Рішення № 10393477, 14.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2010Справа №2-28/3140-2010 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а).

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійський рибзавод» (97402, м. Євпаторія, шосе Роздольненське, 2).

Про стягнення 124057,78 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача Рискін Д.Ю. пров. ю/к., довіреність № 14/20-73-10 від 03.02.2010 р.

Від відповідача не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулось до господарського суду АРК з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійський рибзавод» про стягнення заборгованості в сумі 124057,78 грн., з яких 112480,70 грн. - сума основного боргу, 7482,71 грн. сума пені, 2966,06 грн. сума індексації від суми боргу, 1128,31 грн. - сума 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору фінансового лізингу № 1-07-763фл від 7 листопада 2007 року відповідачем було порушено зобовязання щодо сплати у повному обсязі лізингових платежів за користування переданою позивачем технікою.

Представник відповідача у засідання суду двічі не зявився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а. с. 32). Про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2007 року між Національною акціонерною компанією «Украгролізинг» (Лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Євпаторійський рибзавод» (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 1-07-763фл (а.с.11-17).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору “Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу”, що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (далі - тристоронній акт) (п. 2.2 Договору).

Передача предмету лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс (п. 2.3 Договору).

З моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу;

винагороду в розмірі семи річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу. (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 3.5.3. договору до обовязків Лізингодержувача відноситься своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору “Графік сплати лізингових платежів” (п. 4.2. договору).

Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років. (п. 8.1. договору).

Згідно з додатком № 1 до договору лізингу сторони узгодили найменування, кількість, ціну і вартість предмету лізингу (а. с. 23).

Так предметом лізингу є:

- сушарка СКМ-75, у кількості дві одиниці, вартістю 778406,00 грн.;

- пневмотранспорт, у кількості дві одиниці, вартістю 170612,00 грн.;

- млин РМУ-60.03.00.00.000, у кількості дві одиниці, вартістю 101792,00 грн.;

- бункер А1-ІЖР/6, у кількості дві одиниці, вартістю 91454,00 грн., загальна вартість предмету лізингу становить 1142264,00 грн.

Згідно з актом № 1 приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 26.12.2007 р. продавець передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, обумовлений договором лізингу та додатку до нього (а. с. 18).

Сторонами були погоджені графіки сплати лізингових платежів на кожну комплектуючу предмету лізингу, про що складені додатки № 2, 4, 6, 8 до договору лізингу (а. с. 19-22).

Відповідно до п. 4.2. договору та узгоджених графіків сплати лізингових платежів, відповідач за період користування технікою з 26.03.2008р. по 26.03.2010р. зобовязаний сплатити 547358,70 грн., проте сплатив лише 434878,00 грн., у звязку з чим, станом на 01.06.2010р., за ним утворилась заборгованість у розмірі 112480,70 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Станом на день розгляду справи за відповідачем склалась заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 112480,70 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 7482,71 грн. суму пені, 2966,06 грн. суму індексації від суми боргу, 1128,31 грн. - суму 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача лізингових платежів, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції обґрунтованими.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача індекс інфляції у розмірі 2966,06 грн. та сума 3% річних у розмірі 1128,31 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 7482,71 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.1. договору лізингу, яка передбачає, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача у частині нарахування пені, суд знаходить його вірним, у звязку із чим з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 7482,71 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за договором фінансового лізингу, або контррозрахунку сум позову, у звязку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсягу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійський рибзавод» (97402, м. Євпаторія, шосе Роздольненське, 2, ідентифікаційний код 20663004, банківські реквізити не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ідентифікаційний код 30401456, банківські реквізити не відомі) 112480,70 грн. суму основного боргу, 7482,71 грн. суму пені, 2966,06 грн. суму індексації від суми боргу, 1128,31 грн. суму 3% річних, 1240,58 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.