Постанова № 10394799, 24.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2010 року 13 год. 20 хв. № 2а-15465/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська логістична компанія»

До Київської регіональної митниці

Про Визнання нечинними податкових повідомлень форми «Р»№ 70 та № 71 від 25.09.2009 р.

За участю представників сторін

від позивача: Негода А.А. за дов. від 01.12.2009 р.

від відповідача: Маньковська К.Е. за дов. від 26.03.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська логістична компанія»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання нечинними податкових повідомлень форми «Р» № 70 та № 71 від 25.09.2009 р.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, вважає оскаржувані податкові повідомлення такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, в обґрунтування позиції здійснює посилання на Закони України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про транспортно-експедиційну діяльність», «Про податок на додану вартість»Порядок розгляду митними органами скарг платників податків на податкові зобовязання, нараховані митними органами, затверджений Наказом ДМСУ № 97 від 08.02.2006 р. (зареєстрований в Мінюсті 20.02.2006 р. № 151/12025).

Представник відповідача в задоволенні вимог позивача просив відмовити, вважає, що митним органом при винесенні спірних податкових повідомлень було дотримано норм чинного законодавства та цілком правомірним є нарахування позивачу сум податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України та податку на додану вартість з товарів увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Предявлені позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень форми «Р»№ 70 та № 71 від 25.09.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Київською регіональною митницею було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська логістична компанія»з питань митної справи за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2009 р., за результатами проведеної перевірки було складено Акт № 14/9/100000000/33154264 від 20.08.2009 р.

В ході перевірки було вибірково перевірено правильність декларування позивачем кодів товарів згідно УКТ ЗЕД. Встановлено, що позивач декларував товар «Плити для підвісної стелі, виготовлені з рослинних і мінеральних волокон, які надходили від відправників AMF GmbH & Co. KG»(контракт № 9 від 16.08.2006) та Building Products` B»(контракт № AR/7705-NL від 17.08.2005) за кодом УКТ ЗЕД 6808 00 00 00 (ставка ввізного мита 5 %). На підставі інформації, наданої декларантом до митниці про те, що плити виготовлені з рослинних волокон товариству були видані рішення про визначення коду товару № КТ-100-2685-06 від 18.12.2006 р. та № КТ-100-2686-06 від 04.12.2006 р.

Фактично було встановлено, що плити виготовлені в основному з мінеральних волокон з додаванням рослинних волокон та звязувальних волокон.

Так, відповідач дійшов висновку, що позивач допустив методологічну помилку при декларуванні товару за кодом УКТ ЗЕД 6808 00 00 00, що призвело до порушення вимоги Закону України «Про Митний тариф України»в частині сплати ввізного мита за ставкою 5 % від митної вартості при імпорті плит для підвісної стелі, виготовлених з мінеральних та рослинних волокон.

Відповідно, через заниження суми мита, позивачем було порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення бази оподаткування.

Вищевказані рішення стосовно класифікації товару «Плити для підвісної стелі, виготовлені з рослинних та мінеральних волокон», який був імпортований на митну територію позивачем з 01.01.2008 р. було скасованими митницею. Даний товар необхідно було декларувати за кодом УКТ ЗЕД 6806 90 00 00.

24.10.2008 р. та 27.10.2008 р. Київською регіональною митницею були видані нові рішення про визначення коду товару, відповідно: КТ-100-2483-08 та КТ-100-2497-08. Відповідач зауважив, що позивач на підставі цих рішень декларувало і продовжує декларувати товар за кодом УКТ ЗЕД 6806 90 00 00.

Крім того, було зясовано, що підставою для декларування товару були рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Київської регіональної митниці № КТ-100-2685-06 від 18.12.2006 р. та № КТ-100-2686-06 від 04.12.2006 р. з 01.01.2008 р. дані рішення втратили чинність відповідно до розпорядження начальника Київської регіональної митниці від 07.12.2007 р. № 178/1.1.

В ході перевірки під час зіставлення фактичних видатків, здійснених позивачем на транспортування товарів , з їх розміром, зазначеним у довідках поданих до митного органу, встановлено розбіжність між сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та сумами, що були фактично сплачені за рахунками перевізників, що призвело до порушення ст. 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості, що у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків.

Перевіркою було встановлено, що Товариством за період, що перевірявся було порушено вимоги Законів України «Про Митний тариф України»та «Про податок на додану вартість»у частині правильності визначення бази оподаткування, що спричинило заниження податкових зобовязань Товариства при сплаті мита та податків.

На підставі акта перевірки та виявлених порушень на адресу позивача було винесено податкові повідомлення форми «Р»від 25.09.2009 р. № 70, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 730166,19 грн., у т.ч. за основним платежем 487777,46 грн., за штрафними санкціями 242388,73 грн. та від 25.09.2009 р. № 71, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 158123,25 грн., у т.ч. за основним платежем 105415,50 грн., за штрафними санкціями 52707,75 грн.

Вважаючи висновки, прийняті за результати проведеної перевірки безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства України, а суми донарахованих податкових зобов'язань необґрунтованими позивачем було подано до Київської регіональної митниці зауваження та заперечення до акту перевірки. Київська регіональна митниця розглянула зауваження та заперечення, і направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська логістична компанія»лист № 35/2-15/9910 від 25.09.2009 р. та податкові повідомлення форми «Р»від 25.09.2009р. за № 70 та № 71. Не погоджуючись з висновками викладеними у акті перевірки та не погоджуючись з податковими повідомленнями форми «Р»від 25.09.2009 р. за №№ 70, 71 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська логістична компанія»подало скарги від 07.10.2009 р. до Київської регіональної митниці. Після розгляду скарг позивач отримав відповідь під вих. № 35/4-15/169416941 від 26.10.2009 р., якою у задоволенні поданих скарг відмовлено, а податкові повідомлення форми «Р»від 25.09.2009 р. за №№ 70, 71 залишені без змін. Не погоджуючись з висновками викладеними у акті перевірки та не погоджуючись з податковими повідомленнями форми «Р»від 25.09.2009 р. за №№ 70, 71, а також з відповіддю Київської регіональної митниці під № 35/4-15/169416941 від 26.10.2009 р., позивач подав скарги від 05.11.2009 р. до Державної митної служби України. Після розгляду скарг Товариство отримало відповідь під вих. № 11/3-10.15/11291 від 23.11.2009 р., якою у задоволенні скарг відмовлено, а податкові повідомлення форми «Р»від 25.09.2009 р. за №№ 70, 71 залишені без змін.

Позивач не погоджуючись з таким станом речей, оскаржив податкові повідомлення до суду задля відновлення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити з наступних підстав.

Мито (ввізне мито) згідно п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»віднесено до загальнодержавних податків та зборів.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф», ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Тобто, зобов'язання позивача зі сплати ввізного мита є зобов'язанням зі сплати податку, строк сплати (нарахування) якого встановлено спеціальним законом Законом України «Про Єдиний митний тариф», який відноситься до кола законів з питань оподаткування.

В свою чергу, у позивача виникає зобовязання по сплаті податку на додану вартість, оскільки згідно п 4.3. ст. 4 Закон України „Про податок на додану вартість” для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України, з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

З аналізу положень Митного кодексу України випливає, що під фактами, які мають юридичне значення слід розуміти факти переміщення та пропуску товарів через митний кордон України. Разом з тим, відповідність товарів (їхніх текстових описів, що містяться в графі 31), які декларуються, встановленій класифікаційній категорії не може вважатись фактом у розумінні вказаної статті, оскільки це є питанням правової оцінки.

При цьому, виходячи зі змісту статті 40 Митного кодексу України, митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Статтею 43 цього Кодексу встановлено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Посилання позивача на те, що комісією неповно та не обєктивно досліджено питання щодо зміни коду товару згідно УКТЗЕД не має під собою правових підстав та не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обовязковими для підприємств і громадян.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», Основними правилами інтерпретації класифікації товарів, а також відповідно до приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для його класифікації за УКТ ЗЕД.

Чинним законодавством України встановлений відповідний порядок прийняття рішень про визначення коду товарів. Право на прийняття таких рішень надано відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці та відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці. Повноваження вищезазначених відділів, в тому числі і порядок прийняття рішень про визначення коду товару, станом на час ввезення позивачем товару, були визначені наказом Державної митної служби України від. 01.10.2003 р. № 646 «Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України».

Відповідно до п. 2.9., 2.11. Порядку, рішення про визначення коду приймається відділом номенклатури та класифікації на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД. Код товару, зазначений у будь-яких документах, наданих разом з запитом, не є визначальним для класифікації при митному оформленні товарів, а носить інформативний (довідковий) характер.

Рішення про визначення коду товару оформлюється за встановленою формою.

Відповідач повідомив, що при класифікації товару «Плити для підвісної стелі з рослинних волокон»згідно з УКТ ЗЕД приймались до уваги такі характеристики як матеріал з якого виготовлено товар та його призначення.

Відповідач пояснив, що класифікація даного товару згідно з УКТ ЗЕД проводилась наступним чином. Спочатку згідно з Правилом 1, визначалась відповідна товарна позиція, в текстовому описі якої зазначено (описано) товар, який необхідно класифікувати. При цьому перевіряли, чи не існує відповідної примітки до розділу або групи, яка регламентує кла сифікацію цього товару. У випадку, коли в УКТ ЗЕД відсутня відповідні то варна позиція та примітка, застосовуються послідовно інші Правила.

У відповідності з правилом 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Згідно з результатами проведених досліджень, доведених листами ЦМУЛДЕР від 22.10.08 № 29/3-12.2/7506-В, від 22.10.08 № 29/3-12.2/7504-В (експертні висновки від 22.10.08 № 12.2-280 та від 22.10.08 № 12.2-281 відповідно), експертом зазначено, що товар являє собою плити, які складаються з основи скріплених між собою волокон мінерального та рослинного походження та декоративного покриття білого кольору на лицевій стороні. У складі основи також було виявлено крохмаль. Вміст мінеральної складової становить 80,91±мас., 88,90±0,01% мас. та 77,93±0,01% мас. відповідно.

Згідно з текстовим описом товарної позиції 6806 УКТ ЗЕД, до неї включаються шлаковата, мiнеральна силiкатна вата і аналогiчнi види мiнеральної вати; вiдшарований вермикулiт, спученi глини, спiнений шлак та аналогiчнi спученi мiнеральнi продукти ; сумiшi та вироби з теплоiзоляцiйних, звукоiзоляцiйних або звукопоглинальних матерiалiв, крiм виробiв товарних позицiй 6811 6812 або групи 69.

Відповідно до пояснень до товарної позиції 6806 УКТ ЗЕД, затверджених наказом ДМСУ від 31.01.04 № 68 із змінами та доповненнями, внесеними наказом ДМСУ від 28.11.09 № 1006, до неї включаються теплоізоляційні, звукоізоляційні або звукопоглинальні суміші з мінеральних матеріалів в об'ємному стані, наприклад, суміші, що складаються переважно з кізельгуру, кремнеземистого кам'яного борошна, карбонату магнію і т.д., часто з доданням гіпсу, шлаку, подрібненої пробки, стружки або тирси, текстильних волокон і т.д. Мінеральні вати можуть також утворювати частину таких сумішей, які у масі використовуються як пакувальні матеріали, ізолятори для стель, дахів, стін і т.д.

До цієї товарної позиції зазвичай включаються вироби з малою густиною, зроблені з описаних вище речовин або сумішей (наприклад, блоки, листи, цеглини, плитки, трубки, циліндричні оболонки, шнури, прокладки). Ці вироби можуть бути штучно забарвлені в масі, просочені вогнетривкими речовинами, облицьовані папером або армовані металом.

Згідно з текстовим описом товарної підкатегорії 6808 00 00 00 УКТ ЗЕД, до неї включаються панелi, плити, плитки, блоки та аналогiчнi вироби з рослинних волокон, соломи або стружки, трiски, частинок, тирси тощо, агломерованi з цементом, гiпсом або iншими мiнеральними речовинами (звязуючими).

Текстовий опис товарної позиції 6806 УКТ ЗЕД включає теплоізоляційні, звукоізоляційні або звукопоглинальні суміші з мінеральних матеріалів у вигляді блоків, листів, отже даний товар більш конкретно описаний саме в цій товарній позиції, тому відповідно до правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів плити для підвісної стелі з рослинних волокон, повинні розглядатись в товарній позиції 6806 УКТ ЗЕД.

Після того, коли визначено відповідну товарну позицію, визначаються послідовно підпозиція, категорія та підкатегорія, найменування (текстовий опис) яких відповідають товару, що класифікується.

Відповідно до методологічної будови УКТ ЗЕД класифікація товарів в товарній позиції проводиться послідовним читанням опису товару на рівні спочатку однодефісних підпозицій “-“, потім в межах однодефісної підпозиції на рівні дводефісних “- -“ і т.д.

Згідно з правилом 6 Основних правил для юридичних цілей класифікація товарів у підкатегоріях будь-якої товарної позиції проводиться відповідно до назви підпозиції і приміток, які стосуються підпозицій, а також Основних правил, за умови, що порівнювати можна лише підпозиції одного рівня. Перевага надається тексту товарної підпозиції, котра містить найбільш точний опис товару.

При визначенні коду товару послідовно було розглянуто тексти однодефісних підкатегорій товарної позиції 6806 УКТ ЗЕД. За результатами розгляду яких було встановлено, що даний товар повинен розглядатись в товарній підкатегорії 6806 90 00 00.

Відповідно до п.10 наказу Державної митної служби України від 07.08.2007 р. № 667 «Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», рішення приймається ВН та КТ на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТ ЗЕД.

Враховуючи визначений склад товару та його застосування, а також відповідно до правил 1,6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів УКТ ЗЕД товар «Плити для підвісної стелі з рослинних волокон»відповідає коду УКТ ЗЕД 6806 90 00 00.

Як свідчать матеріали справи, рішення прийняті відділом номенклатури та класифікації товарів від 04.12.06 № КТ-100-2686-06 та від 18.12.06 № КТ-100-2685-06 відповідно до яких товар «Плити для підвісної стелі з рослинних волокон»було класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 6808 00 00 00, але станом на 01.01.2008 р. вони були скасовані Розпорядженням начальника Київської регіональної митниці від 07.12.2007 р. № 178/1.1.

Окрім цього, рішення від 18.12.2006 р. № КТ-100-2685-06 було прийнято на товари арт. 01OR 201321 Orbit SK, 01FI 201321 Filigran SK, 01P 201321 Planet SK, виробництва MF», Німеччина, з врахуванням результатів проведених досліджень в ЦМУЛДЕР (лист від 14.12.2009 р. № 29/6-12.2/8506-Д, довідка експерта від 13.12.2006 р. № 12.2-503), відповідно до яких експертом зазначено, що до складу наданих на дослідження зразків, у вигляді будівельних плит, входять рослинні матеріали, які агломеровані за допомогою мінеральних в'яжучих. Серед рослинних матеріалів, наявних у зразках, були визначені волокна целюлози та деревні волокна. До мінеральних в'яжучих наданих зразків входять алюмосилікати, азбест, оксиди кремнію. Лицьова поверхня плиток вкрита декоративним шаром, який складається з карбонату кальцію, а рішення від 24.10.2008 р. № КТ-100-2483-08 було прийнято на товари арт.:59037 Planet SK, 59035 Filigran SK, виробництва AMF GmbH & Co. KG», Німеччина, результати лабораторних досліджень яких значно відрізняються від наведених вище.

Рішення від 04.12.2006 р. № КТ-100-2686-06 та від 27.10.08 № КТ-100-2497-08 були прийняті на один і той же товар арт. ВР9842М3В Board Bajkal, виробництва », Німеччина. Однак, рішення 2006 року прийнято з врахуванням інформації від фірми-виробника, а саме ксерокопії каталогу із зазначенням хімічного складу товару. В подальшому при проведенні експертизи в ЦМУЛДЕР в 2008 році інформація стосовно складу товару не була підтверджена та експертом було зазначено, що за складом товар не відповідає текстовому опису, наведеному в 31 графі ВМД від 07.10.2008 р. № 100000010/8/456361, а саме тому, що плити виготовлені з рослинних волокон, агломерованих мінеральними речовинами.

Таким чином, рішення про визначення коду УКТ ЗЕД товару «Плити для підвісної стелі з рослинних волокон», винесені у 2006 році, не могли бути використані для підтвердження правильності класифікації при митному оформленні даного товару, що надходив на адресу суб'єкта ТОВ «Українська логістична компанія»у 2008 році

Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до пп. 5.1 п. 5 наказу Державної митної служби України «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»від 09.07.1997 р. № 307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247 ВМД заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок. Відомості, заявлені декларантом у ВМД, є відомостями, необхідними для митних цілей. Графи A, C, D/J, E/J, G, H, I, F ВМД заповнюються посадовими особами митних органів. Так, декларантом самостійно заповнювалися графи 31 “вантажні місця та опис товару”, а також 33 “код товару”.

Якщо враховувати той факт, що для встановлення коду товару згідно УКТ ЗЕД, позивач у 2008 році до відділу номенклатури та класифікації товарів митниці чи до іншої організації (рішення якої носило хоч би інформативний характер) не звертався, код товару визначив самостійно, без використання наданих законодавством України можливостей для перевірки та його підтвердження, перед наданням митному органу України, що вказує на те, що позивачем не було здійснено усіх заходів, необхідних для виконання своїх обовязків.

Разом з тим, згідно ст. 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Виходячи з вищевикладеного, позивач самостійно подає до митного органу документи та вказує дані необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», після проставлення на ВМД штампу „Під митним контролем” декларант несе юридичну відповідальність за відомості зазначені у ВМД.

Так, у вищевказаному Положенні наведено, що вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

З огляду на вищезазначене ТОВ «Українська логістична компанія»не було звільнене від виконання зобовязання передбаченого ст.ст. 67, 68 Конституції України щодо сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильного додержування Конституції України та законів України та юридичної відповідальності за незнання законів.

Слід зазначити, що позивач погодився (що підтверджує в адміністративному позові) з встановленим кодом товару згідно УКТ ЗЕД, і з жовтня 2008 року саме цей код товару зазначає у вантажних митних деклараціях, що ще раз підтверджує правомірні дії митниці щодо встановлення коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Крім того, керуючись п.4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1730 та з метою отримання додаткової інформації щодо фактичного розміру витрат на транспортування товарів, що ввозилися Товариством, в період перевірки були зроблені запити до підприємств, що надавали транспортно-експедиційні послуги. Згідно з відповідями перевізників визначено наступне.

ТОВ «Віапрайм»надавало експедиційні послуги Товариству, у 2008 2009 роках. При перевірці вантажних митних декларацій, виявлено розбіжності між сумами транспортних витрат, задекларованих у ВМД та вказаними в актах виконаних робіт, зазначеного вище експедитора, на суму 42 300,00 грн.

Фактичні транспортні витрати за окремими вантажними митними деклараціями (далі ВМД) визначено шляхом зіставлення номерів транспортних засобів за ВМД і актами виконаних робіт, наданими до сплати підприємствами-перевізниками, а також податковими деклараціями перевізників та експедиторів, з урахуванням дати митного оформлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Так, зіставленням фактичних видатків, здійснених Товариством на транспортування товарів, з їх розміром, зазначеним у довідках поданих до митного органу, встановлено розбіжність між сумами витрат на транспортування, задекларованих при митних оформленнях, та сумами, що були фактично сплачені за рахунками перевізників, що призвело до порушення ст. 267 Митного кодексу України у частини повноти визначення митної вартості, що у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу). Поняття вантажної митної декларації визначено у п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574. Згідно підпункту 7.3.6. пункту 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Таким чином, ВМД є одночасно податковою декларацією.

Згідно із статтею 260 Митного кодексу України, для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до статті 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Фактичні транспортні витрати за окремими вантажними митними деклараціями визначено шляхом зіставлення номерів транспортних засобів, якими переміщувався вантаж на територію України, і актами виконаних робіт, наданими Позивачу до сплати підприємствами-перевізниками, а також податковими деклараціями перевізників та експедиторів, з урахуванням дати митного оформлення.

Згідно з абз. 3 п. 1.4., п. 1.14 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон про ПДВ) поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Як встановлено пп.. 3.1.1, 3.1.2 ст. 3 Закону про ПДВ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

- ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг), згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону про ПДВ, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону про ПДВ об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 6.2.4. Закону про ПДВ встановлено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Крім того, як встановлено, пп.. 7.2.1. ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як підтверджено доказами, що надавалися для приєднання в справі, перевізники (постачальники послуг з перевезення) на кожний факт надання послуг виписували на користь позивача рахунки та податкові накладні.

Наприклад, у ВМД № 100000010/8/451770 позивачем було задекларовано транспортні витрати до митного кордону України, відповідно до декларації митної вартості, у сумі 17000 грн., для підтвердження останніх до митного органу під час здійснення митного оформлення подавалася „справка о стоимости доставки” від 26.08.2008, де зазначено, що „стоимость транспортных услуг по доставке груза в адрес ООО „Украинская логистическая компания” автомобілем № АС3499АМ/АС5851ХХ от г. Монстер (Германия) до границы Украины составляет 17000 грн.”. На запит митниці від 03.08.2009 р. вих. № 35/4-10/8160 Товариством з обмеженою відповідальністю „Віапрайм” було надано до митного органу:

- акт № 007 про надання послуг (виконаних робіт), де зазначено, що міжнародні транспортні послуги було надано на суму 17600 грн.;

- рахунок № 007 від 26 серпня 2008 (автомобіль № АС3499АМ/АС5851ХХ), де зазначено, що міжнародні транспортні послуги було надано на суму 17600 грн.;

- податкова накладна від 26.08.08 № 7, де зазначено, що міжнародні транспортні послуги було надано на суму 17600 грн.

Необхідно зазначити, що вказана послуга оподаткована ПДВ за нульовою ставкою, що підтверджує той факт, що кошти сплачено до митного кордону України.

Таким чином, було встановлено, що за вказаною ВМД було занижено базу оподаткування на 600 грн.

Матеріали справи свідчать, ТОВ «Віапрайм»надавало експедиційні послуги Товариству, у 2008 2009 роках. При перевірці усіх вантажних митних декларацій, виявлено розбіжності між сумами транспортних витрат, задекларованих у ВМД та вказаними в актах виконаних робіт, зазначеного вище експедитора, на загальну суму 42 300,00 грн.

Так, суд вважає, що відповідач дійшов правильних висновків при перевірці, що позивачем за період що перевірявся, було порушено вимоги Законів України «Про Митний тариф України»та «Про податок на додану вартість»у частині правильності визначення бази оподаткування, що спричинило заниження податкових зобовязань останнього при сплаті мита та податків. Дані документальної перевірки Товариства свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (вантажних митних деклараціях).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про правильність застосування відповідачем норм чинного законодавства та притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення останньому відповідно до податкових повідомлень від 25.09.2009 р. № № 70,71 сум податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України та податку на додану вартість з товарів увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень форми «Р»№ 70 та № 71 від 25.09.2009 р. задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська логістична компанія» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 09.07.2010 р.