Рішення № 10390214, 14.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2010 р.Справа № 11/1031-10 За позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "НЕМАН" м.Луганськ

до приватного підприємства "Ларго" м. Хмельницький

про стягнення 17449,45 грн.

Суддя

Представники сторін:

позивач : не з'явився;

відповідач : Присяжнюк М. П. за дов. № 01 від 12.05.2010 р.

Суть спору: Позивач –приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "НЕМАН", м. Луганськ, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - приватного підприємства "Ларго", м. Хмельницький, 17449,45 грн. заборгованості, яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №238 від 04.12.2009р., з яких 15438,18 грн. - основний борг, 170,18 грн. - 3 % річних, 1161,81 грн. - пеня, 679,28 грн. - інфляційні,

Ухвалою суду від 03.06.2010 р. порушено провадження у справі №11/1031-10 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2010 р., явку повноважних представників сторін визнано обов'язковою.

Розгляд справи відкладався через неявку в засідання представників сторін.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2010р. поштовим зв’язком надано суду в оригіналах докази на підтвердження позовних вимог, а саме: договір поставки №238 від 04.12.2009р.; видаткові накладні №NE0006823 від 07.12.2009р. та №NE0006825 від 07.12.2009р.; претензію; акт зірки розрахунків, підписаний одноособово відповідачем та факсовий лист (гарантія) відповідача, згідно яких суддею звірено копії, які додані до позовної заяви.

Крім цього ним подано клопотання про розгляд справи по суті без участі повноважного представника позивача.

Представником відповідача в судових засіданнях 08.07.2010р. та 14.07.2010р. подано суду клопотання в яких позовні вимоги позивача відповідач визнає, однак просить суд при винесенні рішення по суті спору врахувати його важке фінансове становище, зменшити розмір нарахованої позивачем пені та надати йому відстрочку строку виконання рішення суду до 01.09.2010року.

Крім цього відповідачем надано суду платіжне доручення №1064 від 08.07.2010р, яке є підтвердженням часткової проплати на рахунок позивача коштів в сумі 1100грн. на погашення боргу за отриманий згідно видаткової накладної №NE0006823 від 07.12.2009р. товар.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи, оглянувши оригінали документів наданих позивачем в судовому засіданні, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

04 грудня 2009 року між сторонами по справі укладено договір поставки №238, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити на умовах цього договору медичні товари одноразового призначення, іменовані надалі "товар", в асортименті та за цінами, відповідних рахункам-накладним постачальника, які являються невід’ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору, позивачем здійснено поставку належного товару, а відповідачем прийнято медичний товар на загальну суму 15438,18 грн., що підтверджується видатковими накладними №NE0006823 від 07.12.2009р. на суму 15160,18грн та №NE0006825 від 07.12.2009р. на суму 278грн.

За умовами п.3.3 договору, покупець зобов’язаний на протязі 30 днів після отримання товару оплатити його вартість, вказану у видатковій накладній, на розрахунковий рахунок постачальника.

Свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав, і станом на момент звернення до суду з позовом за ним рахувалася заборгованість в сумі 15438,18грн., які відповідач, як вбачається з наданого позивачу 19.03.2010р. факсом листа визнавав повністю та гарантував його оплату в термін до 01.04.2010р.

08 квітня 2010 року відповідачу листом були надіслані претензія щодо погашення боргу в дводенний строк, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що у випадку порушення строків оплати за переданий товар, передбачений п.3.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення боргу від простроченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем на підставі цього та у відповідності до ст.625 ЦК України, крім суми основного боргу нараховано до стягнення з відповідача 170,18 грн. - 3 % річних, 1161,81 грн. - пеня, 679,28 грн. –інфляційні.

В процесі розгляду справи відповідачем частково проплочено на рахунок позивача кошти в сумі 1100грн. на погашення боргу за отриманий згідно видаткової накладної №NE0006823 від 07.12.2009р. товар, підтвердженням чого є платіжне доручення №1064 від 08.07.2010р.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На виконання укладеного між сторонами 04 грудня 2009 року договору поставки №238, позивачем здійснено поставку належного товару, а відповідачем прийнято медичний товар на загальну суму 15438,18 грн., що підтверджується видатковими накладними №NE0006823 від 07.12.2009р. на суму 15160,18грн та №NE0006825 від 07.12.2009р. на суму 278грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст.. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

За умовами п.3.3 договору, покупець зобов’язаний на протязі 30 днів після отримання товару оплатити його вартість, вказану у видатковій накладній, на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

На відміну від позивача, відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару не виконав, і станом на момент звернення до суду з позовом за ним рахувалася заборгованість в сумі 15438,18грн., які відповідач, як вбачається з наданого позивачу 19.03.2010р. факсом листа визнавав повністю та гарантував його оплату в термін до 01.04.2010р.

08 квітня 2010 року відповідачу листом були надіслані претензія щодо погашення боргу в дводенний строк, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

В процесі розгляду справи відповідачем частково проплочено на рахунок позивача кошти в сумі 1100грн. на погашення боргу за отриманий згідно видаткової накладної №NE0006823 від 07.12.2009р. товар, підтвердженням чого є платіжне доручення №1064 від 08.07.2010р.

Відповідно до п. 1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Розглянувши надані позивачем докази, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 1100грн. припинити, оскільки вона відповідачем погашена після порушення провадження по справі №11/1031-10.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивачем за порушення зобов’язання відповідачу нараховано до стягнення 170,18 грн. - 3 % річних за період прострочки з 08.01.2010р. по 21.05.2010р. із зазначенням кількості днів – 134 та 679,28 грн. – інфляційних втрат за період січень-травень 2010р.

Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, дослідив, що позивачем при обрахунку даних сум невірно зазначено кількість днів вказаного періоду, а тому до стягнення підлягають суми втрат від інфляції в розмірі 672,13грн. та 3% річних в розмірі 168,76грн.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та збитків. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 546 ЦК України, передбачено забезпечення зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 549 цього ж кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України.)

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що у випадку порушення строків оплати за переданий товар, передбачений п.3.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент виникнення боргу від простроченої суми за кожен день прострочки.

На підставі цього позивачем нараховано до стягнення 1161,81 грн. –пені за період прострочки з 08.01.2010р. по 21.05.2010р. із зазначенням кількості днів – 134.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені дослідив, що позивачем при її обрахунку невірно зазначено кількість днів вказаного періоду, а тому до стягнення підлягає пеня за період прострочки з 08.01.2010р. по 21.05.2010р. (133 дні) в сумі 1153,21грн.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, враховуючи при цьому незначний термін прострочки виконання зобов’язання, вжиті відповідачем заходи щодо виконання зобов’язання (часткове погашення боргу), його фінансовий стан, дебіторську заборгованість, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити розмір пені та стягнути з відповідача 600грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Що ж до заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 01.09.2010р. судом враховується те, що відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарським судом враховується матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. (роз’яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України”).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", відповідно до п. 10 якої - при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення ... суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідач заявляючи клопотання про відстрочку виконання рішення суду, просить суд взяти до уваги важкий фінансовий стан підприємства, на підтвердження якого надано фінансові звіти підприємства за 2008, 2009 роки, документи на підтвердження його дебіторської заборгованості, а також висновок експерта про завдані збитки надані пошкодженням майна.

Господарський суд, враховуючи вищевикладене, ступінь вини відповідача у виникненні спору, незначний термін прострочки виконання зобов’язання, вжиті відповідачем заходи щодо виконання зобов’язання (часткове погашення боргу), вважає за можливе, як виняток, заяву відповідача задовольнити, надавши підприємству „Ларго” відстрочку виконання судового рішення по справі строком до 01 вересня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "НЕМАН", м. Луганськ до приватного підприємства "Ларго", м. Хмельницький про стягнення 17449,45 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Ларго", м. Хмельницький, вул.Інститутська, 15/5, код 30318756) на користь приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "НЕМАН", м. Луганськ, вул.Відродження, 11, код 32065818) –15779,07грн. заборгованості, (з яких 14338,18грн. –сума основного боргу, 672,13грн. –втрати внаслідок інфляції, 168,76грн. –3% річних та 600грн. пеня).

Видати наказ з відстрочкою виконання до 01.09.2010р.

Стягнути з приватного підприємства "Ларго", м. Хмельницький, вул.Інститутська, 15/5, код 30318756) на користь приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "НЕМАН", м. Луганськ, вул.Відродження, 11, код 32065818) витрати по оплаті державного мита в сумі 168,79грн. та 236грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині позовних вимог щодо стягнення 1100грн. суми основного боргу провадження припинити по п.1.1 ст. 80 ГПК України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                              Суддя