи позивач повідомлявся шляхом направлення електронного листа на електрону адресу (а.с. №52, 56). В позовній заяві представник позивача - Павленко С.В. просив, що у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином у судове засідання, провести заочний розгляд справи без участі представника позивача (а.с. №6).

В судові засідання 10.02.2022р. та 11.04.2022р. відповідач двічі поспіль не з`явився. Про дату та час слухання справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації підтвердженою відповіддю ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 03.12.2021р. (а.с.№47) та адресою фактичного проживання, конверти з судовими повістками були повернуті до суду з відміткою адресат відсутній за адресою (а.с.№50, 51, 55). Крім того, про дату та час слухання справи на 11.04.2022р. відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті Судова влада України (а.с. №57).

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судові засідання повторно не з`явився, відповідно до ч.1 до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи 11.04.2022р. здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24.01.2019р. між АТ Кредобанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CL-164477, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 грн. на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, строком до 22.07.2022р. За умовами договору позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, зазначені в договорі, повернути кредит, сплатити проценти за процентною ставкою 47,69% річних та інші платежі у строк та на умовах, що передбачені договором (а.с. №16-18).

Також, 24.01.2019р. ОСОБА_1 було погоджено та підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому відповідач отримав інформацію щодо надання кредиту, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок проведення кредиту (а.с. №19-21).

Позивачем належним чином виконані умови кредитного договору, надано грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених договором, що підтверджується меморіальним ордером №4275486 від 24.01.2019р. та випискою про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 за період з 24.01.2019р. по 28.09.2021р. (а.с. №10-15).

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача достроково суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 28.09.2021р. становила 71 176 грн.02коп., з яких: 41 255 грн.42коп. - заборгованості тілом кредиту, 29 920 грн.60коп. - заборгованість за відсотками.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви (а.с. №9).

При ухваленні судом рішення, надаючи оцінку обґрунтованості заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Згідно умов кредитного договору №CL-164477від 24.01.2019р. та Графіку платежів за кредитним договором, строк кредитування становить 42 місяців з кінцевим терміном повернення кредиту 22.07.2022р. Порядок та строки повернення позичальником кредиту встановлено Графіком платежів, а саме шляхом внесення суми щомісячного платежу.

Отже, звернувшись в листопаді 2021р. з позовом до суду, позивач просив достроково стягнути з відповідач залишок суми кредиту, в тому числі по платежах, строк виконання яких не настав.

Як вже встановлено судом, між сторонами було укладено кредитний договір на суму 50 000 грн. з цільовим призначенням кредиту на поточні потреби, строком на 42 місяці.

Відповідно до п.11 ст.1 Закону України Про споживче кредитування споживчий кредит (який набрав чинності з 10.06.2017р.) споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У розумінні ст.3 Закону України Про споживче кредитування цей Закон не поширюється на: 1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; 2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами; 3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів; 4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом; 5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом; 6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення; 7) кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору; 8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов`язання споживача обмежуються вартістю предмета застави.

Враховуючи наведене та умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що на правовідносини, які пов`язані з отриманням (поверненням) виданого ОСОБА_1 кредиту за договором №CL-164477від 24.01.2019р., поширюється Закон України Про споживче кредитування.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України Про споживче кредитування у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути з дійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Наведені приписи закону дають підстави для висновку, що спеціальні норми Закону України Про споживче кредитування ч.4 ст.16 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору та на час звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за Угодою) встановили обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, строк платежів яких не настав.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 26.05.2020р.у справі№ 638/13683/15-цВелика ПалатаВерховного Суду дійшла до правового висновку, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції чинній до 10.06.2017р.), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника, відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Частина 10 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів фактично містить такі ж вимоги, як і частина 4 ст. 16 Закону України Про споживче кредитування, яка також встановлює обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

До договорів про надання споживчого кредиту, які були укладені після 10.06.2017р., норми Закону України Про споживче кредитування є спеціальними.

Згідно п.6.9 кредитного договору, банк у випадках, передбачених п.3.3. кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших платежів, про що письмово повідомляє позичальника.

Згідно п.6.10 кредитного договору, позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п.6.9 кредитного договору, усунути порушенняумов кредитногодоговору,вказаних уповідомленні (згідноп.п.3.3.2,3.3.3кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення (п.6.9 кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2021р. АТ Кредобанк звернувся із досудовою вимогою до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій банком визначено для боржника строк для усунення недоліків, а саме, протягом 30-ти днів з моменту отримання вимоги. Відповідно до довідки про повернення поштового відправлення та витягу з АТ Укрпошта відстеження відправлення, досудову вимогу було повернуто 05.08.2021р. за зворотньою адресою у зв`язку з закінченням терміну зберігання потового відправлення (а.с.№27-31).

При цьому, суд зазначає, що досудову вимогу банком було направлено лише на адресу реєстрації ОСОБА_1 у м. Дніпрі. Проте, позивач не вжив всіх належних заходів для отримання ОСОБА_1 досудової вимоги, а саме, не направив вимогу на адресу фактичного проживання боржника, яка була відома кредитору, оскільки зазначена у кредитному договорі (розділ Реквізити сторін).

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, як кредитодавець, належним чином не вжив всіх заходів для дотримання вимоги ч.4 ст.16 Закону України Про споживче кредитування щодо обов`язкового досудового врегулювання спору .

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає лише тачастина заборгованість по тілу кредиту, процентам у відповідності до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 28.09.2021р., яка виникла надату зверненняпозивача досуду з відповіднимпозовом (строк виконання платежів настав), але у межах позовних вимог - станом на 16.11.2021р.

В тій частині позовних вимог, яка стосується дострокового стягнення коштів, строк платежів яких не настав, слід відмовити.

Так, згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості станом на 28.09.2021р. прострочена заборгованість ОСОБА_2 з урахуванням сум внесених відповідачем на погашення становить: прострочена заборгованість по тілу кредиту 21 093 грн. 54 коп.; відсотки нараховані на прострочену заборгованість 6 322 грн. 62 грн.; отже, загальна прострочена заборгованість відповідача по платежам, строк виконання яких настав станом на 28.09.2021р., становить - 27 416 грн.16 коп.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ Кредобанк підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості станом на 28.09.2021р. у розмірі 27 416 грн. 16 коп., в іншій частині позову слід відмовити.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд зазначає.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-цвід20.09.2018р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При чому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою витрат на правову допомогу, на думку суду, входить до предмету доказування, в порядку ст.ст. 76-83 ЦПК України.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, разом з позовною заявою представником позивача адвокатом Павленко С.В. суду надано: копію договору про надання правової допомоги від 11.02.2019р. укладеного між АТ Кредобанк та адвокатським об`єднанням Бізнес і право, ордер серії КС №573217, свідоцтва про право на зняття адвокатської діяльності.

В той же час, представником позивача на підтвердження обсягу виконаних адвокатом робіт та понесених позивачем розміру витрат на правничу допомогу з першою заявою по суті суду не надано: детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, підписаний сторонами акт виконаних робіт з зазначенням обсягу наданої юридичної допомоги та їх вартості, з яких можливо б було встановити обсяг виконаних адвокатом послуг та їх вартість.

Оскільки, договір про надання правничої допомоги від 11.02.2019р. не містить фіксованого розміру гонорару за надану правничу допомогу, відтак, не є доказом реально понесених стороною цього виду витрат, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу (7 117 грн.60коп.) не доведена належними доказами, а отже, не підлягає сстягненню з відповідача на користь позивача в порядку розподілу судових витрат.

Крім того, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у розмірі 874 грн. 38 коп. (27416грн. 16коп.х 2270грн. :71176грн.02коп. = 874 грн. 38 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 16 Закону України Про споживче кредитування, постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 638/13683/15-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товаристваКредобанк до ОСОБА_1 простягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товаристваКредобанк простроченузаборгованість за кредитним договором №CL-164477від 24.01.2019р. станом на 28.09.2021р. у розмірі 27416грн.16коп. (двадцятьсім тисяччотириста шістнадцять грн.16коп.),з яких: прострочена заборгованість по тілу кредиту 21 093 грн. 54 коп.; відсотки нараховані на прострочену заборгованість 6 322 грн. 62 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягненнязаборгованості - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товаристваКредобанк судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 874 грн. 38 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.