Рішення № 10393466, 08.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2010Справа №2-6/2920-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим», м. Феодосія,

до відповідача Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс», с. Котельникове, Красногвардійський район,

про стягнення 55087,54грн.

Суддя Шкуро В.М.

представники:

Від позивача – Іванова С.В., представник, довіреність від 20.06.2010р.

Від відповідача – не з'явився, повідомлений належним чином

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з відповідача Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс» 55087,54 грн., в тому числі 26969,07 грн. за користування чужими грошовими коштами, 28118,47 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано рішення господарського суду АР Крим від 16.12.2008р. у справі № 2-9/8780-2008, яким на користь позивача стягнуто 192819,20 грн. Тим самим відповідач зберігає ці грошові кошти в себе без достатніх на те правових підстав.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив. Направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що директор Насонов О.В. та уповноважений представник Гуріна Г.І. в період з 01.07.2010р. по 01.09.2010р. перебувають у відпустках, інші особи не уповноваженні представляти інтереси Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс».

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду АР Крим від 16.12.2008р. у справі №2-9/8780-2008 з Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» стягнуто 179639,20 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 2923,44 грн., 8263,40 грн. індексу інфляції, 1908,26 грн. держмита, 85.08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2009р. рішення господарського суду АР Крим від 16.12.2008р. залишено без змін.

29.01.2009р. господарським судом АР Крим видано наказ на примусове виконання рішення господарського суду АР Крим від 16.12.2008р. та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2009р.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Красногвардійського райуправління юстиції від 10.07.2009р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду АР Крим №2-9/8780-2008 від 29.01.2009р. про стягнення з Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс» суми в розмірі 192819,38 грн. (а.с. 9).

В позовній заяві позивач посилається на те, що між сторонами виникли позадоговірні відносини, які регламентуються главою 83 Цивільного кодексу України, а оскільки розмір плати за користування чужими грошовими коштами не може бути встановлено сторонами за договором, то в даному випадку для його визначення бути застосовані норми діючого законодавства, які регулюють східні правовідносини. Зокрема, це положення частини 1 статті 1048 ЦК України, якою встановлено, що у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Доводи позивача про те, що відповідач повинен сплатити йому проценти за користування безпідставно збереженими грошовими коштами за період з 29.01.2009р. по 01.05.2010р. на підставі статті 1214 Цивільного кодексу України, суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного отримання або зберігання грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України зазначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проте, відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому умовами виникнення зобов’язань внаслідок безпідставного придбання майна є: збільшення майна у однієї особи; зникнення майна у іншої особи; причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна у однієї особи за рахунок іншої особи.

Змістом даного зобов’язання є право кредитора (потерпілої особи) вимагати від боржника повернення отриманого або збережене майна і зобов’язання боржника виконати цю вимогу та повернути безпідставно отримане майно.

Таким чином, важливою умовою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України до правових відносин є встановлення наявності або відсутності правової підстави для збільшення майна у однієї особи за рахунок іншої особи.

Аналіз постановлених у справі №2-9/8780-2008 судових рішень дозволяє зробити висновок, що з відповідача стягнуто заборгованість за договором поставки від 01.01.2008р. №111-СФ/СНТ паливно-мастильних матеріалів (т.1, а.с.28-39).

А відтак ця сума заборгованості не є безпідставно набутими чи збереженими грошовими коштами і до виниклих між сторонами правовідносин не можуть бути застосовані положення глави 83 підрозділу 2 «Недоговірні зобов’язання» Цивільного кодексу України. Не стала вона такою і після постановлення судового рішення про її стягнення.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 26969,07 грн. процентів за користування безпідставно збереженими грошовими коштами необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 28118,47 грн. інфляційних збитків, суд виходить з того, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ст.115 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 4-5 ГПК України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Підстави для припинення грошового зобов’язання обумовленні статтями 598-609 Цивільного кодексу України. Вказані статті не містять такої підстави для припинення грошового зобов’язання як рішення суду про стягнення боргу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший не передбачений договором або законом.

Тобто, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора за вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За даними Національний банк України повідомляє, що за даними Державного комітету статистики України індекс споживчих цін на товари та послуги (індекс інфляції)за період з лютого 2009р. по квітень 2010р. склав 113,89 грн. відсотка.

Таким чином, втрати позивача від знецінення основної суми боргу і присуджених на його користь судових витрат складуть 25240,73 грн. (179639,20+1908,26+85,08)х113,89%-181632,54), які і підлягають стягненню на його користь.

Позивачем помилково застосовано індекс інфляції до стягнутих рішенням суду 8263,40 грн. інфляційних втрат і 2923,44 грн. 3% річних, оскільки ці суми є компенсацією матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів основного боргу за період з червня по листопад 2008р.

Клопотання представника відповідача Гуріної Г.І. про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням генерального директора і її у відпустках не підлягає з наступних підстав.

Умовою відкладення розгляду справи згідно статті 77 ГПК України є те, що за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до принципу диспозитивності, сторона вправі розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними права на власний розсуд.

Брати участь у судових засіданнях є правом сторони (ст.22 ГПК України).

Згідно статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи через свого представника або інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.

Отже якщо генеральний директор Насонов О.В. і юрисконсульт Гуріна Г.І. знаходяться у відпустці, в судове засідання мала змогу прибути особа, яка виконує на період відпустки генерального директора обов’язки керівника, або уповноважити довіреністю іншу особу на представництво інтересів підприємства. У будь-якому разі ніщо не заважало подати в суд письмовий відзив на позовну заяву, в якому викласти свої заперечення.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає законних підстав, щоб не вирішити спір у даному судовому засіданні.

Судові витрати суд покладає на відповідача у відповідності із частиною 5 статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вступна і резолютивна частити рішення оголошені в судовому засіданні 08 липня 2010 року.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 13 липня 2010 року.

На підставі викладено, керуючись ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс» (97034, АР Крим, Красногвардійський район, с.Котельникове, вул.Радянська, 1а; ідентифікаційний код юридичної особи 30025422; банківські реквізити: рахунок 260010101735 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», м.Київ, МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (97560, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Данілова, 62; ідентифікаційний код юридичної особи 32085677, банківські реквізити: рахунок 2600111891 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) суму 25240,73 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Стягнути з Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс» (97034, АР Крим, Красногвардійський район, с.Котельникове, вул.Радянська, 1а; ідентифікаційний код юридичної особи 30025422; банківські реквізити: рахунок 260010101735 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», м. Київ, МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атан-Крим» (97560, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Данілова, 62; ідентифікаційний код юридичної особи 32085677, банківські реквізити: рахунок 2600111891 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) судові витрати з оплати 252,40 грн. державного мита та 108,13 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні 26969,07 грн. процентів за користування безпідставно збереженими грошовими коштами та 2877,74 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Шкуро В.М.