Постанова № 10394567, 24.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2010 р. № 2а-1971/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю:

представника позивача Литвиненко В.В. ,

представника відповідача Богданової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс.М"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс.М" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова, в якому просили визнати недійним податкове повідомлення-рішення № 0000021800/0 від 10.02.2010 р. В обґрунтування позову зазначили, що за наслідками документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ “Релан”за період з 01.03.08 р. по 31.08.08 р., складено акт від 19.01.2010 року № 106/18-010/34858807, на підставі якого органом державної податкової служби винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення від 10.02.2010 року № 0000021800/0. В акті перевірки наведено висновок про те, що ТОВ “Інтекс.М” безпідставно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-серпень 2008 року суму в розмірі 72 394, 10 грн., оскільки угоди, укладені ТОВ „Інтекс.М" з ТОВ „Релан", мають протиправний характер, правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено суми до податкового кредиту по операціям з ТОВ „Релан", по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушує публічний порядок, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним. Правочини, укладені та такі, що виконувались у перевіряємому періоді ТОВ „Інтекс.М" з постачальником ТОВ „Релан", не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, а тому віднесення ТОВ „Інтекс.М" сум ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту суперечить вимогам п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР, чим було завищено податковий кредит на загальну суму 72 394,0 грн. ТОВ “Інтекс.М” не згодне з таким нарахуванням, оскільки договори, укладені між ТОВ "Інтекс. М" та ТОВ "Релан" містять в собі розмір цін та податку на додану вартість, які ТОВ "Інтекс. М" сплатив на користь ТОВ "Релан". Податкові накладні, видані ТОВ "Релан" на підтвердження оплати та виконаних робіт за договорами, укладеними між ТОВ "Інтекс. М" та ТОВ "Релан" відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оформлені належним чином і є підставою для нарахування ТОВ "Інтекс. М" податкового кредиту. ТОВ "Релан" є платником податку на додану вартість, зареєстроване належним чином в ДПІ у Приморському районі м. Одеси та має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, отже має право видавати податкові накладні. ТОВ "Інтекс. М" придбало послуги у ТОВ "Релан", згідно укладених між ними договорів, здійснило оплату послуг, отримало від ТОВ "Релан" належним чином оформлені податкові накладні, а отримані послуги використало у своїй господарській діяльності, передавши їх іншим суб'єктам підприємницької діяльності на підставі договорів, за що отримало оплату, видало податкові накладні на відповідні суми та включило їх до своїх податкових зобов'язань, тобто правомірно визначило суму податкового кредиту, отриманого від ТОВ "Релан".

Відповідач проти позову заперечував, від ДПІ в Київському районі м. Харкова до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що перевіркою ТОВ “Інтекс.М” з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ “Релан” встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за березень - серпень 2008 року у сумі 72 394,00 грн. Підприємство ТОВ "Релан" у період, що перевірявся, виконувало для ТОВ "Інтекс.М" монтажні роботи на підставі договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних. Перевіркою встановлено, що декларації з податку на прибуток та ПДВ, надані до ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва та дані, наведені у цих деклараціях не відповідають вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями, а саме декларації заповнені платником податків всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку їх заповнення та визнані таким контролюючим органом як неподаткові декларації. Отже, угоди, укладені ТОВ „Інтекс.М" з ТОВ „Релан", мають протиправний характер. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено суми до податкового кредиту по операціям з ТОВ „Релан" по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним. Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням, хоча б одним з них, господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Правочини, укладені та такі, що виконувались у перевіряємому періоді ТОВ „Інтекс.М" з постачальником ТОВ „Релан" не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. За результатами перевірки складено Акт № 106/18-010/34858807 від 19.01.2010 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 10.02.2010 року № 0000021800/0.

Представник позивача Литвиненко В.В. у судовому засіданні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на зазначені у позові обставини.

Представник відповідача Богданова М.Г. у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

З копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 078243 вбачається, що ТОВ "Інтекс.М" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 26.01.2007 року за № 14801020000032690 (т.1 а.с.18).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного Управління статистики у Харківській області № 444 від 21.01.2008 року, основними видами діяльності ТОВ “Інтекс.М” за КВЕД є посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, будівництво будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, інші монтажні роботи, інші роботи з завершення будівництва, рекламна діяльність (т.1 а.с. 19).

ТОВ “Інтекс.М” перебуває на обліку у Державній податковій інспекції Київського району м. Харкова з 26.01.2007 року, що підтверджується даними акту перевірки (т.1 а.с.9).

Згідно копії свідоцтва № 100021198 про реєстрацію платника податку на додану вартість (серія НБ № 021685) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтекс.М" є платником податку на додану вартість з 10.02.2007 р. (т. 1 а.с. 17).

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова в період з 28.12.2009 р. по 19.01.2010 р. проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ “Інтекс.М” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Релан” за період з 01.03.2008 року по 31.08.2008 року, про що складено акт від 19.01.2010 року № 106/18-010/34858807.

За висновками акту перевірки від 19.01.2010 року № 106/18-010/34858807, ДПІ у Київському районі м. Харкова встановлено порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за березень-серпень 2008 року до сплати в бюджет на суму 72 394,0 грн. (т.1 а.с.8-15).

На підставі акту перевірки від 19.01.2010 року № 106/18-010/34858807, начальником ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2010 року № 0000021800/0 за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, у звязку з чим ТОВ “Інтекс.М” визначено суму податкового зобовязання за платежем “податок на додану вартість” в сумі 108591,00 грн., з яких 72394,00 грн. за основним платежем, 36197,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 24).

Позивач не погодився з вказаним рішеннями і оскаржив його до суду.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставою для проведення перевірки в акті перевірки визначено п.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року № 509-XII.

Право на здійснення органами ДПІ перевірок, зокрема, документальних невиїзних, передбачено п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, конкретні випадки, в яких у податкового органу виникає право на проведення невиїзних та виїзних перевірок повинні бути встановлені в законі.

Як зазначено в акті перевірки від 19.01.2010 року № 106/18-010/34858807, вид перевірки позивача визначено ДПІ у Київському районі м. Харкова як "документальна невиїзна", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ “Релан”.

Визначення "документальної невиїзної перевірки" міститься в п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Одночасно пунктом 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, органи ДПІ мають право на проведення позапланової виїзної перевірки, а не камеральної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів Закону України “Про державну податкову службу в Україні” право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується виключно з дотриманням порядку, встановленого законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні визначені діючим законодавством підстави для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ “Інтекс.М”.

Крім того, з пояснень представників відповідача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що підставою для проведення перевірки є лист прокуратури Харківської області від 01.07.09 р. № 04/5-31 вих-09 на ім'я начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова (т.2 а.с.4), з якого вбачається, що у провадженні прокуратури Харківської області перебуває кримінальна справа, порушена за фактом службового підроблення службовими особами ТОВ "Євробудмонтаж-2006" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України. У ході досудового слідства встановлено, що ТОВ "Євробудмонтаж-2006" внаслідок відображення фінансово-господарських відносин з ТОВ "Релан", що має ознаки фіктивності, зависило суму податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість. Запропоновано з метою недопущення втрат до бюджету при проведенні документальної перевірки НВП "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова відпрацювати наведені факти ухилення від сплати податків.

Таким чином, лист прокуратури Харківської області від 01.07.09 р. № 04/5-31 вих-09 не містить будь-яких посилань щодо необхідності перевірки ТОВ "Інтекс.М".

Щодо підстав для донарахування податку на додану вартість в сумі 72394,10 грн. та визначення штрафної (фінансової) санкції в сумі 36197,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення від 10.02.2010 р. № 0000021800/0, судом встановлено наступне.

Позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності до ДПІ у Київському районі м. Харкова були подані податкові декларації з ПДВ за березень-серпень 2008 року, а саме: за березень 2008 року вхід. № 38193 від 18.04.2008 року; за квітень 2008 року вхід. № 59783 від 20.05.2008 року; за травень 2008 року вхід. № 70651 від 20.06.2008 року; за червень 2008 року вхід. № 98326 від 21.07.2008 року; за липень 2008 року вхід. № 115197 від 15.08.2008 року; за серпень 2008 року вхід. № 127038 від 19.09.2008 року.

У відповідності із наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за № 250/2054, ТОВ "Інтекс.М" до декларацій з ПДВ за березень-серпень 2008 р. надано Додаток 5 “Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”: за березень 2008 року вхід. № 38194 від 18.04.2008 року; за квітень 2008 року вхід. № 59784 від 20.05.2008 року; за травень 2008 року вхід. № 70652 від 20.06.2008 року; за червень 2008 року вхід. № 98322 від 21.07.2008 року; за липень 2008 року вхід. № 116001 від 18.08.2008 року; за серпень 2008 року вхід. № 127040 від 19.09.2008 року.

В акті перевірки (т.1 а.с.11) зазначено, що на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" відомості, задекларовані підприємством у Додатку 5 співставленні з податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів.

До складу податкового кредиту ТОВ "Інтекс.М" в декларації з ПДВ по рядку 10.1 (кол. А, Б) віднесені суми: за березень 2008 року обсяг придбання - 180775 грн., ПДВ - 36155 грн.; за квітень 2008 року обсяг придбання -133217 грн., ПДВ - 26643 грн.; за травень 2008 року обсяг придбання - 200836 грн., ПДВ - 40167 грн.; за червень 2008 року обсяг придбання -190444 грн., ПДВ - 38089 грн.; за липень 2008 року обсяг придбання - 441157 грн., ПДВ - 88231 грн.; за серпень 2008 року обсяг придбання - 288064 грн., ПДВ - 57613 грн.

Зазначена сума ПДВ відображена ТОВ "Інтекс.М" у реєстрі отриманих податкових накладних та у розділі 2 Додатку 5 “Податковий кредит” до податкової декларації з ПДВ за березень-серпень 2008 року.

Перевіркою встановлено, що підприємство ТОВ "Релан" у період, що перевірялося, виконувало для ТОВ "Інтекс.М" монтажні роботи на підставі договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних (т.1 а.с.11).

Сума податку на додану вартість за податковою накладною включена до податкового кредиту, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за період березень-серпень 2008 року на загальну суму 72394,10 грн., у т.ч. по періодах: березень 2008 року - 23 424,67 грн., травень 2008 року -12856,00 грн., червень 2008 року - 7989,80 грн., липень 2008 року -17558,83 грн., серпень 2008 року -10564,80 грн.

Листом старшого прокурора відділу прокуратури Харківської області від 01.07.09 р. № 04/5-31 вих-09 було повідомлено наступне: “Допитаний у якості свідка директор ТОВ „Релан" гр. ОСОБА_4 показав, що фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ „Релан" (КОД ЄДРПОУ 34994894) він не здійснював, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, податкову звітність не підписував та до ДПІ не подавав. Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені директора ТОВ „Релан" гр. ОСОБА_4 в податковій звітності з ПДВ за період з березня 2008 року по лютий 2009 року, та податку на прибуток за 1 квартал 2008 року, 1 квартал 2009 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

За даними бази даних “Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагенті, декларацій по податку на додану вартість”, декларації з ПДВ, податку на прибуток, уточнені розрахунки за вищезазначений період прийняті ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва “до відома”.

Відповідно до вимог п. 1.6 порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року № 143 за змінами та доповненнями: "...дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства..”.

Відповідно до вимог, п. 3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за № 166 зі змінами та доповненнями: "... дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою...”

ДПІ зазначає, що декларації з податку на прибуток та ПДВ, надані до ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва та дані наведені у цих деклараціях не відповідають вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ “Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими Фондами” зі змінами та доповненнями, а саме декларації заповнені платником податків всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку їх заповнення та визнані таким контролюючим органом як неподаткові декларації.

Також в акті зазначено, що угоди, укладені ТОВ „Інтекс.М" з ТОВ "Релан", мають протиправний характер. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено суми до податкового кредиту, по операціям з ТОВ "Релан" по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним (т.1 а.с.13). В акті перевірки міститься висновок, що витрати ТОВ "Інтекс.М" по взаємовідносинам з ТОВ „Релан" були понесені за нікчемними угодами; які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків, віднесення підприємствами сум ПДВ з таких витрат до складу податкового кредиту суперечить вимогам пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, чим зависило податковий кредит на загальну суму 72394,00 грн. Зробити висновок щодо правильності формування валових витрат ТОВ “Інтекс.М” не має можливості, тому що посадовими особами підприємства не надано пояснень та їх документальних підтверджень щодо відображення сум витрат по придбанню у ТОВ "Релан" монтажних робіт у податковому обліку з податку на прибуток підприємства - це питання буде розглянуто в ході проведення наступної планової перевірки ТОВ “Інтекс.М”.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ТОВ “Інтекс.М”, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Між ТОВ “Інтекс.М”, який є замовником та ТОВ “Релан”, який є підрядником укладені договіри:

- від 03.03.2008 року № 131 (т.1 а.с.30) на виконання робіт по монтажу мереж електропостачання;

- від 17.04.2008 року № 157 (т.1 а.с.47) на виконання робіт по монтажу електрообладнання зовнішнього електропостачання;

- від 30.05.2008 року № 160 (т.1 а.с.72) на виконання робіт по монтажу електрообладнання АГЗП;

- від 22.07.2008 року № 169 (т.1 а.с.85) на виконання монтажних робіт по внутрішньому електропостачанню;

- від 14.02.2008 року № 115 (т.1 а.с.119) на виконання роботи по монтажу мереж електропостачання;

- від 11.08.2008 року № 172 (т.1 а.с.142) по виконанню робіт по прокладці кабельної лінії, ремонту та монтажу РУ для електропостачання;

- від 25.03.2008 року № 149 (т.1 а.с.168) по виконанню робіт по монтажу мереж електропостачання;

- від 09.07.2008 року № 166 (т.1 а.с.195) по виконанню робіт по монтажу внутрішніх мереж електропостачання;

- від 05.06.2008 року № 162 (т.1 а.с.230) по виконанню робіт по монтажу внутрішніх мереж електропостачання.

Зазначені договори, відповідно до їх умов, є двосторонніми договорами, а саме договорами підряду на виконання робіт.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договори підряду між ТОВ “Інтекс.М” та ТОВ “Релан” від 03.03.2008 року № 131, від 17.04.2008 року № 157, від 30.05.2008 року № 160, від 22.07.2008 року № 169, від 14.02.2008 року № 115, від 11.08.2008 року № 172, від 25.03.2008 року № 149, від 09.07.2008 року № 166, від 05.06.2008 року № 162 у встановленому законом порядку недійсними визнані не були.

Позивач посилається на той факт, що допитаний в якості свідка директор ТОВ «Релан»ОСОБА_4 показав, що він не здійснював фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ „Релан", жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, податкову звітність не підписував та до ДПІ не подавав. Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи, підписи від імені директора ТОВ „Релан" гр. ОСОБА_4 в податковій звітності з ПДВ за період з березня 2008 року по лютий 2009 року, та податку на прибуток за 1 квартал 2008 року, 1 квартал 2009 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Проте зазначені пояснення та висновок експертизи не є допустимими та належними доказами того, що угоди, укладені ТОВ „Інтекс.М" з ТОВ "Релан", мають протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, оскільки зазначені доводи є об'єктивною стороною злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, - ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів). За таких обставин, встановлення наявності чи відсутності факту протиправності угод є прерогативою слідчих органів та встановлюється виключно в рамках кримінальної справи.

Позивач у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надав суду належних доказів встановлення факту того, що угоди, укладені між ТОВ „Інтекс.М" з ТОВ "Релан" мають протиправний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків (вирок суду чи постанова про порушення кримінальної справи).

Крім того, хоча посадова особа підприємства ТОВ "Релан" і пояснює свою непричетність до складання будь-яких документів від імені підприємства, відповідачем не надано доказів здійснення протиправних дій від імені підприємств іншими особами.

Як вбачається з матеріалів справи, жодного документа, які були укладені між ТОВ "Інтекс.М" з ТОВ "Релан", або виданих ТОВ "Релан" податкових накладних ТОВ „Інтекс.М", не підписано від імені директора ТОВ "Релан" ОСОБА_4

Як вбачається з копії протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_4 (а.с. 75-82 т. 2), приблизно у серпні-вересні 2008 року до нього звернувся знайомий з пропозицією заробітку, а через деякий час він приїхав до Києва, де і підписував якісь документи. В подальшому він дізнався про існування наказу про призначення його на посаду директора ТОВ «Релан»з 08.09.2008 року.

Проте правовідносини, які виникли у звязку з укладенням договорів підряду між ТОВ "Інтекс.М" та ТОВ «Релан»закінчилися з підписанням останнього акту виконаних робіт 15.08.2008 року (а.с. 152-155 т. 1), тобто ще до призначення ОСОБА_4 директором ТОВ "Релан", через що висновок ДПІ про протиправний характер укладених договорів не може обґрунтовуватися обставинами, повязаними з діяльністю ОСОБА_4 як директора ТОВ "Релан", які виникли пізніше, і не мають відношення до укладання та виконання договорів підряду між ТОВ "Інтекс.М" та ТОВ «Релан».

Факт укладання даних правочинів та виконання їх умов підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи та дослідженими судом у судовому засіданні доказами.

Так, з пояснень представника позивача Литвиненка В.В., наданими у судовому засіданні, встановлено, та підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами, що між ТОВ «Укрнеоноформлення»як замовником та ТОВ "Інтекс.М" як підрядником укладено ряд договорів підряду: на електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи по монтажу електрообладнання зовнішнього електропостачання, його перевірці та налагодження від 21.12.2007 року № 241207/1 (т.1 а.с.60), від 03.01.2008 року № 030108-3 (т.1 а.с.131-136), монтаж мережі електропостачання базової станції № 210208 мобільного звязку в с. В. Бурлук Харківської області від 28.02.2008 року № 280208-3 (т.1 а.с.38), монтаж мережі електропостачання базової станції № 210048 мобільного звязку в м. Мерефа Харківської області від 24.03.2008 року № 240308-Д1 (т.1 а.с.183-184), між ТОВ «ЕКО ІНСТАЛ УКРАЇНА»як замовником та ТОВ "Інтекс.М" як підрядником укладено договір на електромонтажні роботи по електропостачанню трубчатих обігрівачів цеха № 16 заводу «Електротяжмаш»м. Харків від 17.01.2008 року № 170108-1 (т.1 а.с.100-104), між ТОВ «СУШИЯ»як замовником та ТОВ "Інтекс.М" як підрядником укладено договір підряду на електромонтажні роботи від 07.07.2008 року № 070708-Д1 (т.1 а.с.206-210).

Факт укладання даних правочинів та виконання їх умов, а також розрахунків по договорам між ТОВ «Укрнеоноформлення»та ТОВ "Інтекс.М", ТОВ «ЕКО ІНСТАЛ УКРАЇНА»та ТОВ "Інтекс.М", ТОВ «СУШИЯ»та ТОВ "Інтекс.М" не заперечується та підтверджується відповідними податковими накладними, актами виконаних робіт, відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних робіт, виписками з банківських рахунків про рух коштів (а.с. 40-46, а.с. 66-71, а.с. 138-141, а.с. 185-194, а.с. 211-229, 106-118 т.1).

Оскільки при виконанні електромонтажних робіт використовуються деякі види будівельних робіт, щодо яких у ТОВ "Інтекс.М" відсутня ліцензія, ТОВ "Інтекс.М" укладено з ТОВ “Релан” відповідні договори підряду від 03.03.2008 року № 131, від 17.04.2008 року № 157, від 30.05.2008 року № 160, від 22.07.2008 року № 169, від 14.02.2008 року № 115, від 11.08.2008 року № 172, від 25.03.2008 року № 149, від 09.07.2008 року № 166, від 05.06.2008 року № 162. При цьому суд зазначає, що у ТОВ “Релан” є ліцензія Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на будівельну діяльність, яка видана 03.08.2007 року за № 27-Л на строк дії по 03.08.2012 року (а.с. 20-21 т. 1).

Факт укладання даних правочинів та виконання їх умов, а також розрахунків по договорам між ТОВ "Інтекс.М" та ТОВ “Релан” не заперечується та підтверджується відповідними податковими накладними, документами щодо договірної ціни, локальними кошторисами, актами приймання виконаних підрядних робіт, виписками з банківських рахунків про рух коштів (а.с. 31-37, 48-59, 73-84, 86-99, 120-130, 143-167, 170-182, 196-205, 231-239 т. 1).

Відповідно до абз.3 пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Позивачем ТОВ "Інтекс.М" суми ПДВ за отримані послуги по договорам підряду з ТОВ «Релан»включено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за березень 2008 року, за квітень 2008 року, за травень 2008 року, за червень 2008 року, за липень 2008 року, за серпень 2008 року на суму 72394,00 грн., згідно отриманих податкових накладних.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Релан»відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

На час укладання та виконання договорів ТОВ «Релан»було зареєстровано як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 34-38 т. 2) та був платником податку на додану вартість (а.с. 23 т. 1).

Таким чином, ТОВ «Релан»виконала свої зобов'язання за договорами підряду, а ТОВ "Інтекс.М" прийняла роботи та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, реальність господарських операцій доводить той факт, що придбані ТОВ "Інтекс.М" у ТОВ “Релан” послуги за договорами підряду в подальшому були використані при виконанні робіт ТОВ "Інтекс.М" іншим особам - ТОВ «Укрнеоноформлення», ТОВ «ЕКО ІНСТАЛ УКРАЇНА»та ТОВ ТОВ «СУШИЯ».

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів між ТОВ "Інтекс.М" та ТОВ “Релан” не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договорів підряду вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ТОВ “Інтекс.М” відповідачем не надано.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "Інтекс.М" та ТОВ «Релан»в розумінні ч.1 ст. 215 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту витрат ТОВ "Інтекс.М" по взаємовідносинах з ТОВ "Релан", які були понесені за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків.

Доводи відповідача щодо прийняття ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва декларацій з ПДВ, податку на прибуток, уточнених розрахунків ТОВ "Релан “до відома” та визнання контролюючим органом їх як неподаткові декларації, як обґрунтування нікчемності правочинів, суд не бере до уваги, оскільки санкції, встановлені ч.1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт неподання податкової звітності однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є неподання податкової звітності, а не вчинення правочину.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000021800/0 від 10.02.2010 р., а його заперечення ґрунтуються на невірному тлумаченні норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо підстав нікчемності правочинів та фактичних даних, що підтверджують таку нікчемність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000021800/0 від 10.02.2010 р., прийнято відповідачем Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, Законом України“Проподаток на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., з наступними змінами та доповненнями, ст. ст. 203, 204, 215, 216, 228 ЦК України, ст. ст. 207, 208, 238, 250 ГК України, ст. ст. 2, 8-14, 71, 86, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс.М" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000021800/0 від 10.02.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 29 червня 2010 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.