Ухвала суду № 10395726, 08.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3303/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюк Л.О. ,

суддів Ізмайлової Т.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 23.03.2009р. №0000262304/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2009 року вказаний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2009 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляцій наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було проведено перевірку ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.».

За результатами перевірки складено Акт №130/23/4-20028213 від 10.03.09 р.

Перевіркою оподаткування доходів, отриманих нерезидентом із джерел їх походження в Україні встановлено порушення п.13.1, п. 13.2 ст.13, п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.11.2003 р. між позивачем - ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»та АТ «РАREX ВАNКА»(Латвійська Республіка) було укладено Договір кредиту № РВ-2.3.-2.3.9.1.-2003/02К про надання позивачу грошового кредиту на суму 1100000 доларів США.

Відповідно до умов цього Договору та Додаткових Угод від 12.11.2004 р., 25.11.2004 р., 15.11.2005 р. за фактичний час користування кредитом товариство «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.»сплачував проценти на користь АТ «РАК.ЕХ ВА1ЧКА».

За отриманий кредит позивач повністю розрахувався зі своїм контрагентом 03.06.2008 року.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 ст. 13 Закону за ставкою у розмірі 15 відсотків від суми виплати та за її рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Конвенцією між Урядом України та Урядом Латвійської Республіки «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід і на майно», ратифікованою Законом України від 12.07.1996 р. № 331/96-ВР, а саме пунктами 1 та 2 ст. 11 встановлено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Таким чином, дана Конвенція дозволяє здійснювати оподаткування процентів як в одній Договірній Державі, так і в другій Договірній Державі, і не зобов'язує оподатковувати в обов'язковому порядку проценти в Договірній Державі, в якій вони виникають, при їх одночасному оподаткуванні в іншій Договірній Державі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування»передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

В матеріалах справи наявні належним чином легалізовані довідки, видані Управлінням великих платників податків Служби державних доходів Латвії, які підтверджують, що АТ «РАREX ВАNКА»дійсно є резидентом Латвії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною (Урядом України) та Латвією.

В інформаційному листі АТ «РАREX ВАNКА»№ 2.4.8.-03/1 від 02.03.2009 р., зазначено, що процентний дохід, отриманий по Кредитній угоді № РВ-2.3.-2.3.9.1-2003/02К від 20.11.2003 р., у відповідності до законодавства Латвійської Республіки був включений в оподатковуваний дохід Банку відповідного року.

Відповідно до ст. 18 «Спеціальні правила»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлюються інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що при вирішенні питання щодо оподаткування процентів, сплачених позивачем нерезиденту за користування кредитом, слід виходити із права договірних сторін на визначення місця сплати податків від їх одержання.

В силу нечіткого регулювання правовідносин законами України та джерелами міжнародного права колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору слід також виходити із норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заявлений адміністративний позов є обґрунтований і підлягає задоволенню.

Отже, зобов'язання банку перерахувати кошти за дорученням клієнта є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.85 Закону протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання банком грошових зобов'язань

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до банку не можуть бути застосовані фінансові санкції за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо перерахування до Пенсійного фонду сум страхових внесків, сплачених клієнтами цього банку.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва залишити без задоволене, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 14 липня 2010 року.

Головуючий суддя Л. Костюк

Судді: Т. Ізмайлова

Я.Мамчур