Постанова № 10395689, 13.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-3950/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009 у справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київсервіс»про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

17.04.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача на користь Держави суму податкової заборгованості на загальну суму 10659,88 грн. за рахунок активів боржника.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2009 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Фірма «Київсервіс»на користь держави суму штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності по ПДВ на загальну суму 195,54 грн. за рахунок активів боржника.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині незадоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва були проведені невиїзні перевірки: 11.08.2006 року - своєчасності подання платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на прибуток за 2003 рік; 07.02.2008 року - своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року, 11 місяців 2005 року, 2005 рік, І квартал 2006 року, І півріччя 2006 року, 9 місяців 2006 року, 11 місяців 2006 року, 2006 рік, І квартал 2007 року, І півріччя 2007 року, 9 місяців 2007 року, 11 місяців 2007 року, 2007 рік; 18.02.2008 року - своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за 2004 рік; 07.03.2008 року - своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2008 року; 30.01.2008 року - своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за березень-грудень 2007 року; 12.09.2008 року - своєчасності подання платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість за жовтень-грудень 2007 року.

У результаті зазначених перевірок були виявлені порушення норм податкового законодавства по податку з прибутку підприємств та податку на додану вартість, а саме: п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо несвоєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість та своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що були складені відповідні акти перевірки від 11.08.2006 року № 2703-15/31114570, від 07.02.2008 № 810-15/31114570, від 18.02.2008 № 983-15/31114570, від 07.03.2008 № 1341-15/31114570, від 30.01.2008 № 646-15/31114570, від 12.09.2008 № 3856-15/31114570.

На підставі зазначених актів перевірок, позивачем були винесені податкові повідомлення- рішення: від 18.08.2006 № 0007181501/0 про сплату штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 1171,52 грн. (50 % узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою); від 20.02.2008 № 0003271510/0 про сплату донарахованих штрафних санкцій з податку на прибуток підприємства в розмірі 2210 грн.; від 28.03.2008 № 0004821520/0 про сплату донарахованих штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 170 грн.; від 09.02.2008 № 0002241520/0 про сплату донарахованих штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 1700 грн.; від 17.09.2008 № 0012271520/0 про сплату штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 195,54 грн. (50 % узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою).

Крім того, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва були винесені дві податкові вимоги: перша на суму 139,87 грн. від 16.01.2003 № 1/53, друга на суму 170,98 грн. від 19.03.2003 № 2/395, які не були вручені відповідачу у зв'язку з незнаходженням його за місцем реєстрації.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату та місце судових засідань у судові засідання суду першої інстанції не зявився у звязку із відсутністю його за юридичною адресою (а. с. 63, 128) та не подав заперечень проти позову та проти апеляційної скарги.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що прийняті позивачем податкові повідомлення-рішення, а також податкові вимоги, відповідачу вручені не були, що підтверджується поштовими відмітками на них, у зв'язку з незнаходженням відповідача за місцем його реєстрації, а, отже, визначені ними суми податкового зобов'язання є неузгодженими та не можуть стягуватися в порядку стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків, а також тим, що позивачем було пропущено встановлені ст. 250 ГК України строки застосування адміністративно-господарських санкцій по податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2006 № 0007181501/0, від 20.02.2008 № 0003271510/0, від 28.03.2008 № 0004821520/0, від 09.02.2008 № 0002241520/0.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволенню підлягає лише вимога позивача щодо стягнення з відповідача податкової заборгованості в розмірі 195,54 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 17.09.2008 № 0012271520/0 про сплату штрафних санкцій з ПДВ (50 % узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою), оскільки доказів сплати відповідачем зазначеної суми податкового боргу суду не надано.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, однак вважає, що воно підлягає частковій зміні в мотивувальній частині, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції безпідставно посилався, як на причину відмови у задоволенні частини позовних вимог на те, що позивачем були пропущені встановлені ст. 250 ГК України строки застосування адміністративно-господарських санкцій по податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2006 № 0007181501/0, від 20.02.2008 № 0003271510/0, від 28.03.2008 № 0004821520/0, від 09.02.2008 № 0002241520/0.

Зазначені мотиви суду першої інстанції підлягають виключенню, оскільки згідно до абз. 1 преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІI «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пп. 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІI за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В свою чергу, згідно до пп. 15.1.2. п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІI податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положення ст. 250 ГК України застосовуються лише до правовідносин щодо застосування податковими органами штрафних санкцій за здійснення господарської діяльності, не повязаної з оподаткуванням (розрахункових операцій за товари (послуги), патентування деяких видів діяльності, тощо).

В даному випадку податковими повідомленнями-рішеннями від 18.08.2006 № 0007181501/0, від 20.02.2008 № 0003271510/0, від 28.03.2008 № 0004821520/0, від 09.02.2008 № 0002241520/0 визначені саме податкові зобовязання, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 250 ГК України судом першої інстанції є порушенням норм матеріального права.

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з тих підстав, що прийняті позивачем податкові повідомлення-рішення, а також податкові вимоги, відповідачу вручені не були, що підтверджується поштовими відмітками на них, у зв'язку з незнаходженням відповідача за місцем його реєстрації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Згідно до пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-III податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом.

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Апелянтом не спростовуються висновки суду першої інстанції про порушення ним вимог пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-III, а тому позовні вимог про стягнення з відповідача на користь Держави сум податкової заборгованості, встановлених податковими повідомленнями-рішеннями від 18.08.2006 № 0007181501/0, від 20.02.2008 № 0003271510/0, від 28.03.2008 № 0004821520/0, від 09.02.2008 № 0002241520/0 дійсно не підлягають задоволенню, оскільки у відповідача взагалі не виникло зазначеного податкового боргу у позумінні пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181-III. Так, податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже позовні вимоги в цій частині дійсно не підлягають задоволенню, однак виключно з підстав порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-III, а не з підстав пропущення встановлених ст. 250 ГК України строків застосування адміністративно-господарських санкцій, як помилково вважав суд першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

В свою чергу дійшовши висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача податкової заборгованості в розмірі 195,54 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 17.09.2008 № 0012271520/0 про сплату штрафних санкцій з ПДВ (50 % узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченої з затримкою), колегія суддів виходить з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що корінець податкового повідомлення-рішення від 17.09.2008 № 0012271520/0 не містить ні підпису отримувача, ні дати розміщення цього податкового повідомлення-рішення на дошці податкових оголошень (повідомлень) (а. с. 39), з чого колегія суддів приходить до висновку про те, що і в цій частині позовних вимог слід відмовити з підстав порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-III щодо узгодження податкового зобов'язання в розмірі 195,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, позивач не обґрунтував правомірність своїх вимог та не спростував порушення ним вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-III при визначенні ним суми податкової заборгованості у розмірі 10659,88 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 201, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київсервіс»на користь Держави суму штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності по податку на додану вартість на загальну суму 195,54 грн. за рахунок активів боржника та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.

Крім того, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009 змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на пропущення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій, як на одну з підстав відмови у задоволенні частини позовних вимог.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 16.07.2010.