Ухвала суду № 10395685, 13.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6168/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2009 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-технологічна компанія»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Українська торгово-технологічна компанія»звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002142302/0 від 03.04.2009, згідно з яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 9198946 грн., в тому числі: 6132631 грн. основного платежу та 3066315 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2009 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт перевірки № 454/2302/32073530 від 20.03.2009.

На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002142302/0 від 03.04.2009, згідно з яким позивачу визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 9198946 грн., в тому числі: 6132631 грн. основного платежу та 3066315грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акта перевірки (том 1, а. с. 63-72), підставою для визначення даного податкового зобов'язання був висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у безпідставному, на думку податкового органу, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ «Технофетіш»на загальну суму 6132631 грн. за січень-травень 2008 року, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті в розмірі 6132631 грн. Підставами для такого висновку був той факт, що 09.02.2009 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Технофетіш», та те, що одним із постачальників ТОВ «Технофетіш»є ПП «Торгус-Лугі», запис про державну реєстрацію юридичної особи якого № 13821020000014259 від 11.12.2007 визнано недійсним згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.07.2008 та припинено юридичну особу. Як зазначено в акті перевірки, на підставі вказаного рішення суду, податковим органом було анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ ПП «Торгус-Лугі»за № 100084751 та виключено з Реєстру платників з моменту видачі з 21.12.2007, про що складено відповідний акт № 14398/290 від 21.08.2008, який затверджений в.о. начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська. З посиланням на вищевикладене, податковий орган вважає, що фінансово -господарські операції позивача з ТОВ «Технофетіш»провадились неправомірно та на підставі нікчемного правочину ТОВ «Технофетіш»з ПП «Торгус-Лугі», в зв'язку з чим, виписані ТОВ «Технофетіш»податкові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 6132631 грн. Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені в акті перевірки. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що саме по собі анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Торгус-Лугі», що мало місце після укладання та виконання господарських угод між сторонами, не може доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру, що в спірному випадку також мало місце після виконання таких угод. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що рішення про виключення з реєстру платників ПДВ оформлене актом № 14398/290 від 21.08.2008 про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Торгус-Лугі»та виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення. До того ж, в постанові суду першої інстанції зазначено, що порушення 09.02.2009 провадження у справі про банкрутство контрагента позивача ТОВ «Технофетіш»не тягне за собою недійсність угод, укладених з ним, до моменту припинення юридичної особи та виключення з ЄДРПОУ.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товарів, послуг, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем ТОВ «Технофетіш», який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд першої інстанції вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит в сумі 6132631грн.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань в одним із контрагентів в ланцюгу поставки позивача не підтверджені належними документальними доказами. Більш того, такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Із положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

У пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»вказано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, а згідно пункту 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 за № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, а пунктом 25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 передбачено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

У відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 25.3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 року за № 208/4429, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, зобовязаний погасити суму податкових зобовязань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Відповідно до пп. 25.2.2 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 року за № 208/4429 дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення податковим органом

В свою чергу, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з Реєстру платників ПДВ ПП «Торгус-Лугі»було виключено актом про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ за № 14398/290 від 21.08.2008.

Крім того, суд звертає увагу відповідача і на той факт, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 про перегляд справи за нововиявленими обставинами постанову від 01.07.2008 скасовано, а у позові ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи ПП «Торгус-Лугі»відмовлено повністю, що не спростовується апелянтом.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення № 0002142302/0 від 03.04.2009 та не спростував правомірність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16.07.2010.