Рішення № 10390166, 13.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2010 р. Справа № 45/182-10

вх. № 5093/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом ПП "Хімтон", м. Київ

до ТОВ Торговий Дім "Пірана", м. Харків

про стягнення 10271,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 6830,00 основного боргу, 3082,45 грн. інфляційних, 359,09 грн. річних мотивуючи неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару за рахунками-фактурами № 38823 від 06.07.2009 року, № 39438 від 03.08.2009 року та видатковими накладним № 38823 від 07.07.2009 року та № 39438 від 04.08.2009 року. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 08 червня 2010 року про порушення провадження у справі розгляд справи № 45/182-10 було призначено на 29 червня 2010 року.

В судове засідання 29 червня 2010 року представники сторін не з’явились, докази витребувані ухвалою суду від 08 червня 2010 року суду не надали, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 29 червня 2010 року розгляд справи було відкладено на 13 липня 2010 року.

Під час відкладення розгляду справи, а саме 30.06.2010 р. за вх. № 2186 від позивача надійшли витребувані судом докази та клопотання позивача про розгляд справи за наявними матеріалами та за його відсутністю.

В засідання суду 13 липня 2010 року сторонами не з’явились; відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 29 червня 2010 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез’явлення в засідання суду, суд за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

за рахунками-фактури № 38823 від 06.07.2009 та № 39438 від 03.08.2009 р. за розхідними накладними № 38823 від 07.07.2009 р. та № 39438 від 04.08.2009 р. позивачем на адресу відповідача було поставлено товарів на загальну суму 33660 гривень. Ця обставина підтверджується матеріалами справи, та не була спростована відповідачем.

          Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

          Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.

          Підтвердженням укладання договору між позивачем та відповідачем є розхідні накладні та рахунки-фактури, виписані позивачем, що містять найменування товару, його кількість і ціну, а також реквізити позивача (оферта), та довіреності, що були виписані відповідачем своїм представникам на отримання саме того товару і в тій кількості, що були визначені позивачем в видаткових накладних, а також містять реквізити відповідача (акцепт).

          Кожен з рахунків-фактур містить визначену дату щодо оплати (строк оплати: 08.08.2009 р. включно; 07.09.2009 р. включно).

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши на поточний рахунок позивача всього 26830 гривень.

За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 6830 гривень, що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також позивачем були надані суду докази звернення до відповідача 23.09.2009 року з вимогою про сплату боргу. Така вимога була отримана відповідачем 24.11.2009 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, після одержання якої відповідачем проведено частковий розрахунок, проте обов’язок по оплаті в повному обсязі (в розмірі 6830 грн.) відповідачем не виконано.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не надав на вимогу суду докази виконання своїх зобов’язань, та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги по сумі основного боргу в розмірі 6830 грн. обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем також пред’явлено до стягнення 3082,45 грн. інфляційних, 359,09 грн. річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних та річних підтверджена наданим розрахунком є обґрунтованою і підлягає задоволенню в сумі 3082,45 грн. інфляційних, 359,09 грн. річних

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 102,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Торговий дім Пірана”, м. Харків, вул. Авіаційна, 25 ( в тому числі з р/р 26009092520000 в ХБ АКІБ “УкрСиббанк", МФО 351641, код ЗКПО 24342716) на користь ПП "Хімтон", 04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3Г (р/р 26001130491 в АБ "Діамант" м. Києва, МФО 320854, код ЗКПО 30223111) 6830 грн. основного боргу, 3082,45 грн. інфляційних, 359,09 грн. річних, 102,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення по справі № 45/182-10 підписано 13 липня 2010 року.