Постанова № 10395250, 12.07.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.07.2010 р. справа №21/55пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників від позивача:Бренець Д.О. - за дов. №01/13-845 від 11.03.10 від відповідача:ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_1 від 23.06.98 прокурор:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

та апеляційне подання Донецької міської ради м. Донецьк

Прокурора Ворошиловського району м. Донецька

на рішення господарського суду Донецької області

від17 травня 2010р.

у справі№21/55пд (суддя Татенко В.М.)

за позовомПрокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради м. Донецьк

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк

провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ворошиловського району м. Донецька звернувся в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з позовом про зобовязання укласти додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. щодо збільшення ставок загальної річної плати до 3% від грошової оцінки земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2009р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2009р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2009р. згадані судові акти були скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Підставою скасування було те, що попередніми судовими інстанціями не надано правової оцінки тому, чи є рішення від 20.05.08 №19/39 «Про внесення змін в рішення Донецької міської ради від 26.05.06 №2/37 «Про орендну плату за землю в м.Донецьку», на підставі якого ставиться питання про внесенні відповідних змін до Договору, чинним, та чи оскаржувалось в установленому законом порядку.

Під час нового розгляду справи, на адресу господарського суду надійшла заява позивача від 14.04.2010р. про зміну предмету позову на підставі положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням змісту цієї заяви, позивач наполягав на внесенні змін до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1410136300:00:017:0009), загальною площею 0,0677га із земель комерційного використання для експлуатації існуючих будівель контори, гаражу, приміщення архіву по вул. Трамвайній, 30 у Ворошиловському районі від 08.11.2005р., укладеного між Донецькою міською радою м. Донецьк та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 24.11.2005р. №НОМЕР_2, в частині викладення пункту 8 в наступній редакції: “…8. Загальна річна орендна плата складає 3,0 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки і вноситься орендарем у грошовому вигляді, у розмірі 28840грн.15коп. (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок гривень 15 копійок) на бюджетний рахунок місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька, номер рахунку 33215812500004 в ГУ ДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 24164870, МФО 834016, код бюджетної класифікації 13050200…”. Вказані зміни були підтримані прокурором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. у справі №21/55пд в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Прокурор Ворошиловського району м. Донецька звернувся з апеляційним поданням, в якому наполягає на скасуванні судового рішення через помилкове застосування господарським судом норм матеріального права.

Договором оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. передбачений перегляд розміру орендної плати у разі зміни її розмірів на законодавчому рівні. Посилаючись на положення частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю»та частини 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі», прокурор наполягає на тому, що вимоги про зобовязання укласти додаткову угоду до договору оренди землі в частині підвищення розміру орендної плати є правомірними та обґрунтованими.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. апеляційне подання прокурора було прийняте та порушено апеляційне провадження.

В подальшому, на адресу апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга позивача, в якій зазначено про незгоду з судовим рішенням, необхідність його скасування та задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального права.

Згідно частин 4 та 5 статті 21 Закону України «Про оренду землі»№1211-IV від 02.10.2003р. (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008р.) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, для інших категорій земель не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 11 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів (у тому числі внаслідок інфляції) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та в інших випадках, передбачених законом.

Рішення Донецької міської ради №19/39 від 20.05.2008р. «Про внесення змін до рішення міської ради №2/37 від 26.05.2006р. «Про орендну плату за землю в м. Донецьку», на підставі якого вносяться зміни до договору, є чинним, в судовому порядку не скасоване.

Враховуючи викладене, скаржник вважає, що відсутні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині збільшення розміру орендної плати.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2010р. було прийнято до розгляду апеляційну скаргу позивача.

У відзиві на апеляційне подання Прокурора Ворошиловського району м. Донецька відповідач не погодився з твердженнями прокурора та наполягав на тому, що рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та обєктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.

З огляду на положення статті 58 Конституції та статті 5 Цивільного кодексу України щодо дії у часі актів цивільного законодавства, новий розмір орендної плати має бути застосований під час укладення договорів оренди після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008р.

У відзиві на апеляційну скаргу Донецької міської ради відповідач також не визнав доводи скаржника та зазначив про необхідність застосування принципу дії нормативних актів в часі. В Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03.06.2008р. не передбачено приведення у відповідність договорів оренди землі, укладених до моменту набрання чинності цим Законом.

Під час апеляційного провадження у справі в судових засіданнях від 07.06.2010р., 21.06.2010р. та 12.07.2010р. представник позивача, прокурор та відповідач підтримували позиції, викладені раніше.

В судовому засіданні від 12.07.2010р. представник позивач пояснив, що предметом розгляду спору в господарському суді була вимога про викладення пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. в новій редакції, додаткові вимоги не заявлялись.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі і поданні доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу та апеляційне подання, заслухавши у судовому засіданні прокурора та повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Між Донецькою міською радою (далі орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. (зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24.11.2005р. за №НОМЕР_2)

Згідно пунктів 1 та 2 цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі комерційного використання) площею 0,0677га (у тому числі, 0,0448 га під капітальною одноповерховою забудовою, 0,0229га під проїздами, проходами та майданчиками) кадастровий номер 1410136300:00:017:0009), розташовану за адресою м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Трамвайна, 30. На земельній ділянці в задовільному стані знаходяться обєкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності (будівлі контори, гаражу, приміщення архіву).

В пункті 4 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. сторони встановили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки дорівнює 961338грн.50коп.

Відповідно до пункту 7 вищезгаданого договору, договір укладений на термін до 30.09.2010р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається зі змісту пунктів 8-10 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. річна орендна плата на момент укладення договору дорівнювала 1,5% від грошової оцінки земельної ділянки та має вноситись орендарем в грошовому вигляді в розмірі 14420грн.08коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В пункті 11 цього договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням Донецької міської ради «Про внесення змін в рішення Донецької міської ради №2/37 від 26.05.2006р. «Про орендну плату за землю в м. Донецьк»були затверджені нові ставки річної орендної плати за земельні ділянки в м. Донецьк у відсотках від грошової оцінки землі згідно з цільовим використанням земельної ділянки.

Як вбачається з пояснень представника позивача, згаданий вище нормативно-правовий акт не скасований та не визнаний в судовому порядку недійсним.

Посилаючись на вказане рішення та статтю 21 Закону України «Про оренду землі», Ворошиловська районна у місті Донецьк рада підготувала проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. та пропонувала викласти в новій редакції певні пункти договору оренди земельної ділянки, а саме -

- пункт 4 договору «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки ... з 01.01.09р. - 1178317грн.32коп. у відповідності з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки»;

- пункт 8 договору «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3,0% і становить моменту реєстрації 35349грн.52коп. на рік. Орендна плата вноситься ... рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця»

Також пункт 24 «Орендар зобовязаний»цього ж договору пропонувалось доповнити словами «… Згідно Закону України «Про карантин рослин»забезпечити заходи щодо непоширення та засмічення земель карантинними рослинами».

Оскільки орендар залишив без розгляду пропозицію орендодавця про внесення змін до договору, прокурор Ворошиловського району м. Донецька звернувся в інтересах держави в особі Донецької міської ради з позовом про зобовязання відповідача укласти додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. щодо збільшення ставок загальної річної плати до 3% від грошової оцінки земельних ділянок.

В подальшому, позивач заявою від 14.04.2010р. змінив предмет позову та наполягав на внесенні змін до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1410136300:00:017:0009), загальною площею 0,0677га із земель комерційного використання для експлуатації існуючих будівель контори, гаражу, приміщення архіву по вул. Трамвайній, 30 у Ворошиловському районі від 08.11.2005р., укладеного між Донецькою міською радою м. Донецьк та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис 24.11.2005р. №НОМЕР_2, в частині викладення пункту 8 в наступній редакції: “…8. Загальна річна орендна плата складає 3,0 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки і вноситься орендарем у грошовому вигляді, у розмірі 28840грн.15коп. (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок гривень 15 копійок) на бюджетний рахунок місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька, номер рахунку 33215812500004 в ГУ ДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 24164870, МФО 834016, код бюджетної класифікації 13050200…”. Судом були прийнято до розгляду заяву про зміну предмету спору.

Стаття 2 Закону України «Про плату за землю»№378/96-ВР від 19.09.1996р. (із змінами та доповненнями) визначає, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008р. змінено статтю 21 Закону України «Про оренду землі»в частині визначення максимального та мінімального розміру річної орендної плати за землю. Так, було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Попередня редакція наведеної норми визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі»№1211-IV від 02.10.2003р. оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини, а отже, і зобовязання щодо оплатної передачі та зобовязання щодо користування і сплати орендної плати виникають між орендодавцем і орендарем в момент укладання договору оренди.

В Розділі ІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008р. зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

З урахуванням викладеного, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду про те, що положення Закону України №309-VI від 03.06.2008р. щодо внесення змін до частин четвертої та пятої статті 21 Закону України «Про оренду землі»застосовуються до орендних відносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття 30 Закону України «Про оренду землі»№1211-IV від 02.10.2003р. визначає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 30 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. усі зміни та доповнення до договору здійснюються тільки у письмовій формі, оформлюються у вигляді додаткової угоди і у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розвязується у судовому порядку.

В пункті 11 цього договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі, внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю»(в редакції Закону України №309-VI від 03.06.2008р.) ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій-десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно із змістом договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р. орендована відповідачем земельна ділянка несільськогосподарського призначення не належить до категорій земель, відносно яких встановлюються ставки земельного податку, вищі за середню (більш як 1% від їх грошової оцінки).

Таким чином, після набрання чинності Законом України №309-VI від 03.06.2008р., середня ставка земельного податку (у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки) залишилася незмінною, що виключає наявність підстав для збільшення розміру орендної плати згідно з п.11 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2005р.

Положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008р. також не містять приписів щодо обовязковості зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах орендної плати.

Враховуючи відсутність у вищезгаданому Законі вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом, та з огляду на положення статті 58 Конституції України, норма ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України №309-VI від 03.06.2008р.) не має зворотної дії до спірних орендних правовідносин, оскільки стосується договорів оренди землі, укладених після набрання ним чинності.

За приписами статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З урахуванням викладеного, існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для зміни договору. Існування таких умов прокурором та позивачем не доведено. Адже зміст спірного договору оренди та приписи чинного законодавства не передбачають таких підстав для зміни розміру орендної плати за землю з 01.01.2008, на яких наполягає позивач.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначає, що доводи прокурора та позивача, викладені в апеляційних скарзі та поданні не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. у справі №21/55пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецької міської ради м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. у справі №21/55пд - залишити без задоволення

Апеляційне подання Прокурора Ворошиловського району м. Донецька на рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. у справі №21/55пд - залишити без задоволення

Рішення господарського суду Донецької області від 17.05.2010р. у справі №21/55пд залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий

Судді:

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС