Ухвала суду № 10392949, 07.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2010 р. м. КиївК-24520/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Островича С.Е.

при секретарі: Сірик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Дніпропетровської міської ради та відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпробленерго»на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року у справі №А25/231-07 за позовом Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Оберіг»будинку №27 по бульвару Слави»до Дніпропетровської міської ради, третя особа відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Дніпробленерго», про визнання рішення нечинним, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2007 року Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Оберіг»будинку №27 по бульвару Слави»звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення сесії 5-ого скликання Дніпропетровської міської ради від 23.05.2007р. № 139/15 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», код за ЄДРПОУ 23359034, земельної ділянки по бульвару Слави в районі будинку № 27 (Жовтневий район) в оренду для проектування та будівництва будівлі розподільчого пункту (РП 10кВ)».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

В касаційній скарзі Дніпропетровська міська рада просить скасувати зазначене вище судове рішення апеляційного суду як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

В касаційній скарзі ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпробленерго»також просить скасувати зазначене вище судове рішення апеляційного суду як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

В запереченнях на касаційні скарги Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Оберіг»будинку №27 по бульвару Слави»просить залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, як законну та обґрунтовану, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на них, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно Закону України від 21.05.1997р. №280/97 «Про місцеве самоврядування»сільські, селищні, міські, районні та обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальної громади, відповідно на території сіл, селищ, міст.

Згідно п.1ч.1ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010р. № 10-рп/2010, положення ч.1 ст. 143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції“, слід розуміти так, що вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як субєкти владних повноважень.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Земельного кодексу України вирішують питання про розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, та при вирішенні таких питань ці ради виступають як субєкти владних повноважень. Відповідно до п.1ч.1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція, адміністративних судів належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як субєктом владних повноважень, повязані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Отже, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України спір, який виник між сторонами по даній справі, є публічно-правовим, а тому суди правильно розглянули дану справу за нормами КАС України.

Однак, судами не було взято до уваги, що відповідно до ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Отже, згідно приписів КАСУ спір у даній справі щодо оскарження рішення виконавчого комітету міської ради, який стосується інтересів позивача, підсудній місцевому загальному суду (як адміністративному суду) за місцезнаходженням відповідача.

Таким чином, господарським судом Дніпропетровської області порушено предметну підсудність зазначеної справи, розглянуто непідсудну йому адміністративну справу.

Тобто, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Зазначена підстава відповідно до п.1 ч.3 ст.227 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Дніпропетровської міської ради та відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпробленерго» - задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду загальної юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: