Ухвала суду № 10395676, 13.07.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7769/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"13" липня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 у справі за позовом державного підприємства «Димерське лісове господарство»до ДПІ у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02.06.2009 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Вишгородському районі №№ 0000332300/0, 0000322300/0 від 28.05.2007.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач включив до складу валового доходу за півріччя 2008 року суму збитків лісогосподарського виробництва земельної ділянки лісового фонду (кам'янське лісництво, квартал 84, виділ 12, площа 8,6 га, соснове насадження І групи лісів), отриманих в результаті продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 8,6410 га відповідно до розпорядження Вишгородської РДА від 20.02.2008 № 144 в розмірі 544961 грн. по даті сплати відповідно до банківської виписки від 10.04.2008 № 76.

ДПІ у Вишгородському районі було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог законодавства в частині оподаткування збитків, отриманих власниками землі та землекористувачами за період з 01.04.2005 по 31.12.2008.

За результатами перевірки складений акт від 19.05.2009 № 446/23-1/00992036, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено ПДВ; п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем несвоєчасно включено до складу валового доходу суму збитків.

На підставі акту перевірки, 28.05.2007 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000322300/0 та № 0000332300/0.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про неправомірність позовних вимог та погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу, у разі продажу товарів за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт послуг - дата фактичного надання результатів робіт платником податку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем була вірно визначена дата збільшення його валового доходу, як платника податку на прибуток дата фактичного зарахування грошових коштів, сплачених в якості відшкодування збитків, на рахунок ДП «Димерське лісове господарство», оскільки рішення про вилучення земельної ділянки приймається не землекористувачем, а власником земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування.

При цьому, безпідставними є доводи апелянта про те, що згідно до п. 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, встановленого постановою КМ України від 19.04.1993 № 284 та п. 11. 3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за правилом першої події позивач мав включити зазначену суму відшкодованих збитків, понесених при вилучення земельних ділянок юридичним і фізичним особам до валового доходу в період прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок, враховуючи наступне.

Так, до встановлений п. 11. 3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виключний перелік подій, які є датою збільшення валового доходу, взагалі не містить такої події, як прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок.

Доводи апелянта про порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо не включення позивачем до бази оподаткування сум, отриманих за відшкодування збитків, понесених при вилучення земельних ділянок юридичним і фізичним особам за період з 01.04.2005 по 3 1.12.2008 в сумі 3159390,87 грн. спростовуються наступним.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, втому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки, та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що серед наведеного переліку об'єктів оподаткування податком на додану вартість (продаж товарів) та випадків оподаткування вказаним податком не передбачена така підстава як відшкодування збитків.

Більш того, безпідставним є доводи апелянта про те, що відшкодування збитків прирівнюється до виконання робіт або надання послуг на підставі укладеного договору, оскільки відшкодування збитків землекористувачу здійснюється не на підставі укладеного договору, а згідно до п. «г»»ч. 3 ст. 152, ст. 157 Земельного кодексу України внаслідок факту заподіяння шкоди.

В свою чергу, розпорядження землями, наданими в постійне користування, в будь-якому разі здійснюється згідно до п. б ч. 1 ст. 141, ч. ч. 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України за рішенням органу виконавчої влади, або місцевого самоврядування, який не наділяє таким повноваженням постійних користувачів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у позивача були відсутні підстави для віднесення сум отриманих збитків до об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Вишгородському районі №№ 0000332300/0, 0000322300/0 від 28.05.2007, що є підставою для їх скасування їх, як того просив позивач та вірно задовольнив суд першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2009 без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16.07.2010.