Ухвала суду № 10393136, 29.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2010 р. м. КиївК-17965/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від відповідача Чернеги І.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року по справі № 34/67а (22-а-1454/07) за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Донецької області від 14.05.2007 року в задоволені позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 05.09.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 24.04.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній сказі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та винести нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго», суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що граничним строком сплати для позивача податкових зобовязань з ПДВ за жовтень 2004 р. в сумі 502000,00 грн. вважається 30.11.2004 р., а оскільки фактична сплати вказаних зобовязань позивачем була здійсненна 20.10.2005 р., що підтверджується платіжним дорученням №243 на загальну суму 3585039,00 грн., тому податковим органом правомірно нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 251000,00 грн.

Колегія апеляційного суду, скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», виходила з того, що платіжним дорученням №243 від 20.10.2005 р. позивачем сплачена сума боргу з ПДВ, яка утворилась станом на 01.01.2005 р., що прямо зазначене у вказаному документі. Таким чином, колегія дійшла висновку про те, що податковий орган не довів сплату позивачем 502000,00 грн., яка врахована податковим органом при прийняті спірного податкового повідомлення-рішення і яка була узгоджена тільки 22.04.2005 р.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного зясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 22.04.2005 р. до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було надіслано уточнюючий розрахунок по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року, яким збільшив суму узгоджених податкових зобовязань з ПДВ на 502000,00 грн.

Працівником ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була здійсненна перевірка своєчасності сплати податкового зобовязання з ПДВ, за результатами якої складено акт №580/15-3/03337119 від 19.07.2006 року.

В зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

На підставі висновків у зазначеному акті податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004771640/0 від 24.07.2006 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 251000,00 грн. за затримку на 183 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 502000,00 грн.

Також вбачається, що 20.10.2005 р. Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго»було сплачено кошти у розмірі 3585039,00 грн. і як стверджує позивач в заперечення на касаційну скаргу, що вказана сума це сплата податкового боргу, який виник станом на 01.01.2005 р.

В свою чергу, податковий орган вважає, що сплативши 20.10.2005 р. суму коштів у розмірі 3585039,00 грн., в яку увійшла сума 502000,00 грн., тим самим позивач порушив граничний термін сплати суми узгодженого податкового зобовязання з ПДВ на 183 дні.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 даного Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на вказану норму Закону, колегія суддів приходить до висновку, що правомірність визначення періодів стосовно застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкції можливо у випадку, коли фактично зясовано наступний день за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.

Наявні в матеріалах справи докази не є достатніми та не є вичерпними для вирішення справи по суті, оскільки для того, що б зробити висновок про правомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкції, судам слід витребувати докази у відповідача на підтвердження своїх доводів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що для повного та всебічного вирішення спору по суті, судам попередніх інстанції необхідно зясувати та встановити, коли була сплачена позивачем узгоджена сума податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 502000,00 грн., тобто чи увійшла спірна сума в суму коштів 3585039,00 грн. яка була сплачена позивачем 20.10.2005 року.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановляє, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною 5 вказаної статті вищезазначеного Кодексу суд може збирати докази з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного зясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно зясованих обставин у справі.

Зазначене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити частково, постанову Господарського суду Донецької області від 14.05.2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко