Рішення № 10393479, 15.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 315

РІШЕННЯ

Іменем України

15.07.2010Справа №2-5/5221.1-2009 За позовом – Фізичної особи-підприємця Салюк Андрія Степановича, м. Євпаторія, вул. Короленко, 4, кв. 32.

До відповідача – Приватного підприємства «Фенікс – Контакт», Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грушевського, 76/41.

Про витребування майна з незаконного володіння та стягнення 67872,74 грн.

Суддя М.П.Гаврилюк

                                                  Представники:

Від позивача – Салюк А.С. – СПД, паспорт.

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору:

Позивач - Фізична особа-підприємець Салюк Андрій Степанович звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про витребування з незаконного володіння відповідача - Приватного підприємства «Фенікс – Контакт» нежиле приміщення, що розташоване за адресою: м. Євпаторія, вул.. Конституції, 3 за планом БТІ № 3,8, 9, 10,11,12,13 загальною площею 100 кв.м. шляхом виселення Приватне підприємство «Фенікс – Контакт»; стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32522, 74 грн. за договором суборенди від 01.04.2008р. та стягнення збитків у сумі 35350,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки відповідачем порушено взяті на себе зобов’язання за укладеним договором щодо внесення орендної плати, позивач повідомив останнього про розірвання укладеного договору, однак звернення із позовом орендоване майно не повернене, а існуюча заборгованість не погашена.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.10.2009р. провадження у справі припинено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.12.2009р. ухвала господарського суду АР Крим від 19.10.2009р. у справі № 2-7/5221-2009 скасована, справа передана до господарського суду АР Крим для розгляду по суті.

Ухвалою від 16.12.2009 р. суддею Гаврилюк М.П. справу прийнято до провадження та призначено слуханням.

В ході розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги, востаннє заявою від 03 червня 2010 року позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором суборенди нерухомого майна у сумі 27907,77 грн., збитки у сумі 61037,66 грн.

Змінені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач сам не бажав приймати від відповідача орендоване майно, а відтак в діях відповідача відсутня вина, крім того усі орендні платежі сплачені на користь позивача повністю.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд -

          ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2007р. між Салюком Андрієм Степановичем (орендодавець за договором) та Приватним підприємством «Фенікс – Контакт» (орендар за договором) укладено договір суборенди нерухомого майна.

Згідно п. 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - ізольоване нежитлове приміщення (по плану МБТІ частина приміщення №3, 8, 9, 10, 11, 12,13) загальною площею 100,0 м.кв., розміщене за адресою: М.Євпаторія, вул. Конституції, 3, на 1-му поверсі будинку.

У пунктах 3.1. та 3.2. вказаного договору сторони визначили, що за орендоване приміщення Орендарем сплачується орендна плата із розрахунку 70 грн.70 коп. за 1 м.кв. орендованого приміщення на місяць, із розрахунку в еквіваленті 14 доларів США за 1 м.кв. орендованого приміщення (по курсу Національного Банку України 5,05 грн. за 1 долар США). Орендна плата за договором не підлягає зменшенню по причині зменшення курсу долара США відносно української гривні. Загальний розмір орендної плати на перший місяць встановлює 7 070 грн. 00 коп.

Згідно пунктів 3.4. та 3.5 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекс інфляції у відповідному місяці визначається за офіційними даними органів статистики України. Орендна плата сплачується у національній валюті України українській гривні, готівковими чи безготівковими коштами за згодою сторін, авансом, не пізніше10-числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.6. договору, експлуатаційні витрати, вартість спожитої електричної та теплової енергії, послуги водопостачання та водовідведення, комунальні послуги, оплачуються орендарем на користь орендодавця окремо, відповідно до наданого рахунку, не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за наступним, відповідно до діючих тарифів та даних приборів обліку електричної та теплової енергії, води, а щодо комунальних послуг - відповідно до розрахунку за надані комунальні послуги.

Пунктом 9.1 договору визначений строк дії договору - два роки до 01.02.2010р. включно.

Згідно акту приймання-передачі від 15 березня 2008р. майно за договором передано відповідачу.

01 квітня 2008р. вказаний договір було переукладено на тих самих умовах із визначенням строку до 01.02.2010р.

Відповідач свої зобов’язання за договором виконував не належним чином, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість по орендній платі у сумі 27907,77 грн., наявність якої підтверджується розрахунком (арк.спр. 142), а саме загальна сума нарахованих платежів складає 138372,88 грн. тоді як сума оплачених коштів відповідачем становить 110465,11 грн.

На дату розгляду справи відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості з орендної плати.

Згідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи відповідача про те, що договір суборенди був припинений з червня 2009 р., що свідчить про відсутність у відповідача заборгованості з орендної плати за цим договором, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне:

Якщо відповідач як суборендар мав намір достроково розірвати договір суборенди, він повинен був у разі якщо позивач не відповідав на пропозиції щодо розірвання договору, звернутись до суду із відповідним позовом, як це передбачено положеннями ст.188 Господарського кодексу України.

Одностороннє розірвання укладеного між сторонами договору не передбачено його умовами, при цьому п.п. 9.2, 9.3 договору визначено, що розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін; за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Отже цей договір мав бути розірваний лише за згодою сторін чи за рішенням суду.

Як підтверджується актом прийому-передачі, складаним сторонами, орендоване майно повернено позивачу лише 19.05.2010р. (арк. спр.148).

Доказів оплати відповідачем орендних платежів починаючи з червня 2009р. суду не подавалось, в наслідок чого суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 27907,77 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 61037,66 грн.

Суд вважає що вказані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

В обґрунтування вимог про стягнення збитків у сумі 61037,66 грн. позивач вказує на неотримання орендних платежів за період з 01.09.2008р. по 09.05.2010р.

Зі змісту ст. 22 Цивільного кодексу України вбачається, що збитки, які особа хоче відшкодувати повинні бути реальними.

Позивачем не представлено доказів того, що він міг би отримати саме таку суму орендної плати.

Оскільки, як встановлено судом, умовам договору одностороннє розірвання договору не передбачене, згідно п.п.1.3 та 9.1 договору строк його дії припинений 01.02.2010 року.

Факт повернення орендованого майна у травні 2010р. не свідчить про завдання відповідачу збитків на суму, заявлену до стягнення, оскільки не підтверджує факт, що позивач отримав би прибуток саме на цю суму, а також доказів існування пропозицій від осіб, які б бажали отримати в оренду спірне приміщення за ціною, вказаною позивачем. До того ж позивач не був позбавлений права звернення із вимогою про стягнення з відповідача неустойки за користування орендованим майном після 01.02.2010 року, як то передбачено ст.785 Цивільного кодексу України.

Судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано16 липня 2010 року.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Фенікс – Контакт» (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грушевського, 76/41; р/р 260080120004670 в ТОВ «Коопінвестбанк», МФО 312248, ЗКПО 35335472) на користь Фізичної особи-підприємця Салюка Андрія Степановича (м. Євпаторія, вул. Короленко, 4, кв. 32; р/р 26008035846100 в АКІБ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний номер 2688805715) заборгованість у сумі 27907,77 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 279,07 грн. та 74,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Повернути Фізичній особі-підприємцю Салюк Андрія Степановича (м.Євпаторія, вул. Короленко, 4, кв. 32; р/р 26008035846100 в АКІБ «Укрсиббанк» м.Харків, МФО 351005, ідентифікаційний номер 2688805715) з державного бюджету (р/р 31115095700002, банк одержувача Головне Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22090200) зайве сплачене державне мито у сумі 8,51 грн.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гаврилюк М.П.