Рішення № 10393462, 15.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

15.07.2010Справа №2-7/3049-2010 За позовом Закритого акціонерного товариства "Теодосія" (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, ідентифікаційний код 30689644)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, ідентифікаційний код 03348117)

Про стягнення 259 230,31 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Явицький О. В., предст., дов. від 22.02.2010 р.

Від відповідача – Чкі Е. Н. – предст., дов. №1889 від 10.06.2010р.

Суть справи: Закрите акціонерне товариство "Теодосія" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Кримгаз" 259230,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушеннями з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з транспортування природного газу №5/Т від 10.04.2009 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги у зв’язку з чим заборгованість Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" перед Закритим акціонерним товариством "Теодосія" складає 237299,55 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути також з відповідача пеню в сумі 21930,76 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив на помилки, допущені позивачем при обчисленні розміру пені та вважає, що стягненню підлягає пеня в сумі 19463,57 грн., а не 21930,76 грн.

У судове засідання представники сторін з’явилися, у зв’язку з чим, а також враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути спір по суті.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

10.04.2009 р. між Закритим акціонерним товариством "Теодосія" (Газорозподільне підприємство) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (Газопостачальне підприємство) був укладений договір №5/Т про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, пунктом 2.1 якого передбачено, що Газорозподільне підприємство зобов’язується прийняти природний газ Газопостачального підприємства від Газотранспортної організації, здійснити його транспортування власними розподільними трубопроводами та передати його газопостачальному підприємству, а Газопостачальне підприємство зобов’язується прийняти природний газ в місцях приймання-передачі газу та оплатити надані послуги в обсязі та на умовах, що визначені цим Договором.

Згідно з пунктами 5.3., 5.4 Договору оплата вартості наданих послуг з транспортування природного газу здійснюється газопостачальним підприємством авансовими платежами в розмірі 50% згідно із заявленими обсягами природного газу, до 15 числа місяця, в якому надаються послуги з транспортування газу.

Остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування природного газу здійснюється Газопостачальним підприємством щомісяця в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості наданих у звітному місяці послуг до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Підставою для розрахунків є двосторонні акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу, які готуються газорозподільним підприємством та направляються газопостачальному підприємству разом з актами приймання-передачі газу (п. 5.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем по суті, позивач впродовж листопада-грудня 2009 року здійснив транспортування природного газу відповідачеві в обсязі 2723,824 тис. куб м. на суму 237299,55 грн., у тому числі: в листопаді – на суму 95427,24 грн., в грудні – на суму 141872,31 грн.

Однак, вартість послуг транспортування відповідачем оплачена не була, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів сплати заборгованості у сумі 237299,55 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору про надання послуг з транспортування природного газу №5/Т від 10.04.2009 р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині примусового стягнення з відповідача заборгованості у сумі 237299,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 8.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення оплати за надані послуги з транспортування природного газу газопостачальне підприємство сплачує Газорозподільному підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період створення та існування заборгованості, розрахованої від суми простроченої оплати, за кожний день.

Однак, судом встановлено, що позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, враховуючи, що послуги з транспортування природного газу надавалися протягом двох місяців та на різні суми, суд вважає необґрунтованим нарахування пені на всю суму заборгованості (237299,55 грн.) починаючи з 21.12.2009 р., оскільки плата за транспортований газ в грудні 2009 року мала бути внесена до 20.01.2010 р., а тому лише з 21.01.2010 р. починається строк для нарахування пені.

Таким чином, за прострочення відповідачем оплати послуг, наданих в листопаді 2009 року, підлягає стягненню пеня за період з 21.12.2009 р. до 20.01.2010 р. в сумі 1661,48 грн. (95427,24 грн. х 20,5% : 365 дн. х 31 дн.), а починаючи з 21.01.2010 р. пеню слід нараховувати на всю суму заборгованості, тобто розмір пені за період з 21.01.2010 р. до 03.06.2010 р. складає 17859,23 грн. (237299,55 грн. х 20,5% : 365 дн. х 134 дн.).

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь Закритого акціонерного товариства "Теодосія" дорівнює 19520,71 грн.

Отже, позов підлягає часковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 ГПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, ідентифікаційний код 03348117) на користь Закритого акціонерного товариства "Теодосія" (98100, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, ідентифікаційний код 30689644) заборгованість в розмірі 237299,55 грн., пеню у сумі 19520,71 грн., 2568,20 грн. державного мита та 233,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в частині стягнення пені в сумі 2410,05 грн.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.