Постанова № 10394801, 30.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2010 року 09 год. 35 хв. № 2а-11213/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Приватного підприємства «Солекс»

До Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

Про визнання протиправним та скасування рішення № 0002522330/0 від 18.05.2009 р.

За участю представників сторін

від позивача: Буняк Ю.І. за дов. № 15102-юр1 від 15.02.2010 р.

від відповідача: Вернигора О.О. за дов. № 10/10-021 від 11.01.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Солекс»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення № 0002522330/0 від 18.05.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4080 грн.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, вважає спірне рішення безпідставним, незаконним та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. В обґрунтування позиції вказує на те, що при здійсненні розрахунків із споживачами позивачем застосовується належним чином зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, який внесений до Державного реєстру, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Підтвердженням цього є денний Х-звіт, роздрукований під час проведення перевірки. Всі суми розрахунків відображаються у книзі обліку розрахункових операцій.

Крім того, звертає увагу суду на порушення податковим органом під час складання акту перевірки вимог ст. ст. 111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити, вважає оскаржуване рішення винесеним на підставі цілком правомірних висновків, складених за результатами перевірки. В обґрунтування свого заперечення вказує, що внаслідок проведеної перевірки було встановлено, що 12 гральних автоматів - реєстратори розрахункових операцій не зареєстровані в органах податкової служби і не переведені у фіскальний режим роботи. Вказує на те, що позивач до 31.12.2006 р. зобовязаний був оснастити гральні автомати фіскальною памяттю, однак цього не зробив. Розрахункова операція повинна проводитись на повну суму покупки (наданні послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Позивач не виконав норму Закону, а тому було винесено оскаржуване рішення.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Предявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 0002522330/0 від 18.05.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4080 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Податковим органом було проведено перевірку позивача щодо контролю за порядком проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності товарних патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0446/26/57/23/24102644 від 29.04.2009 р.

В ході перевірки встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки та встановлених порушень податковим органом було винесено рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2009 р. № 0002522330, яким зобовязано останнього сплатити 4080 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням, оскаржив його до суду задля відновлення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»гральні автомати, що застосовуються субєктами господарювання у сфері грального бізнесу для надання послуг, належать до реєстраторів розрахункових операцій автоматів з продажу товарів (послуг), які в автоматичному режимі здійснюють видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо (послуг) і забезпечують відповідний облік їх кількості та вартості.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат і електронний контрольно-касовий реєстратор, компютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг) це реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Згідно п. 1 Наказу Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.2006 № 40/374 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження організації діяльності проведення азартних ігор і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор», визначено, що: - гральний автомат це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Отже, з наведеного вбачається, що гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів, як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів здійснює видачу товарів (послуг), а отже, гральний автомат це автомат з надання послуг у сфері грального бізнесу, що спростовує твердження позивача про те, що гральний автомат не є реєстратором розрахункових операцій.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (наданні послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»від 07.02.2001 р. № 121 (із змінами, внесеними Постановами Кабміну від 29.01.2003 р. № 151, від 10.12.2003 р. № 1905, від 28.10.2004 р. № 1447, від 07.06.2006 р. № 803) установлено терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з використанням гральних автоматів до 31.12.2006 р.

Таким чином, з 01.01.2007 р. суб'єкти господарювання, які надають послуги гральних автоматів мають здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4.4 «Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги)», затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Щодо необхідної умови використання гральних автоматів із застосуванням РРО є перш за все обовязкове включення їх (або окремих блоків автоматів, що входять до складу компютерно-касових систем, які забезпечують переведення таких автоматів у фіскальний режим роботи) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій за процедурою, встановленою Положенням про зазначений Державний реєстр, що затверджений постановою Кабміну від 29.08.2002 р. № 1315, то вказана процедура здійснюється за поданням заявника (наприклад виробників або постачальників такої техніки, розробленої на замовлення операторів сфери грального бізнесу).

За таких обставин, виходячи із специфіки надання послуг у сфері грального бізнесу на гральних автоматах, гральний автомат повинен бути оснащений належним РРО.

Згідно з абз. 3 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (надану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Таким чином, з урахуванням наведеного позивач зобовязаний був надавати послуги через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на індивідуальному гральному автоматі.

Визначений Законом порядок проведення розрахункових операцій позивачем не дотримується.

Фіскалізація грального обладнання є основною передумовою для легалізації ринку гральних автоматів.

Обовязок застосування гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, є нормою закону, якою мають керуватися субєкти господарювання при здійсненні діяльності у сфері грального бізнесу.

Крім того, слід зазначити, що наказом ДПА України від 21 січня 2009 року № 7 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій», який був чинний на момент виявлення правопорушень, до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій внесено модель реєстратора розрахункових операцій «Фіскал», цільова сфера використання якого визначена в казино; зали гральних автоматів; фіскалізація гральних автоматів; торгівля та послуги гральних закладів. В наказі ДПА України від 10.09.2009 р. № 581 включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп`ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Отже, із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій компютерно-касової системи «Фіскал»субєкти господарювання зобовязані використовувати зазначену систему.

Наявність у залі гральних автоматів реєстратора розрахункових операцій модифікації «SAMSUNG ER 350F-UA.01i», заводський номер ДІ 00504852, фіскальний номер 0701004918, не спростовує факт порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки РРО зазначеної модифікації належить до класу «Стаціонарні електронні контрольно-касові апарати», яким технічно неможливо обладнати гральний автомат як реєстратор розрахункових операцій.

Згідно з п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до зазначених положень, штрафні (фінансові) санкції позивачу було розраховано наступним чином: 20 н.м.д.г. = 340 х 12 грал. авт. = 4080 грн.

Судом не визнаються в якості підстави для скасування рішення відповідача щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій доводи позивача відносно порушення встановленого законодавством України порядку проведення виїзної перевірки. Суд звертає увагу, що Закон України «Про державну податкову службу в Україні»в статтях 111, 112 встановлює порядок проведення перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів). В той час як штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не являються податками, зборами, обовязковими платежами. Даний закон, встановлюючи правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, також визначає порядок проведення перевірки застосування реєстраторів розрахункових операцій в процесі здійснення підприємницької діяльності, у тому числі надання послуг гри на гральному автоматі, та відповідальність за порушення вимог даного закону. Зокрема, вказаний закон не містить вказівок щодо попереднього повідомлення субєктів підприємницької діяльності про проведення таких перевірок.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про протиправним та скасування рішення № 0002522330/0 від 18.05.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4080 грн. задоволенню не підлягають, адже позивачем було порушено податкове законодавство, а саме п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок чого податковим органом і були застосовані штрафні (фінансові) санкції.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 09.07.2010 р.