Ухвала суду № 10395693, 13.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2378/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Мельник-Томенко Ж.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транссигнал ОЛК»до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15.05.2009 позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Вінниці № 0002312310/0, № 0002302310/0 від 22.04.2008.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки № 1025/2310/32054869 від 13.04.2009 ДПІ у м. Вінниці проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Транссигнал ОЛК»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2007 по 31.12.2008 з ПДВ за період з 01.06.2008 по 31.12.2008. Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 44422 грн., в т.ч.: за жовтень 2008 року - 11057 грн., за грудень 2008 року - 33326 грн.; п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по податковій декларації з ПДВ на 79333 грн. за червень 2008 року; п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року у розмірі 2261 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення -рішення:

№ 0002302310/0 від 22.04.2009, яким позивачу нарахована сума ПДВ 119000 грн., з яких основний платіж - 79333 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39667 грн.;

№ 0002312310/0 від 22.04.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі по декларації № 226147 за 10 міс. 2008 р., зареєстрованої 20.11.2008 на 11057 грн., по декларації № 272220 за 12 міс. 2008 р., зареєстрованої 20.01.2009 на 33365 грн., а всього на загальну суму 44422 грн.

Як слідує з акту перевірки № 1025/2310/32054869 від 13.04.2009 дані порушення виникли внаслідок того, що, на думку відповідача, платником при визначені бази оподаткування ПДВ операцій з поставки автотранспортних засобів, нових та бувших у використанні на митній території України використано продажну вартість автотранспортних засобів, встановлену на основі договорів з покупцем, не врахувавши при цьому зміни до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який доповнено абзацом наступного змісту: «у разі, якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20 %, база оподаткування операцій поставки таких товарів (робіт послуг) визначається за звичайними цінами».

Відповідач, посилаючись на ст.ст. 259, 261 Митного кодексу України, Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1375 від 28.08.2003, п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосував звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В свою чергу, всі нові та бувші у використанні автомобілі, в зв'язку з реалізацією яких виникло бюджетне відшкодування, не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу цих автомобілів, що підтверджується і актом перевірки і поясненнями представників сторін у судовому засіданні. Таким чином митну вартість до них не можна застосовувати.

Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що посилання відповідача на п.п.1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання, є безпідставним, оскільки у відповідності до ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення»вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Статтею 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 559 встановлено перелік об'єктів державного цінового регулювання на 2007/08 маркетинговий рік, до якого нові та вживані автомобілі не входять. Крім того, жодним іншим законодавчим актом не передбачено державне регулювання цін на автомобілі.

Також безпідставним є застосування відповідачем до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з визначенням принципів державного регулювання цін, оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. ТОВ «Транссигнал ОЛК»сплатило ПДВ при розмитнені імпортованих товарів.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено обґрунтованість його припущень про те, що договірна ціна на реалізовані позивачем транспортні засоби більше ніж на 20 % відрізняється від звичайних цін на них, відповідно, що базу оподаткування операцій з поставки транспортних засобів необхідно визначати за звичайними цінами. В акті перевірки № 1025/2310/32054869 від 13.04.2009 відсутні розрахунки визначення звичайних цін на нові та бувші у користуванні автотранспортні засоби, будь-які відомості щодо них, обґрунтованість визначення такої ціни.

Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при визначенні рівня звичайних цін (п.1.20 ст.1 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств») податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства.

Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару на митній території України.

Пункт4.1 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на момент виникнення спору передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг),але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому, «звичайна ціна»встановлюється за правилами п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР).

Підпунктом 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334/94-ВР передбачено, що донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Згідно з положеннями Наказу Державна митна служба від09.07.1997 №307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності своїх податкових повідомлень - рішень № 0002312310/0, № 0002302310/0 від 22.04.2008, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування, як того просив позивач та вірно задовольнив суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.07.2009 без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16.07.2010.