Рішення № 103970795, 15.04.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1260/22

Провадження № 2/201/1643/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алекскредит (треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ Алекскредит (треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно в позовній заяві представником позивача адвокатом Жмакіною Н.В. (діє на підставі ордеру серія ВМ № 1024750 від 31.01.2022р. - а.с. №35) заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.02.2022р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №38).

Крім того, разом із позовною заявою представником позивачки - адвокатом Жмакіною Н.В. подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій представник просила зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 61762115 від 08.04.2020р., відкритому на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. № 5365 від 30.03.2020р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Алекскредит заборгованості у розмірі 17 420грн. (а.с. №12-14).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 14.02.2022р. заяву представника позивачки про вжиття заходів забезпечення позову задоволено (а.с. №39).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки адвокат Жмакіна Н.В. в позовній заяви посилалася на те, що приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 30.03.2020р. було вчинено виконавчий напис №5365 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Алекскредит кредитної заборгованості у розмірі 16 020 грн. та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 1 400грн. Представник позивачки вважала, що виконавчий напис вчинений з порушеннями законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувачем для вчинення напису, не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором, а в свою чергу, нотаріус не перевірив надані йому для вчинення напису документи, отже, вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений, а тому приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію на підставі положень постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. визнаних нечинними постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №826/20084/14. Просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5365 від 30.03.2020р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Алекскредит заборгованості у розмірі 17 420 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати по оплаті судового збору 1 488 грн.60коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Судом на адресу відповідача була направлена копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява. Згідно поштового повідомлення, яке повернулося до суду, відповідач документи отримав (а.с. №43), однак у встановлений судом строк відзив до суду не був наданий.

Треті особи- приватнийнотаріус Броварськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті КолейчикВ.В.,приватний виконавецьвиконавчого округум.КиєваДорошкевич В.Л. не скористався правом на надання суду пояснень щодо предмету позову та доказів на їх обґрунтування.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази встановлено наступне.

22.08.2018р. між ОСОБА_1 та ТОВ Алекскредит укладений договір про надання кредиту №1439302, за умовами якого ТОВ Алекскредит надав позичальнику грошові кошти на умовах строковості, платності та цільового характеру у розмірі 10 000 грн. з кінцевим терміном повернення 21.09.2018р. Розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу, загальної сум платежу, повної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком №1 до цього договору та підписаний позичальником. Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування оферти, яке здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та комбінацією логіну та пароля особистого кабінету позичальника (а.с. №21-22).

Вказаний договір з боку позичальника ОСОБА_1 підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору PS1439302.

Також, за допомогою одноразового ідентифікатору PS1439302 позичальником був підписаний Додаток №1 до договору Графік платежів, який є невід`ємною частиною договору.

В подальшому, починаючи з 21.09.2018р., між сторонами неодноразово було укладено Додаткові угоди про зміну умов договору про надання кредиту №1439302, за умовами яких продовжувався строк дії договору про надання кредиту та згідно останньої угоди від 10.12.2018р., строк повернення кредиту встановлено до 20.12.2018р. (а.с. №23-25).

Додаткові угоди з боку позичальника ОСОБА_1 були підписані за допомогою одноразового ідентифікатору ех-1439302.

Згідно п.1.ст.207ЦК України,правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України Про електрону комерцію електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Отже, договір про надання кредиту №1439302 укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст.10, 11,12 Закону України Про електронну комерцію, тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

30.03.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №5365 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Алекскредит заборгованості за кредитним договором №1439302 від22.08.2018р. у розмірі 16 020 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 10 000 грн., прострочена заборгованість по відсоткам 1 020 грн. строкова заборгованість за штрафами та пенею 5 000 грн. Також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31Закону УкраїниПро нотаріат у розмірі 1 400 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню складає 17 420 грн. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 21.12.2018р. по 31.01.2020р. (а.с. №20).

За змістом позовної заяви обставини наявності між позивачкою та ТОВ Алекскредит кредитних правовідносин, отримання позивачкою кредитних коштів, не заперечувалися та належними доказами не спростовувалися, а отже відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.87Закону УкраїниПро нотаріат (в редакції від 13.02.2020р.) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88цього Закону (в редакції від 13.02.2020р.) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі УкраїниПро нотаріат та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України Про нотаріат). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018р. справа N 61-10285св18.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88Закону УкраїниПро нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

В постановіВерховного Судувід 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону Пронотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису №5365 від 30.03.2020р. встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст.87-91Закону України«Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів) для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову КабінетуМіністрів України№662від 26.11.2014р. Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпроводиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів в частинідоповнення перелікупісля розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ№ 662від 26.11.2014р.Про внесеннязмін допереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України Про нотаріат. Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88Закону УкраїниПро нотаріат умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову КабінетуМіністрів України№662від 26.11.2014р.Про внесеннязмін допереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпроводиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд(постановаВеликої ПалатиВерховного Суду від29.01.2019р.у справі №910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17) розглядаючи позовну заяву провизнання виконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконаннюзазначив наступне: Постановою N662Перелік документівдоповнено післярозділу "Стягненнязаборгованості занотаріально посвідченимидоговорами"новим розділомтакого змісту: "Стягненнязаборгованості зпідстав,що випливаютьз кредитнихвідносин 2.Кредитні договори,за якимиборжниками допущенопрострочення платежівза зобов`язаннями. Дляодержання виконавчогонапису додаються: а)оригінал кредитногодоговору; б)засвідчена стягувачемвиписка зрахунка боржникаіз зазначеннямсуми заборгованостіта строківїї погашенняз відміткоюстягувача пронепогашення заборгованості".Постановою Київськогоапеляційного адміністративногосуду від22.02.2017р.у справіN826/20084/14постанову N662визнано незаконноюта нечинноюв частині,зокрема,доповнення Перелікудокументів розділом"Стягненнязаборгованості з підстав,що випливаютьз кредитнихвідносин". УхваламиВищого адміністративногосуду Українивід 06.03.2017р.та 04.04.2017р.виконання постановиКиївського апеляційногоадміністративного судувід 22.02.2017р.зупинено дозакінчення касаційногорозгляду. УхвалоюВищого адміністративногосуду Українивід 01.11.2017р.постанову Київськогоапеляційного адміністративногосуду від22.02.2017р. усправі N826/20084/14залишено беззмін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову N 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 30.03.2020р. не врахував, що станом на 30.03.2020р.Постановою КМУ№662від 26.11.2014р.Про внесеннязмін допереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпроводиться у безспірномупорядку напідставі виконавчихнаписів нотаріусів не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі є нечинні, а тому повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України Про нотаріат.

Пункт 2 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким договір про надання кредиту №1439302від 22.08.2018р., укладений між ТОВ Алекскредит та ОСОБА_1 не являється, оскільки вчинений в електронній формі та прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №5365 від 30.03.2020р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд зазначає. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-цвід20.09.2018р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надання правової допомоги представник позивачки - адвокат Жмакіна Н.В. здійснювала на підставі договору №31/01-02 про надання правової допомоги від 31.01.2022р. та ордеру серія ВМ №1024750 від 14.07.2021р. (а.с. №31,35).

На підтвердження понесених позивачкою витрат на правову допомогу суду надано: копії договору №31/01-02 про надання правової допомоги від 31.01.2022р.,укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Жмакіною Н.В., акту приймання-передачі наданих послуг від 02.02.2022р., підписаний сторонами, квитанції від 01.02.2022р. про сплату ОСОБА_1 адвокату гонорару у розмірі 4000 грн.

Суд зазначає, що стягненню підлягають не лише ті витрати на правничу допомогу, що стосуються участі в судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, підготовка запитів.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, надання клієнту консультації, складання адвокатом процесуальних документів, той факт, що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі та приходить до висновку, що на користь позивачки з відповідача підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Крім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 488 грн.60 коп. (за подачу позовної заяви - 992 грн.40коп. та заяви про забезпечення позову - 496 грн. 20коп. (а.с. № 2,3)).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат, правовою позицією ВСУ від 05.07.2017р. у справі за №6-887цс17, постановами Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №310/9293/15ц, від 10.10.2018р. у справі N61-10285св18, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю Алекскредит(третіособи -приватний нотаріусБроварського районногонотаріального округуКиївської областіКолейчик ВолодимирВікторович,приватний виконавецьвиконавчого округум.Києва ДорошкевичВіра Леонідівна)про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню задовольнити.

Визнати виконавчий напис,вчинений приватнимнотаріусом Броварськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті КолейчикомВолодимиром Вікторовичем30.03.2020р.,зареєстрований вреєстрі за№ 5365,яким стягнутоз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алекскредит заборгованість за кредитним договором №1439302 від 22.08.2018р. у розмірі 16 020 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 10 000 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 1 020 грн., строкова заборгованість за штрафами та пенею - 5 000 грн., та витрати з а вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31Закону України«Про нотаріат» у розмірі - 1 400 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алекскредит на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 488 грн.60 коп., по оплаті витрат на професійнуправничу допомогу у розмірі 4 000 грн., а разом - 5488грн. 60коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.