Ухвала суду № 10393407, 29.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2010 р.                               м. Київ                                        К-34663/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги

1. Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області

2. Державної податкової інспекції у м.Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року

у справі №2-а-10834/08

за позовом Приватного підприємства «Торгово-універсальна фірма «Феріде»(надалі –ПП «ТУФ «Феріде»)

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (ДПІ у м.Вінниці)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області (ГУ ДК України у Вінницькій області)

про визнання нечинним акту, скасування повідомлень-рішень, списання сум, -

встановив:

У вересні 2008 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом у якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинним акту №2246/2330/30362449 від 12.09.2008 року; скасування податкових повідомлень-рішень №0001132330/0 від 18.09.2008 року, №0001142330/0 від 18.09.2008 року; списання з рахунків, що обслуговують бюджетні кошти суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2753453,00грн. на користь ПП «ТУФ «Феріде».

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки викладені в акті перевірки та оскаржуваних повідомленнях-рішеннях є протиправними, оскільки порушують ч.ІІ ст.19 Конституції України та ст.13 Закону України «Про державну податкову службу».

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасована податкові повідомлення-рішення №0001132330/0 від 18.09.2008 року, №0001142330/0 від 18.09.2008 року; списано з розрахункового рахунку Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області суму податку на додану вартість в розмірі 2753453,00грн. заявлену підприємством як бюджетне відшкодування в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 1,70грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що дії позивача по нарахуванню податку на додану вартість та його відшкодування відповідають ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, сума бюджетного відшкодування підтверджена податковими накладними та вантажно-митними деклараціями, суми податку на додану вартість були сплачені постачальниками товарів (послуг), отже у позивача було право заявити суму бюджетного відшкодування в декларації за березень 2008 року в розмірі 2753453,00грн. Крім того, відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому сум бюджетного відшкодування.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Вінниці та ГУ ДК України у Вінницькій області звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких поставлено питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановлення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

У квітні 2008 року на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) та подано до контролюючого органу податкову декларацію з розрахунком суми відшкодування ПДВ в розмірі 2753453,00грн. (а.с.83-84 т.1).

В подальшому, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «ТУФ «Феріде» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період з 01.10.2007 року по 01.04.2008 року.

Вказаною перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.7.2, п.п.7.7.3, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено суму бюджетного відшкодування на 1285402грн., в т.ч. за жовтень 2007 року –214659,00грн., за листопад 2007 року –328867,00грн., за грудень 2007 року –266539,00грн., за січень 2008 року –272756,00грн., за лютий 2008 року –202581,00грн. Крім того, в порушення п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на –1285402,00грн.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001132330/0 від 18.09.2008 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі –1285402,00грн. та №0001142330/0 від 18.09.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1285402,00грн.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правовий аналіз підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дозволяє зробити висновок, що законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті ПДВ постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. Крім того, законодавством не обмежується право платника податків заявити до повернення суми бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду.

Слід також зазначити, що відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, що набула чинності з 01.01.2008 року, під терміном "попередній податковий період" слід розуміти будь-який податковий період, що передує звітному у часі, а не лише попередній звітний місяць.

Судом першої інстанції встановлено, що суми бюджетного відшкодування, які були заявлені позивачем підтверджені податковими накладними та вантажно-митними деклараціями, а суми ПДВ були сплачені постачальникам робіт (послуг).

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до ДПІ у м.Вінниці податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, в якому вказав суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок товариства, тобто позивачем були дотримані вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у м.Вінниці - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2009 року –залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року в частині зупинення виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.