Постанова № 10395314, 13.07.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2010 р.Справа № 22/37-10-1308

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Слівка К.Є., за дов.,

від відповідача –Білоусов Л.В., за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

на рішення господарського суду Одеської області від 28 квітня 2010 року

у справі № 22/37-10-1308

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „Інфоксводоканал”

до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”

про стягнення 10 143 564,37 грн.,

встановив:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „Інфоксводоканал” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (далі-відповідач) про стягнення з останнього 10143564,37 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання згідно укладеному з відповідачем договору №1356 ТГО-708/07 від 29.12.2007р. про надання послуг з постачання холодної води для її підігріву за період з 01.02.2008р. по 01.02.2010р.

          Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву з обґрунтуванням своїх заперечень, у зв’язку з чим судом першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України за наявними в ній матеріалами.

          Рішенням місцевого господарського суду від 28 квітня 2010 року (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено у повному обсязі з огляду на його обґрунтованість.

          Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому процесуальний строк на її подання (такий строк поновлено в ухвалі від 27.05.2010р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з’ясування судом всіх обставин справи і порушення норм процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач вважає її безпідставною, оскільки доводи, викладені в ній не відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, між позивачем і відповідачем 29.12.2007р. укладено договір №1356 ТГО-708/07 про надання послуг з водопостачання холодної води для її підігріву і поставки споживачам, згідно п.2.1.1 якого за надані послуги з поставки холодної води відповідач зобов’язаний був своєчасно сплачувати надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Доказами, що підтверджують надання послуг водопостачання та водовідведення є підписані сторонами акти контрольних показників засобів обліку (водолічильників) спожитої холодної води, встановлених на об’єктах відповідача про водокористування за вказаний період.

Однак, відповідач не сплачував в повному обсязі за надані послуги по водопостачанню, в результаті чого за період з 01.02.2008р. по 01.02.2010р. у нього склалася заборгованість в сумі 10143564,37 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми боргу, довідкою про розрахунки з абонентом. Вказана сума заборгованості відповідачем на день розгляду справи судом не спростована.

Розрахунок заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у спірному періоді здійснювався позивачем згідно з даними засобу обліку (водолічильнику) спожитої холодної води, норм водоспоживання та діючими тарифами, затвердженими рішеннями виконкому Одеської міської ради №349 від 19.04.2007р., №95 від 14.02.2008р. та №1074 від 02.09.2008р.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу (ЦК) України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори –основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно ст.204 ЦК України правочин, укладений між сторонами є правомірним, якщо його прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тому має виконуватись сторонами належним чином.

Відповідно до п.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст..526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, аналізуючи надані в обґрунтування позовних вимог матеріали справи і вимоги чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач, подаючи апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, обґрунтував її тим, що для повного врегулювання договірних відносин по укладеному між ним і позивачем договору №1356 ТГО-708/07 від 29.12.2007р. необхідно з’ясувати питання відповідності умов договору існуючим виробничим процесам водопостачання, підігріву води для постачання споживачам сторони (позивач і відповідач) по цій справі звернулись з позовом до господарського суду про розірвання вказаного договору і за зустрічним позовом про внесення змін до останнього. По цьому позову відповідача до позивача про розірвання договору №1356 ТГО-708/07 від 29.12.2007р. господарським судом порушена справа №29-16/14-09-544, провадження по якій зупинено в зв’язку з призначенням судової експертизи для надання відповіді на поставлені судом питання, які потребують спеціальних знань.

З зазначених вище підстав від відповідача до суду апеляційної інстанції 08.06.2010р. надійшло клопотання про зупинення провадження по цій справі до вирішення господарським судом спору між цими ж сторонами про розірвання договору і про внесення змін до нього по справі №29-16/14-09-544, по якому позивач надає послуги відповідачу з водопостачання холодної води для її підігріву.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши це клопотання відповідача, відхилив його як необґрунтоване, оскільки вважає, що спір між сторонами по вказаній справі про розірвання договору на поставку холодної води для її підігріву і внесення змін до нього і спір по цій справі про стягнення з відповідача недоплаченої суми заборгованості за надані послуги по поставці холодної води по вказаному договору не пов’язаний між собою з огляду на таке.

Частиною 3 статті 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

При таких обставинах відсутні підстави для зупинення провадження по цій справі за клопотанням відповідача.

Також не може бути прийнято до уваги посилання відповідача в супровідному листі від 12.07.2010р. №12/07 на висновки спеціалістів Одеського національного політехнічного університету з питань енергетики та енергозберігаючих технологій, оскільки ці висновки не є висновками судової експертизи у відповідності с Законом України „Про судову експертизу”, сторонами не внесено відповідні зміни до укладеного договору про надання послуг з водопостачання, а тому зобов’язання по договору сторони повинні виконувати до його зміни або розірвання, про що було зазначено вище.

Натомість, посилання відповідача в апеляційній скарзі на неповідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи в день винесення судового рішення (28.04.2010р.) заслуговує на увагу, оскільки підтверджується матеріалами справи і, зокрема, тим, що ухвала від 23.04.2010р. про відкладення розгляду справи на 28.04.2010р. у зв’язку з перебуванням судді Торчинської Л.О. на лікарняному, відповідач (КП „Теплопостачання міста Одеси”) отримав тільки 05.05.2010р. (а.с.56, т.V), тобто вже після розгляду справи і винесення судового рішення 28.04.2010р.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення частково або повністю і прийняти нове рішення.

При зазначених вище обставинах оскаржене рішення суду підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” задовольнити частково.

Рішення місцевого господарського суду Одеської області від 28 квітня 2010 року по справі №22/37-10-1308 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „Інфоксводоканал” задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (65110, м. Одеса, вул. Банківська, 1-б, п/р 26008061398901 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС” в особі філії „Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, р/р 26007311687301 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 26472133) борг за послуги водопостачання згідно договору на надання послуг з водопостачання холодної води для її підігріву №1356 ТГО-708/07 від 29.12.2007р. за період 01.02.2008р. по 01.02.2010р. у розмірі 10143564,37 грн., державне мито 25500 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 236 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду Одеської області.

Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Одеської області від 11 травня 2010 року №22/37-10-1308 про примусове виконання рішення господарського суду по справі №22/37-10-1308 від 28.04.2010р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            Тофан В.М.

          Судді                                                                                          Журавльов О.О.

                                                                                                    Михайлов М.В.