Ухвала суду № 10393128, 15.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2010 р. м. КиївК-8916/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова: Сиротіної О.Б.

від Генеральної прокуратури: Зарудяної Н.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року по справі № 5/2360-19/472А за позовом ПП «Продконтракт-Львів»до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, ВДК Личаківського району м. Львова, треті особи: ТОВ «Аврора», ТОВ «Бориславський мясокомбінат», ДПІ у м. Бориславі за участю Прокуратури м. Львова про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 17.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року, позовні вимоги ПП «Продконтракт-Львів»до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, ВДК Личаківського району м. Львова, треті особи: ТОВ «Аврора», ТОВ «Бориславський мясокомбінат», ДПІ у м. Бориславі про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Личаківському районі м. Львова 13.04.2007 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.06.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та порушення норм процесуального права, а саме ст.ст.86, 156 КАС України.

Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, актом №360/23-0/33195981 від 27.10.2005 р. про результати позапланової перевірки ПП «Продконтракт-Львів»з питань підтвердження декларування податку на додану вартість з листопада 2004 р. по травень 2005 р. встановлено порушення позивачем вимоги п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1, п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобовязання на загальну суму податку на додану вартість 788 410,63 грн., а саме: за листопад 2004 року на суму 250 375,46 грн.; за грудень 2004 року на суму 120 737,65 грн.; за березень 2005 року на суму 146 124,86 грн.; за квітень 2005 року на суму 144 986,81 грн.; за травень 2005 року на суму 126 185,85 грн.

На підставі згаданого акту податковим органом 04.11.2005 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0002942300/0/19115, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 783 983,98 грн.;

-№0002932300/0/19114, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податок на додану вартість в розмірі 6 639,98 грн.

Також матеріали справи свідчать, що:

- Позивач з ТОВ «Бориславський мясокомбінат»уклали договір постачання №Б/1-11/10 від 11.10.2004 р., на виконання якого останнім поставлено позивачу яловичину глибокої заморозки;

- 14.10.2004 р. позивач з ТОВ «Аврора»укладено договір постачання №1, на виконання даного договору ТОВ «Аврора»поставлено ПП «Продконтракт-Львів» яловичину глибокої заморозки у листопаді 2004 р.;

- Позивач уклав зовнішньоекономічний Контракт №319-ОП від 11.10.2004 р. про купівлю-продаж мяса на продаж яловичини глибокої заморозки з ОАО «ИКМА»;

- Позивач уклав зовнішньоекономічний Контракт №26 від 12.10.2004 р. про купівлю-продаж мяса на продаж яловичини глибокої заморозки з ТОВ «Сельхозпродукт»;

- Позивачем укладено з СПД ОСОБА_1 Контракт №15-11-04 від 15.11.2004 р. про купівлю-продаж мяса на продаж яловичини глибокої заморозки.

Суди попередніх інстанції вважали, що зазначені правовідносини підтверджені такими доказами як: платіжними дорученнями, банківськими виписками, вантажно-митними деклараціями, податковими накладними, податковими деклараціями з податку на додану вартість, розрахунками експортного відшкодування.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із п.8.2 ст.8 згаданого Закону для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 вищевказаного Закону податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду є доводи податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 788410,63 грн., а саме, за листопад 2004 р. на суму 250 375,46 грн., за грудень 2004 р. на суму 120737,65 грн., за березень 2005 р. на суму 146124,86 грн., за квітень 2005 р. на суму 144 986,81 грн. та за травень 2005 р. на суму 126 185,85 грн. внаслідок не підтвердження вивозу яловичини глибокої заморозки за межі митного кордону України на загальну суму 3942 050,18 грн.

З такими висновками судів попередніх інстанції в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного зясування всіх обставин справи.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За змістом частин четвертої та пятої статті 11 КАС, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасної їх подачі.

Встановивши, що надані сторонами докази є недостатніми для встановлення обставин справи, суд з власної ініціативи має право вжити необхідні заходи для витребування належних доказів.

Суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного зясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Наявність у платника податку позивача у справі виданої йому продавцем товару податкової накладної, сплата продавцю вартості товару з ПДВ та наявність митної вантажної декларації не можна вважати достатніми підставами для висновку щодо правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту без зясування питання щодо реальності здійснення господарської операції. Так, крім іншого підлягають зясуванню такі питання: чи мала операція з реалізації товару за спірною угодою реальний характер, зокрема, як перевозився і зберігався товар, чи не мали підприємства ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Виходячи із сутності заперечень проти позову, суд повинен був витребувати від ДПІ докази, які підтверджують її доводи відносно того, що відомості, наведені у податковій накладній та митній вантажній декларації, не відповідають дійсності. Якщо ДПІ таких доказів не надала або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами четвертою та пятою статті 11 КАС, зобовязаний був з власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Доказами є будь-які фактичні дані, що встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. За допомогою цих процесуальних інструментів могли бути перевірені письмові докази, на які посилався позивач і які оспорював відповідач.

Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обовязків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які виготовляли цей документ, так і шляхом кримінального переслідування у випадку наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Суд не вимагав від податкового органу надати такі докази, не створив стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При підтвердженні доводів ДПІ про безтоварність операцій, фактичне невивезення товару за межі митної території України визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок з бюджету не підлягав би відшкодуванню, незважаючи на наявність у платника податку позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ та належно оформленої митної вантажної декларації.

Суди цю обставину не врахували, доводи ДПІ про безтоварність операцій та невивезення товару за межі митної території України в установленому законодавством порядку не дослідили, в результаті чого було допущено неповноту встановлення фактичних обставин.

При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м. Львова задовольнити частково, постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Т.М. Шипуліна

Судді:/підписи/________Л.І. Бившева

________М.І. Костенко

________Н.Є. Маринчак

________Є.А. Усенко