Рішення № 10390178, 15.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2010 р. Справа № 43/166-10

вх. № 5565/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Таш"ян Р.І, за дов.б/н,від 19.04.10 р. відповідача - не з'явився.

розглянувши справу за позовом ТОВ "АКСВ", м. Харків

до Фірма "Укравтобізнес" ТОВ, с. Кочеток

про стягнення 19200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „АКСВ” звернувся до суду з позовом до ТОВ фірми           "УКРАВТОБІЗНЕС” про стягнення заборгованості за транспортно-експедиційні послуги у розмірі 19200,00 грн.

Заяви від позивача про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписуючих технічних засобів не надійшло.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що відповідач в процесі розгляду справи сплатив частину оспорюваної суми боргу, надав оригінали платіжних документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог попередньої ухвали суду не виконав, правом, наданим йому ст. 59 ГПК не скористався. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача встановив, що між ТОВ «Фірма «УКРАВТОБІЗНЕС» (Замовником) та ТОВ” «АКСВ» (Виконавцем) було укладено договір № 201 від 04.11.2009 р. про надання транспортно-експедиційних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на таможеній території України та іноземних держав.

Відповідно до п. 1.2 даного договору виконавець бере на себе зобов”язання доставити ввірений йому уповноваженою особою (надалі «Вантажовідправник») вантаж до пункту призначення та передати його особі, уповноваженій на отримання вантажу (надалі «Вантажоотримувач») у відповідності з умовами даного договору та поданих заявок, які є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов”язаний сплатити встановлену за перевезення плату.

У межах укладеного договору відповідачем були надані заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом: № 201 від 04.11.2009 р. за маршрутом м. Чугуїв – м. Верден (Франція); вантаж - вугілля древесне; дата завантаження -05.11.09 р. та № 229 від 01.12.2009 р. за маршрутом м. Чугуїв - м. Харків - м. Верден (Франція); вантаж - вугілля древесне, дата завантаження -03.12.2009 р.

Позивач свої обов'язки виконав належним чином. Вантаж був доставлений вантажоодержувачу La Forestiere du Nord 12.11.2009 р., що підтверджуєтся штампом останього на CMR та 14.12.2009 р., що підтверджується штампом останього та CMR.

Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000201 бід 12.11.09 р., загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 17000,00 грн , згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000229 від 14.12.2009 р., загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 19200,00 грн.

12.11.2009 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000201 на суму 17 000,00 грн., та № 0000229 від 02.12.09 р. на суму 19200,00 грн.

Згідно п. 5.8 договору, термін оплати за фактично внконану роботу складає 10 банківських днів з моменту отримання від виконавця документів, про що вказано в пункті 5.3. даного договору, якщо інше не обумовлено в транспортному замовленні. Відповідач свого обов”язку по здійсненню оплати за перевезення належним чином і у повному обсязі не виконав, сплативши лише 17000,00 грн. – згідно виписок банку за особовим рахунком 2600206140009 за 02.12.09 р., 03.12.09 р., 18.02.2010 р., відповідно сума невиконаних зобов'язань становить 19 200 грн.

У відповідності ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов"язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відстутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони одностороньої відмови від зобов"язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України, щодо обов"язковості до договору для виконання стороною.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що у випадку, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 538 зазначеного кодексу визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Основні засади правового регулювання договору транспортного експедирування викладено в гл. 65 Цивільного кодексу України, ст. 929 визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст. 931, 932 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно положень ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку у встановлений строк, друга сторона має право зупинити виконання і свого обов'язку.

          Згідно до ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами)Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу,пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

          Відповідно до ч. 7,8 п. 104 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженою постановою РМУ РСР від 27.06.69 р. № 401 остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації. Підставою для виписки рахунку за виконані перевезення є товарно-транспортні накладні або акти заміру (зважування) вантажу, а за користування автомобілями, робота яких оплачується за почасовим тарифом, - дані путьових листів, завірених вантажовідправником (вантажоодержувачем).

Зазначена норма Статуту кореспондується з п. 14.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Міністерством транспорту України №363 від 14.10.1997 року.

Таким чином, відповідач - ТОВ фірма „          УКРАВТОБІЗНЕС” не мав правових підстав для ухилення від виконання обов"язку по здійсненню відповідних платежів на користь позивача.

          При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що відповідачем 17.06.10 р. до подачі позову до суду 21.06.10 р. було сплачено позивачу суму боргу у розмірі 5000,00 грн. За таких обставин в цієї частині стягнення необхідно відмовити.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 07.07.10 р. після звернення позивача з позовом до суду 21.06.10 р. було сплачено позивачу суму боргу у розмірі 2000,00 грн. За таких обставин, провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Сплата відповідачем вказаної частини боргу підтверджується виписками банку від 17.06.10 р. та від 07.07.10 р. які долучено до матеріалів справи.

          Виходячи з вищевикладеного залишок несплаченої суми відповідача перед позивачем складає 12200,00 грн., яка підлягає стягненню.

Таким чином, своїми діями відповідач частково порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України. За таких підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення 12200,00 грн. боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 142,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 538, 599, 610, 612, 627, 629, 925, 931, 932 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 75,п.1-1 ст.80, 82-84 ГПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „УКРАВТОБІЗНЕС”( 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 271, код ЄДРПОУ 31293256 (ІПН) 312932520295, р/р 26000806945541 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 551016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АКСВ” (м. Харків, пр. Гагаріна, 316, кв. 30, код ЄДРПОУ 362251830 (ИПН) 362251820380, р/р 2600206140009 в АКБ „Правекс-Банк, МФО 321983) 12200,00 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, державного мита у сумі 142,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми у розмірі 5000,00 грн. відмовити.

В частині стягнення суми у розмірі 2000,00 грн. провадження у справі припинити.

Суддя

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 15.07.2010р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Харківського апеляційного господарського суду.